ГЛОСАРІЙ

А

Абсентеїзм — неявка виборців на виборчі дільниці для здійснення акту голосування.

Автократія — форма державного правління, що являє собою необмежене і безконтрольне повновладдя однієї особи.

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), певного примусового заходу адміністративного впливу.

Адміністративне право — галузь права, сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, а також органів місцевого самоврядування.

Адміністративне правопорушення (адміністративний проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення - примусовий захід державного впливу, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення з метою її виховання, додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративні правовідносини - суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, які впливають на поведінку суб'єктів у сфері державного управління та приводять до виникнення між ними правових зв 'язків державно-владного характеру.

Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно- правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб 'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Акти органів державної влади — правова форма здійснення повноважень органів державної влади. Акти органів державної влади можуть бути нормативними, які за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні акти, або правозастосовними, які завжди є підзаконними актами.

Акти цивільного стану — це події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов 'язків.

Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Амністія — це повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Анклав - частина території однієї держави, що оточена територією іншої держави.

Апарат держави — система державних органів, які уповноважені здійснювати державну владу та управління по виконанню завдань і функцій держави.

Аристократія — 1) форма правління, за якої державна влада належить привілейованій знатній меншості; 2) знать, привілейована частина суспільної групи, яка має особливі права або привілеї.

Б

Бандитизм — організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257КК).

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному законодавством, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Безпосередня демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства і держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Бундестаг — нижня палата парламенту ФРН.

В

Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, яка полягає у використанні роботи працівників поза місцем їх постійного проживання тільки за умов, якщо щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива.

Вбивство — це умисне або необережне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто позбавлення її життя.

Верховна Рада України — єдиний, загальнонаціональний, представницький, колегіальний орган законодавчої влади в Україні.

Вибори — процес, внаслідок якого певна сукупність людей через голосування формує склад державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Виборчі цензи — сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.

Виконавець кримінального правопорушення — виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом (ч. 2 ст. 27 КК).

Виконавча влада — самостійна гілка державної влади, зміст діяльності якої визначається реалізацією Конституції України, законів України, указів Президента України, формуванням і здійсненням державної політики в усіх сферах соціально-економічного, гуманітарного, екологічного, інформаційного, інноваційного життя суспільства і держави та здійсненням ефективного державного управління в інтересах людини і для реалізації конституційних прав і свобод.

Виконання норм права — форма безпосередньої реалізації зобов’язальних норм права, які передбачають активну поведінку суб’єктів права щодо виконання покладених на них обов’язків, які передбачені нормами права, незалежно від власного бажання.

Використання норм права — форма безпосередньої реалізації уповноважувальних норм права, які передбачають активну чи пасивну поведінку суб’єктів права, які на власний розсуд використовують закріплені у нормах права можливості щодо реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Вимагання — це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці визнається (ст. 189 КК).

Вина — є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК).

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Вища рада правосуддя є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України.

Відповідальність — це окремий вид юридичної відповідальності, що полягає у передбаченому нормами трудового права обов’язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції.

Відпустка — це вільний від роботи час, який обчислюється в календарних днях із збереженням на її період місця роботи (посади) та заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством.

Влада — у загальному розумінні реальна здатність і можливість владноможного суб’єкта впливати на діяльність і поведінку людей, примушувати їх виконувати його волю.

Влада законодавча — представницькі політичні органи влади, до компетенції яких віднесене законодавство.

Влада судова - самостійна гілка єдиної державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду юридично значущих справ, що мають правові наслідки і реалізуються створеними на основі закону органами — судами за допомогою спеціальних судових процедур у встановленій законом процесуальній формі.

Внутрішні функції держави — напрями діяльності держави, що здійснюються у межах її території і в яких конкретизується її внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, культурних та інших сторін життя суспільства.

Внутрішньогосподарські відносини - це відносини, які виникають між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Володілець чужого майна — це особа, яка фактично тримає його у себе.

Г

Галузь конституційного права України — провідна галузь національного права України, що являє собою систему правових норм, які регулюють базові суспільні відносини, що виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства, закріплюючи при цьому належність публічної влади, засади її організації та форми здійснення, а також невід'ємні права і свободи людини та громадянина, права інститутів громадянського суспільства та їх гарантії.

Галузь права — це сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та регулюють суспільні відносини певного виду своїм особливим методом.

Гарантії законності — це об'єктивні умови і суб'єктивні фактори, а також: спеціальні засоби та заходи, за допомогою яких забезпечується режим законності.

Гарантії прав та обов’язків — засоби та умови, які забезпечують цілковите й неухильне здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів.

Гіпотеза — складова частина норми права, що визначає умови, за наявності яких суб'єкти права мають здійснювати свої права та обов'язки, визначені в диспозиції цієї норми.

