§ 1. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави

Сукупність відносин, які регулюються адміністративним правом, охоплюються категоріями “публічна адміністрація”, “публічне адміністрування”.

Публічна адміністрація - це система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для їх реалізації в публічних інтересах (основні представники — органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування).

Адміністративне право - це галузь права, сукупність правових норм, за суспільні відносини в сфері публічного адміністрування.

Розглянемо предмет та метод адміністративно-правового регулювання.

Предмет адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, а саме:

а) публічного управління;

б) відносини адміністративних послуг;

в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність;

г) відносини відповідальності суб’єктів суспільства (індивідуальних і колективних) за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил.

Відносини публічного управління. Виникають в ході здійснення публічно- управлінської діяльності. Складовими публічного управління є: державне управління (суб’єктом виступає держава в особі її органів і посадових осіб) та муніципальне управління (де суб’єктами виступають органи місцевого самоврядування).

Публічне управління - цілеспрямований, владний, підзаконний і обов 'язковий для виконання вплив публічної адміністрації на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів.

Відносини адміністративних послуг.

Відносини адміністративних послуг виникають у зв’язку із зверненнями фізичних та юридичних до суб’єкта владних повноважень, щодо реалізації суб’єктом звернення своїх прав, обов’язків, свобод та законних інтересів шляхом прийняття з їх боку адміністративного акту, який вирішує справу (видача паспорту громадянина України, для виїзду за кордон, дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність виникають у зв’язку із наявністю публічно-правового спору щодо правомірного використання владних повноважень публічною адміністрацією. Реалізуються у двох формах: судового (звернення до суду відповідно Кодексу адміністративного судочинства) та позасудового (адміністративного, звернення до вищестоящого орану (посадової особи)) оскарження рішень дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Відносини відповідальності суб’єктів суспільства (індивідуальних і колективних) за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (відносини адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних та інших правопорушень).

Під методом адміністративного права треба розуміти сукупність певних загальних і спеціальних способів, що використовуються законодавцем для забезпечення регулятивної та охоронної дії норм адміністративного права.

Традиційний погляд на зміст методу адміністративного права полягає у використанні (загальних) методів правового регулювання - імперативного та диспозитивного, які реалізуються за допомогою приписів (встановлення обов’язку вчинити дії, напр., сплата податків), заборон (обов’язок утриматись від вчинення дій, напр., заборона розпивання спиртних напоїв у заборонених місцях) та дозволів (встановлення права діяти на власний розсуд, напр., подання скарги на дії посадової особи).

Спеціальними методами адміністративного права є:

субординація (використовується для забезпечення відносин керівник- підлеглий між організаційно-підпорядкованими суб’єктами публічної адміністрації, напр., голова Національної поліції та його заступники, інші поліцейські);

координація (полягає в закріпленні можливостей узгодження управлінських дій між кількома не підпорядкованими між собою суб’єктами публічної адміністрації для досягнення спільної мети, напр., спільні заходи поліції, службовців Національної гвардії по охороні публічного порядку, видача спільних наказів тощо);

реординація (полягає в наданні керованому об’єкту права вимагати від керуючого суб’єкта належної поведінки, створення необхідних для його діяльності умов, напр., право водія, який порцшив правила дорожнього руху, вимагати від поліцейського пояснення причини зупинки транспортного засобу, пред’явлення посвідчення поліцейського тощо).

Система адміністративного права - це структурний взаємозв ’язок галузі адміністративного права, що відображає послідовне розміщення її структурних елементів.

Основними елементами системи адміністративного права є:

Норма адміністративного права — вид правової норми, що регулює суспільні відносини, що входять в предмет адміністративного права.

Інститут адміністративного права — сукупність норм адміністративного права, що регулює однорідні чи близькі суспільні відносини.

Підгалузь адміністративного права — сукупність інститутів і норм адміністративного права, пов’язаних спільною метою юридичного регулювання.

Структурно системи адміністративного права із загальної, особливої та спеціальної частин. Загальна частина поєднує норми, що мають загальний характер (основні принципи публічного адміністрування; статус суб’єктів адміністративного права; форми і методи здійснення управлінської діяльності тощо). Особлива частина охоплює діяльність публічної адміністрації в окремих сферах і галузях (економічній, соціально-культурній та адміністративно- політинчній). Спеціальна частина охоплює адміністративну діляьність правоохоронних (напр., поліції, митних органів) та інших субєктів влданих повноважень.

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, виражену в його предметі та методі, тісно взаємодіє з усіма існуючими галузями права і «проникає» у сферу інших правових галузей. В основі такого явища лежить фактична наявність управлінських відносин у предметі тієї чи іншої галузі права.

Найбільш тісно адміністративне право взаємодіє з конституційним правом. Адже сфера виконавчої влади є об’єктом дії обох галузей права. Розмежування цих галузей відбувається за методом правового регулювання. Конституційне право впливає на відносини, що перебувають у статичному стані, тобто конституційне право закріплює, фіксує різноманітні суспільні відносини, основні принципи організації та функціонування виконавчої влади. Натомість, адміністративне право регулює ті самі відносини, але в їх розвитку, в стані функціонування, прикладної реалізації, деталізує їх і конкретизує.

Адміністративне і цивільне право регулюють відносини майнового характеру, але адміністративне право забезпечує регулювання відносин в яких переважають інтереси публічного характеру (публічне право), а цивільне право - відносини, де переважають приватні інтереси (приватне право), захист яких здійснюється у позивному порядку.

Адміністративне і трудове право зближує нерівноправність статусу їх суб’єктів, одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої (тобто методи регулювання відносин тотожні). За предметом регулювання: трудове право регулює відносини працівників як учасників трудового процесу; норми адміністративного права - регулюють управління трудовою діяльністю людей, організацію трудового процесу, державно-службові відносини.

Адміністративне право також пов’язане з фінансовим правом спільним методом регулювання відносин. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі акумуляції та розподілу державою грошових коштів, тобто власне саме фінансові відносини. Адміністративне право регулює управлінські відносини в галузі фінансів, організацію роботи фінансових органів.