Глава держави — посадова особа або колегіальний орган, що здійснює верховне представництво держави у внутрішній та зовнішній політиці. Главою держави в Україні є Президент, який займає особливе місце у системі органів державної влади, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Глава уряду — керівник вищого колегіального органу у системі органів виконавчої влади.

Господарська діяльність - це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарське зобов’язання - це зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарське право - це галузь права України, яка визначає засади господарської діяльності (господарювання) в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Господарський договір - це зафіксований у спеціальному правовому документі вид господарсько-правових зобов’язань, заснований на взаємній домовленості сторін і спрямований на встановлення, зміну і припинення взаємних прав та обов’язків суб’єктів господарювання.

Господарсько-виробничі відносини - це майнові та інші відносини у сфері матеріального і нематеріального виробництва, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Грабіж — відкрите викрадення чужого майна (ч. 1 ст. 186 КК).

Громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадянин — особа, яка знаходиться у сталих юридичних зв’язках із конкретною державою, що проявляється саме в наявності відповідного громадянства.

Громадянство — необмежений у просторі та часі правовий зв’язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав та обов’язків.

Громадянство України — правовий зв’язок особи і держави, що виявляється у взаємних правах і обов’язках та визначає належність особи до держави — Україна.

Громадянське суспільство — організація вільних і рівноправних індивідів, сімей, інших соціальних груп і прошарків, кожному з яких держава забезпечує юридично рівні можливості бути власниками, користуватися свободами в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ, мати надійний соціальний захист, брати участь у політичній та інших сферах життєдіяльності людини.

Гуманізм — прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на формування поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Д

Двосторонній правочин — це погоджена дія двох або більше сторін.

Декларація — одностороння заява однієї або декількох держав, у якій висловлюється її (їх) точка зору на яку-небудь одну важливу проблему.

Делікт — діяння, що суперечить вимогам чинного законодавства, тобто правопорушення. Делікт завдає шкоди охоронюваним законом цінностям, інтересам фізичної або юридичної особи, суспільним або державним інтересам. Особа, яка вчинила делікт, у передбачених законом випадках притягається до юридичної відповідальності.

Деліктоздатність — передбачена нормами права здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних дій.

Демілітаризована територія — це така частина державної території, у відношенні якої держава прийняла міжнародне зобов’язання скоротити або не мати в її межах військових укріплень і споруд, визначених видів озброєнь і збройних сил.

Демократична держава — держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, реальність та невід’ємність прав людини тощо.

Демократичний державний режим — державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.

Держава — це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади в соціально неоднорідному (поліетнічному) суспільстві, що має апарат управління і примусу та здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, керувати і управляти загальносуспільними справами, виступати суб’єктом міжнародних відносин.

Держава соціальна — демократична правова держава, що спирається на широку соціальну основу і здійснює активну соціальну політику, спрямовану на підвищення, стабільне забезпечення життєвого рівня населення, захист і реалізацію прав та свобод громадян, створення сучасної системи охорони здоров’я, освіти і соціального забезпечення, підтримку незахищених верств населення, запобігання та успішне розв’язання соціальних конфліктів.

Державна влада — особливий різновид соціальної влади, яка поширюється на все суспільство, має публічно-політичний характер, здійснюється від імені держави спеціальними суб’єктами (органами держави та їхніми посадовими особами), які здатні регулювати і впливати на поведінку людей та спеціальними засобами домагатися здійснення своєї волі.

Державна мова — мова, що є обов’язковою для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обмеження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна служба — це професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг.

Державна територія - це геофізичний та політико-правовий простір земної кулі, який, відповідно до норм міжнародного та національного права, знаходиться під суверенітетом певної держави.

Державне управління — діяльність органів усіх гілок державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації ними делегованих державою повноважень з метою вдосконалення суспільної системи відповідно до публічних інтересів.

Державний лад — система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно- правовими) нормами.

Державний режим — сукупність форм і методів здійснення державної влади.

Державний службовець — громадянин України, який займає посаду державної служби у державному органі, або його апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу.

Державний суверенітет — властивість державної влади, що визначає її верховенство, повноту, самостійність і неподільність у внутрішніх відносинах, рівність і незалежність у зовнішніх відносинах, забезпечує можливість державі діяти на свій розсуд, вирішувати самостійно всі внутрішні та зовнішні справи.

Державні органи — вид державних організацій, які наділені чітко визначеними державно-владними повноваженнями та необхідними матеріально- технічними засобами для виконання конкретних завдань і функцій держави у певній сфері суспільних відносин.

Державні символи — встановлені конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках — і певний історичний чи ідеологічний зміст.

Державні установи — державні організації, які здійснюють функції держави, пов 'язані зі створенням нематеріальних благ.

Джерела трудового права України — це спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і соціального захисту працівників.

Джерело підвищеної небезпеки — це діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких тварин, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Диспозиція — складова частина норми права, що визначає правило поведінки, згідно з яким дозволяється, забороняється або рекомендується проведення певних дій. Вона закріплює права та обов'язки учасників правових відносин.

Дисципліна — своєчасне й точне виконання вимог, що випливають із нормативних та індивідуально-правових актів, технологічних, організаційних, моральних, громадських та інших соціальних норм.

Дисциплінарна відповідальність — це відповідальність за порушення трудової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником своїх трудових обов 'язків.

Дієздатність — здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Договір банківського вкладу(депозиту) — це договір за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір дарування — це договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір доручення — це договір за яким сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір купівлі-продажу — це договір, згідно якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір найму (оренди) — це договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір підряду — це договір, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов 'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов 'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір позики — це договір за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Додержання норм права — форма реалізації заборонних норм права, які передбачають пасивну поведінку суб'єктів права, тобто їх утримання від вчинення, заборонених правом дій.

Економічні права — можливості людини реалізувати засоби до існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ.

Екстракція (або «ексфільтрація») — походить від англійських слів «extraction», «exfiltration»; «exfil» та передбачає переміщення людей з підконтрольної ворогові території в безпечну зону.

Емфітевзис — право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Ж

Житло фізичної особи — це житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Житловий будинок — це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

З

Закон про кримінальну відповідальність — це нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України, який містить у собі правові норми, які встановлюють принципи і підстави кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, а також визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені за їх вчинення.

Законність — правовий режим (стан) точного і неухильного виконання законів та підзаконних нормативно-правових актів держави усіма суб’єктами суспільних відносин (державою, її органами та посадовими особами, громадськими об’єднаннями, громадянами).

Законодавство — сукупність усіх чинних законів і підзаконних нормативно- правових актів органів держави, що видаються уповноваженими правотворчими органами в межах їх компетенції.

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Засади конституційного ладу — система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі, взаємовідносин конституційної держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Збитки — це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Звернення громадян — викладені у письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) чи скарги осіб до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Зґвалтування — статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152 КК).

Злочин міжнародного характеру - діяння фізичної особи, які посягають на права та інтереси двох або більше держав, міжнародних організацій, фізичних чи юридичних осіб.

Змінна робота — це порядок розподілу і використання робочого часу, який передбачає чергування працівниками рівномірно по змінах.

Зобов’язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов 'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов 'язку.

І

Імперативні норми права — норми, де диспозиція формулюється органом держави, в якій чітко позначенні дії і не допускається ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов 'язків суб'єктів.

Імпічмент — усунення президента з посади на основі ухваленого парламентом за спеціальною процедурою рішення про його обвинувачення у вчиненні державної зради або іншого злочину.

Ім’я фізичної особи — це прізвище, власне ім 'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Індивідуальні трудові спори — це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю або зміни умов трудового договору, інших угод про працю, які передано на розгляд до органу, уповноваженого відповідно до закону розглядати спір, що виник, і винести по ньому рішення, обов'язкове для всіх сторін.

Іноземні громадяни (піддані) — особи, які перебувають на території держави не маючи її громадянства і є громадянами (підданими) іншої держави або держав.

К

Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, що керується у своїй діяльності Конституцією, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України.

Картель — угода, що частіше всього укладається з питань обміну військовополоненими або видачі злочинців.

Кодекс — нормативно-правовий акт, в якому об'єднано і систематизовано правові норми, що регламентують відповідну сферу суспільних відносин. Кодекс, як правило, виступає основою певної галузі чи підгалузі законодавства.

Колективний договір — це угода, яка укладається між власником або уповноваженим органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками працівників, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами трудових правовідносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих умов праці; укладення, зміни чи припинення колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Командитне товариство - це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов 'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Конвенція — міжнародна угода, що укладається в якійсь спеціальній галузі з цілого ряду питань.

Конкордат — міжнародний договір, однією зі сторін якого виступає Ватикан.

Конституційне право України — провідна галузь національного права України, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють основні відносини владарювання у суспільстві (відносини народовладдя), встановлюючи при цьому належність публічної влади (державної влади та місцевого самоврядування), її організацію та гарантії основних прав і свобод людини та громадянина.

Конституційний лад — стан відносин (або порядок), що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних та правових взаємозв'язків між людиною, громадянським суспільством і державою або як установлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити визнання та захист прав і свобод людини та громадянина, народовладдя, громадянського суспільства і демократичної держави.

Конституційний Суд України — незалежний від законодавчої та виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їх відповідність Конституції України способом конституційного судочинства.

Конституційні засади судочинства в Україні — система світоглядних принципів, що нормативно визначають сутність і зміст судочинства в цілому та встановлюють особливості здійснення цивільного, кримінального, господарського та адміністративного судочинства в Україні.

Конституційні обов'язки громадян України - відтворені в конституційно-правових нормах побажання держави щодо поведінки осіб, які знаходяться на території даної держави або лише до поведінки громадян даної держави незалежно від місця їх знаходження.

Конституційні принципи правового статусу особи - відображені в конституції головні ідеї, покладені в основу змісту і умов реалізації прав та обов ’язків людини в державі.

Конституційно-правова відповідальність — особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за вчинення конституційно-правового делікту та знаходить вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб ’єкта конституційного делікту.

Конституційно-правова норма — загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права.

Конституційно-правовий інститут — відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина — встановлена конституцією та іншими законами система юридичних параметрів, яка визначає фактичне становище людини і громадянина у суспільстві на конкретному етапі суспільно-політичного розвитку держави.

Конституційно-правові відносини — суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб’єкти яких наділяються взаємними правами і обов’язками згідно з приписами конституційно-правових норм.

Конституціоналізм — 1) політична система, що спирається на конституцію, конституційні методи управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються конституційні проблеми.

Корпоративне підприємство - це підприємство, яке утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Крайня необхідність — це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Кредитний договір — це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

М

Матеріальна відповідальність — це обов’язок однієї сторони трудового договору - працівника або роботодавця відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом розмірі й порядку.

Метод конституційно-правового регулювання — сукупність способів і засобів, за допомоги яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі конституційного права.

Метод правового регулювання — сукупність прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється вплив права на суспільні відносини певного виду. Метод правового регулювання відповідає на питання: як, яким чином право здійснює свій регулятивний вплив.

Механізм правового регулювання — система спеціальних правових засобів, за допомогою яких здійснюється впорядкування суспільних відносин. До елементів механізму правового регулювання належать норми права, нормативно- правові акти, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації, тлумачення та застосування норм права, законність, правосвідомість і правова культура.

Механізм правового регулювання — система спеціальних правових засобів, за допомогою яких здійснюється впорядкування суспільних відносин. До елементів механізму правового регулювання належать норми права, нормативно- правові акти, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації, тлумачення та застосування норм права, законність, правосвідомість і правова культура.

Механізми міжнародного захисту прав людини - система міжнародних (міждержавних) органів і організацій, що діють з метою здійснення міжнародних стандартів прав і свобод людини чи їх відновлення у випадку порушення.

Міжнародна правосуб'єктність - це якісна характеристика статусу суб’єкта міжнародних правовідносин, що виражає його здатність самостійно брати участь у цих правовідносинах, підпорядковуватися нормам міжнародного права, брати участь у їх створенні й володіти міжнародними правами та обов’язками.

Міжнародне право - система договірних та звичаєвих норм і принципів, які регулюють взаємовідносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права, визначають взаємні права та обов’язки, виражають їх узгоджену волю і направлені на врегулювання міжнародних відносин з метою розвитку міжнародного співробітництва та забезпечення міжнародного миру і безпеки.

Міжнародне правопорушення - дія або бездіяльність суб’єкта міжнародного права, у результаті якої порушуються норми міжнародного права і міжнародні зобов’язання цього суб’єкта, та наносять іншому суб’єкту або групі суб’єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству в цілому шкоду матеріального або нематеріального характеру.

Міжнародний договір - міжнародна угода, яка укладена між суб’єктами міжнародного права у письмовій формі і регулюється міжнародним правом, незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, чи в двох або декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви.

Міжнародний злочин - міжнародно-протиправне діяння, яке порушуює міжнародні зобов’язання, що є основними для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, і розглядаються як злочини міжнародним співтовариством у цілому.

Міжнародні стандарти у сфері прав людини - це обов’язкові для всіх держав правила поводження з людьми, що полягають у необхідності гарантувати особам, які перебувають під їх юрисдикцією, встановлені універсальними і регіональними міжнародно-правовими актами права і свободи, а також не зазіхати на такі права і свободи.

Міжнародно-правова відповідальність - це обов’язок суб’єкта міжнародного права усунути шкоду, заподіяну іншому суб’єкту міжнародного права в результаті порушення міжнародно-правового зобов’язання, а у випадках, передбачених міжнародним договором, — також і шкоду, заподіяну правомірними діями.

Міжнародно-правова норма - це створене за угодою суб’єктів формально визначене правило, що регулює міждержавні відносини шляхом запровадження прав та обов’язків для суб’єктів і забезпечується юридичним механізмом охорони.

Міжнародно-правовий інститут - це група норм міжнародного права, що регулюють певну сферу міжнародно-правових відносин.

Міністерство — центральний орган виконавчої влади, уповноважений формувати та реалізувати державну політику у певній сфері суспільного та державного життя.

Місце проживання фізичної особи — це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцеве самоврядування — одна із форм народовладдя в Україні, сутність якої виявляється у самостійному вирішенні населенням питань місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеві державні адміністрації — місцеві органи виконавчої влади, які у межах своїх повноважень здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідною радою.

Моральна шкода — це шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров ’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Н

Надзвичайний стан — особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях із виникненням надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або в разі спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства, і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надурочні роботи — це роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Напіванклав — частина території однієї держави відрізана частково сухопутною територією і частково морською територією іншої держави.

Народний депутат України — виборний представник українського народу у Верховній Раді України, покликаний відповідно до Конституції та законів України здійснювати функції парламенту і українського народу.

Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Національний суверенітет — реальна спроможність нації визначати зміст, характер і повноту свого політичного, економічного, соціального, культурного та інших сфер життя, забезпечувати своє самовизначення, аж до утворення незалежної держави.

Нація — спільність людей, які проживають на одній території, зв'язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, національними інтересами, митними кордонами та іншими ознаками.

Нейтралізована територія — територія із статусом встановленим міжнародними угодами при якому забороняється її використання в якості театру воєнних дій або в якості бази для ведення воєнних дій в інших районах світу.

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ст. 36 КК).

Неосудна особа — це особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч.2 ст. 19 КК).

Непідприємницькі товариства — це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Неповний робочий день — це вид робочого часу, при якому зменшується тривалість робочого дня.

Неповний робочий тиждень — це вид робочого часу, при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тижні.

Неповний робочий час — це встановлений угодою сторін робочий час в межах нормальної його тривалості, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов 'язки.

Нерухоме майно — земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Норма робочого часу — це встановлена законом, колективним або трудовим договором для конкретного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць.

Нормальний робочий час — це тривалість робочого часу працівників не більше 40 годин на тиждень.

Норми трудового права — правила поведінки, які встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин, що забезпечені примусовою силою держави.

О

Об'єкт конституційно-правових відносин — явище, матеріальна чи нематеріальна (духовна) реальність, із приводу якої виникають суспільні відносини, що регулюються конституційно-правовою нормою.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини, які охороняються нормами права та на які посягає конкретне правопорушення.

Об'єкт трудового права — це суспільні трудові відносини, змістом яких виступає праця.

Об'єктами цивільних прав — це речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти правовідносин — певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага з приводу яких між суб’єктами виникають, змінюються чи припиняються правові відносини.

Об'єктивна сторона правопорушення — зовнішнє вираження протиправного діяння, яке посягає на об’єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди.

Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу.

Обмежена матеріальна відповідальність — це обов ’язок працівника, з вини якого було завдано шкоду, відшкодувати роботодавцю пряму дійсну шкоду, але не більше за його середній місячний заробіток.

Обмеження прав на землю — заборони, додаткові обов ’язки власників чи користувачів земельних ділянок, що не зумовлені змістом цих прав як таких, які звужують зміст прав на земельні ділянки тією чи іншою мірою.

Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра і вид необхідної поведінки суб’єкта.

Обтяження — заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Односторонній правочин — це дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила.

Омбудсман — посадова особа, уповноважена парламентом за скаргами громадян або власною ініціативою здійснювати нагляд за законністю дій органів влади та посадових осіб. Інститут О. був запроваджений у Швеції у XVIII ст. Він використовується в країнах під різними назвами: парламентський комісар у справах адміністрації (Велика Британія, Нова Зеландія, Австралія), медіатор (Франція), народний захисник (Іспанія), уповноважений у справах прав людини (Польща, Україна).

Оперативно-господарські санкції - це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

Орган держави (державний орган) — відносно самостійна, організаційно та структурно відокремлена частина державного механізму, утворена відповідно до Конституції та законів України, наділена державно-владними повноваженнями, а також правовими та матеріальними ресурсами, необхідними для здійснення завдань і функцій держави.

Органи виконавчої влади в Україні — система центральних і місцевих, одноособових і колегіальних органів державної виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції на чолі з Кабінетом Міністрів України, що відповідно до Конституції та законів України забезпечують виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України в найважливіших сферах суспільного і державного життя України.

Організаційні форми роботи Верховної Ради України - передбачені Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та іншими нормативно-правовими актами способи організації роботи парламенту України, його органів, народних депутатів України і посадових осіб з метою здійснення ними своїх функцій і повноважень протягом встановленого часу.

Організаційно-господарські відносини - це відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Особа - людина як суб’єкт, що має індивідуальні інтелектуальні та інші ознаки та усвідомлює себе членом спільності таких же суб’єктів.

Особа без громадянства (апатриди) — особа, яку жодна держава світу відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Осудність — психічний стан фізичної особи, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

П

Пакт — двостороння або багатостороння угода між державами, яку укладають з якої-небудь однієї важливої політичної проблеми.

Парламент — вищий загальнонаціональний представницький орган держави, побудований на виборчих засадах.

Парламентська більшість у Верховній Раді України — добровільне об’єднання народних депутатів України — членів депутатських фракцій (груп), позафракційних народних депутатів України у кількості, що складає більшість від конституційного складу Верховної Ради України, яке бере на себе відповідальність за законодавчий процес і політичні дії Верховної Ради України, формування коаліційного Уряду та результати його діяльності, конструктивну співпрацю з Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Парламентська опозиція — добровільне об’єднання народних депутатів України — членів депутатських фракцій (груп), позафракційних народних депутатів України, які не підтримують політичний та соціально-економічний курс Президента України, діяльність Кабінету Міністрів України із його реалізації та пропонують суспільству альтернативну програму розвитку.

Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Підбурювач — особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 27КК).

Підприємницькі товариства — це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Повна матеріальна відповідальність — це обов'язок працівника, з вини якого було завдано шкоду, відшкодувати повний розмір шкоди підприємству, установі, організації.

Повне товариство - це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна гілка влади повинна бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.

Пожертва — це дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим ч. 1 ст. 720 ЦК України для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Політичні права і свободи — можливості громадян України брати участь в управлінні державними справами, впливати на діяльність різних державних органів та органів місцевого самоврядування, а також громадських організацій політичного спрямування, користуватися правами на свободу думки, слова, світогляду і переконань та їх прояву та поширення.

Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або ж з особи знімається судимість.

Пособник — це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 27КК).

Права та свободи людини і громадянина в Україні — певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися певними благами, наданими або визнаними суспільством та державою, а також набувати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншим законом.

Право міжнародних договорів - галузь міжнародного права, яка об'єднує сукупність правових норм, що регулюють порядок укладання, дії, зміни і припинення міжнародних договорів.

Правова держава — держава, в якій панує право, діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Правовий статус особи — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.

Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, установлених нормами права.

Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, врегульованих правом.

Правопорядок — відповідність суспільних відносин приписам норм права.

Правосуб'єктність — це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин. Вона містить два елементи — правоздатність і дієздатність.

Правосуддя — вид державної діяльності, пов'язаний з вирішенням соціальних конфліктів, в основі яких лежить спір про право, шляхом розгляду на судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ з додержанням встановленої законом процесуальної форми.

Правочин — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Працівник — це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Предмет галузі конституційного права — особливе коло суспільних відносин, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства з організацією та здійсненням публічної влади.

Предмет колективного договору — це сфера застосування праці та відтворення робочої сили.

Предмет трудового права — це трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної трудової функції.

Представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Представницька демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства і держави виносяться виборними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).

Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламентским способом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.

Примирна комісія — це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається із представників сторін.

Примус — метод здійснення державної влади, який полягає у психологічному, фізичному чи матеріальному впливі уповноважених органів держави на особу з метою примусити її діяти в інтересах держави.

Принципи конституційно-правового статусу особи — основоположні засади, на яких ґрунтується громадянство та конституційні права і свободи людини та громадянина.

Принципи трудового права — це правові засади, ідеї і тенденції, спрямовані на регулювання трудових відносин, та закріплені у законодавстві про працю.

Р

Реалізація норм права — процес втілення приписів правових норм у поведінку суб'єктів права та їх практичну діяльність зі здійснення, використання суб'єктивних прав та виконання юридичних обов 'язків.

Режим робочого часу — це встановлений законодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів.

Репарація ординарна — форма матеріальної міжнародно-правової відповідальності, яка полягає у відшкодуванні державою-правопорушницею матеріального збитку шляхом виплати грошових сум, постачання товарів чи надання послуг, еквівалентних сумі, що підлягає відшкодуванню потерпілим суб'єктам міжнародного права.

Репарація надзвичайна - це особливі обтяження, що виражаються в тимчасовому обмеженні правомочності держав, що вчинили міжнародне правопорушення, розпоряджатися своїми матеріальними ресурсами.

Репресалія - форма нематеріальної міжнародно-правової

відповідальності, що полягає у застосуванні односторонніх правомірних примусових заходів до суб'єкта-правопорушника з метою примусити його відмовитися від своїх незаконних дій.

Республіка — форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.

Реституція - форма матеріальної міжнародно-правової відповідальності, яка полягає у поверненні майна, незаконно захопленого однією воюючою державою на території іншої.

Реституція компенсаторна - форма матеріальної міжнародно-правової відповідальності, яка полягає у передачі потерпілій стороні предметів того ж роду, що й розграбоване та незаконно вивезене у неї майно.

Ресторація - форма нематеріальної міжнародно-правової

відповідальності, що полягає у відновлені суб'єктом-правопорушником попереднього стану певного матеріального об'єкта, який постраждав внаслідок міжнародного правопорушення.

Реторсія - форма нематеріальної міжнародно-правової відповідальності, що полягає у застосуванні заходів впливу однієї держави на іншу, що мають на меті спонукати останню припинити недружелюбні, несправедливі чи дискримінаційні дії.

Референдум — голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або його певної частини (місцевий референдум) із метою вирішення найважливіших питань суспільного життя.

Речові права на чуже майно — це право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Річ — це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Роботодавець — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Робоча зміна — це тривалість праці часу згідно графіку протягом доби.

Робочий день — це встановлена законом тривалість праці працівника у межах доби.

Робочий тиждень — це встановлена у законі в годинах тривалість праці в межах календарного тижня.

Робочий час — це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Розбій — це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров 'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК).

Роздроблений робочий день — це поділ робочого дня на частини, між якими є перерва тривалістю більше двох годин, або є дві і більше перерв, включаючи і перерву на обід.

С

Садиба — це земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Санкція — складова частина норми права, яка передбачає юридичні наслідки для суб'єкта за виконання чи невиконання правила поведінки, передбаченого диспозицією цієї норми.

Сатисфакція - обов'язок держави-правопорушниці надати задоволення нематеріального характеру, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну честі і гідності іншої держави.

Сейм — 1) станово-представницька установа у феодальній Польщі, Чехії та деяких інших державах Східної Європи; 2) нижня палата парламенту Республіки Польща.

Сенат — 1) у Стародавньому Римі дореспубліканського періоду — збори старійшин; у період республіки — орган верховної і державної влади; 2) у багатьох сучасних країнах (Бельгії, Канаді, США та ін.) — верхня палата парламенту.

Середньої тяжкості тілесне ушкодження — ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Сесія Верховної Ради України — передбачений Конституцією і Регламентом Верховної Ради України загальний, основний, постійний, колегіальний спосіб організації роботи парламенту України з метою здійснення ним своїх функцій і повноважень протягом півріччя або іншого встановленого часу.

Система галузі конституційного права України — її внутрішня побудова, що характеризується єдністю і взаємодією елементів цієї системи, до яких належать конституційно-правові норми та конституційно-правові інститути.

Система міжнародного публічного права - це принципи і норми міжнародного права, що мають внутрішню структуру та зміст, об'єднуються в міжнародних інститутах і галузях і регулюють певний вид, рід чи обсяг суспільних відносин у межах конкретного предмета і методу правового регулювання.

Система науки трудового права — сукупність наукових поглядів, висновків та думок, які пов'язані з дослідженням норм трудового права України, практики їх застосування та трудового законодавства інших країн.

Система права — внутрішня організація права, що полягає в єдності й погодженості правових приписів певної держави.

Система судів загальної юрисдикції України — нормативно упорядкована та структурована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду, яка ґрунтується на засадах територіальності та спеціалізації і забезпечує здійснення правосуддя в Україні.

Система трудового законодавства — це об’єктивний розподіл та встановлення ієрархії нормативно правових актів, які регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини.

Система трудового права — це об’єктивний розподіл у певній, логічно витриманій, послідовності нормативного матеріалу за окремими структурними складовими.

Скарга — звернення громадян в усній чи письмовій формі до державного органу або службової особи з приводу порушення їх прав або інтересів, що охороняються законом.

Склад правопорушення — сукупність закріплених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких, суспільно небезпечне винне протиправне діяння визнається конкретним правопорушенням.

Службові особи — це особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно- розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів (ст. 18 КК).

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, які виникли в процесі історичного розвитку, регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, зумовлений свідомо-вольовою діяльністю людей, рівнем економічного, соціального і культурного розвитку суспільства та забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Соціальні права — певні можливості людини володіти, користуватися, розпоряджатися певними соціальними благами та послугами, наданими суспільством і державою, а також набувати і захищати їх у порядку, межах, формах і в спосіб, передбачені Конституцією та іншими законами України.

Спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спеціальний (індивідуальний) режим робочого часу — це порядок розподілу і використання робочого часу, який встановлюється для окремих працівників підприємства.

Співучасть у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб’єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення (ст. 26КК).

Спільна власність — це майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників).

Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Суб'єкт правопорушення — деліктоздатна фізична особа, яка вчинила правопорушення. Рівень деліктоздатності фізичної особи залежить від її віку, стану психічного здоров ’я, посади та інших обставин.

Суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єкти конституційно-правових відносин — особи, спільноти людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами конституційно-правових норм є носіями суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

Суб'єкти міжнародного права - це учасники міжнародних відносин, які володіють міжнародними правами і обов’язками, здійснюють їх на основі міжнародного права і несуть в необхідних випадках міжнародно-правову відповідальність.

Суб'єктивна сторона правопорушення — внутрішнє психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків.

Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб’єкта поводитися певним чином.

Субституція - форма матеріальної міжнародно-правової відповідальності, яка полягає у заміні неправомірно знищеного чи пошкодженого майна аналогічним за вартістю та призначенням.

Суддя суду загальної юрисдикції — призначена чи обрана посадова особа органу судової влади, яка одноособово чи колегіально здійснює правосуддя у формі цивільного, кримінального, господарського і адміністративного судочинства на оплачуваній основі.

Суди загальної юрисдикції — система незалежних і безсторонніх органів судової влади, які здійснюють через суддів цих судів правосуддя шляхом цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в порядку, встановленому Конституцією та законами України, іншими актами чинного законодавства.

Суперфіцій — право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Суспільний порядок — порядок у суспільстві, який відповідає вимогам всього комплексу соціальних норм.

Суспільство — форма життєдіяльності людей, що склалась історично і відокремилась від навколишньої природи.

Т

Територіальна громада — об’єднання жителів, які постійно проживають у межах села, селища, міста, що є самостійною адміністративно- територіальною одиницею або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Територіальне море — полоса прибережних морських вод шириною не більше 12 миль від лінії найбільшого відпливу чи від прямих вихідних ліній.

Територія в міжнародному праві - різноманітні простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряними просторами, а також космічний простір і небесні тіла, що знаходяться в ньому.

Територія з міжнародним режимом - територія, яка не входить до складу державної території: водні простори за межами виключних економічних зон прибережних держав, Міжнародний район морського дна, Антарктика, космічний простір, Місяць та інші небесні тіла.

Територія з особливим міжнародним режимом — це демілітаризована і нейтралізована зона і зона миру.

Територія зі змішаним режимом - це територія, на яку одночасно поширюється дія норм міжнародного та національного права.

Термін — це певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Товариство з додатковою відповідальністю - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Трактат — багатосторонній міжнародний договір, що встановлює взаємовідносини між його учасниками з яких-небудь політичних питань.

Трудова правосуб’єктність — це передбачена нормами права здатність виступати учасником трудових правовідносин.

Трудове право — це окрема галузь права України, яка регулює трудові відносини робітників і службовців і тісно пов'язані з ними інші суспільні відносини, що складаються з приводу організації праці.

Трудовий арбітраж — це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).

Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові відносини — це відносини, побудовані на угоді між працівником і роботодавцем про виконання працівником за оплату певної роботи, що потребує того чи іншого фаху, кваліфікації або посади, на підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, якщо роботодавець забезпечує умови праці, передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором.

Трудові спори — це розбіжності, що виникають між працівником (колективом працівників) і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

Тяжке тілесне ушкодження — тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя (ст. 121 КК).

У

Угода — це правовий акт, що регулює соціально-трудові відносини між працівниками та роботодавцями; вона укладається на національному, галузевому та територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі.

Угода в міжнародному праві — це міждержавний договір, що підписується зазвичай від імені уряду і, як правило, не підлягає ратифікації.

Узурпація — насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повноважень.

Указ — назва підзаконного нормативно-правового акту, який видається Президентом України у межах його повноважень.

Умисел — форма вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння, при наявності бажання або свідомого допущення їх настання. Умисел може бути прямий і непрямий.

Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і територія якої поділяється на адміністративно- територіальні одиниці (області, райони, провінції тощо).

Унітарне підприємство - це підприємство, що створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Учасники (суб'єкти) трудових відносин — це працівник і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа), які свої взаємовідносини будують, як правило, на договірній основі.

Ф

Федерація — форма децентралізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення властиві як державі в цілому, так і її складовим частинам, що вважаються суб’єктами федерації, а вищі органи як держави в цілому, так і суб’єктів федерації мають широку сферу власної виключної компетенції.

Фермерське господарство — форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Фізична особа — це людина як учасник цивільних відносин.

Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Форма державного правління — порядок організації вищих державних органів, що визначає їхні структуру, компетенцію та взаємодію.

Форма державного устрою — порядок територіального і поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних органів.

Функції Верховної Ради України — передбачені Конституцією України основні напрями діяльності Верховної Ради України, що визначають її місце і загальне призначення у державному механізмі, а також відповідну роль у вирішенні суспільних завдань, що стоять перед державою.

Функції конституції — це основні напрями її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції.

Функції міжнародного права - це способи та форми впливу міжнародного права на міжнародні відносини, які зумовлені об'єктом, предметом і методом правового регулювання, правами та обов'язками суб'єктів і його джерелами.

Функції трудового права України — це напрями правового впливу на трудові відносини та відносини, тісно пов 'язані з трудовими.

Ц

Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки.

Ч

Час відпочинку - це встановлений законом час, протягом якого працівник вільний від виконання своєї трудової функції і може використовувати його на власний розсуд.

Чергування - це обов'язок працівника знаходитися на визначеному роботодавцем робочому місці з метою вирішення невідкладних питань, не пов'язаних з трудовими обов'язками цього працівника, а також передачі інформації.

Ю

Юридична особа — це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридичний прецедент — письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, яке стало нормою, еталоном, зразком (правилом поведінки) при розгляді всіх подібних справ у майбутньому.

Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юридичні норми та інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.

Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відносин.

Юрисдикція — передбачена законом або іншим правовим актом правомочність державного органу розв'язувати правові питання, юридичні спори.

Юриспруденція — сукупність правових наук, правознавство.

Юстиція — сукупність судів, які здійснюють правосуддя, а також інших юридичних установ, що входять до судової системи.