§ 7. Скасування всиновлення

Причини, з яких суд може скасувати всиновлення, можуть бу­ти об'єктивними та суб'єктивними. До перших, наприклад, можна віднести проблеми, пов'язані з недоумством, психічною чи іншою тяжкою невиліковною хворобою дитини, про що всиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення. У разі звернення всинов- лювачів з вимогою про скасування всиновлення у зв'язку з хворо­бою дитини, яка перешкоджає нормальному вихованню в сім'ї, важливо не лише встановити причину захворювання, а і те, чи знав і чи міг про це знати всиновлювач на момент здійснення вси­новлення. Якщо дитина захворіла після всиновлення, то таке за­хворювання не може бути визнано підставою для скасування вси­новлення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України всиновлення може бути ска­соване, якщо через обставини, які не залежать від волі всиновлювача, не склалися відносини, необхідні для нормального розвитку та виховання дитини. Тобто, на відміну від підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї ж статті, яка визнає підставою для скасування всиновлен­ня винну поведінку всиновлювача, зазначена підстава стосується випадків, коли неналежне виховання дитини відбувається через обставини, не пов'язані з його винною поведінкою. Прикладами цього може бути відсутність взаєморозуміння між усиновлювачем й усиновленим, виявлення відхилень у стані здоров'я дитини, про які всиновлювач не знав у момент здійснення всиновлення, тощо.

Протиправна поведінка всиновлювача може проявлятися як у формі дій (зловживання наданими батьківськими правами), так і в формі бездіяльності (ухилення від виконання батьківських прав).

На практиці також можливі ситуації, коли після розірвання шлюбу з усиновлювачем мати (батько) усиновленої дитини не допускає всиновлювача до спілкування з нею і таким чином пере­шкоджає виконанню останнім покладених на нього обов'язків що­до виховання дитини. Аналізуючи такий випадок, слід зауважити, що сама по собі зміна відносин усиновлювача з матір'ю (батьком) дитини не викликає обов'язкового скасування всиновлення, оскі­льки всиновлювач брав на себе обов'язки перед усиновленою ди­тиною, а не перед її матір'ю (батьком). Однак, якщо мати (батько) дитини перешкоджає участі всиновлювача у вихованні дитини й вимагає від усиновлювача лише сплати аліментів тощо, збережен­ня відносин щодо всиновлення суперечитиме інтересам дитини, й усиновлення може бути скасовано.

За загальним правилом скасування всиновлення є можливим лише до досягнення дитиною повноліття, оскільки всиновлення встановлюється для того, щоб дитина, яка залишилася без батьків, все ж таки отримала необхідне виховання в сімейному оточенні. Із настанням повноліття ця мета є досягнутою - вона може починати самостійне життя^[239].

Однак у деяких випадках навіть формальне існування батьків­ських стосунків між усиновлювачем й усиновленим стає небажа­ним. У виняткових випадках скасування всиновлення може відбува­тись і після досягнення дитиною повноліття. Так, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 238 СК України всиновлення може бути скасоване після досягнен­ня дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка всиновленого чи всиновлювача загрожує життю або здоров'ю когось із них або інших членів сім'ї, а за ч. 3 цієї ж статті всиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою всиновлювача й усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися (наприклад, для укладення шлюбу між уси­новленим і всиновлювачем (ч. 5 ст. 26 СК України), для відновлення правового зв'язку всиновленого з його рідними батьками тощо).

Правові наслідки скасування всиновлення передбачено у ст. 239 СК України. Так, з моменту набрання чинності рішенням суду про скасування всиновлення взаємні права та обов'язки всиновле­ної дитини й усиновлювача та його родичів припиняються й відно­влюються взаємні права та обов'язки дитини, її батьків та інших родичів за походженням, якщо це відповідає інтересам дитини. Слід підкреслити, що вимога щодо дотримання інтересів дитини ґрунту­ється не лише на тому, що саме всиновлення здійснюється виключ­но в інтересах дитини, а важливим є також максимальне врахуван­ня цих інтересів і в разі його скасування. Наслідки другого типу по­лягають у можливості відновлення правового зв'язку з кровними батьками дитини, якщо це відповідає її інтересам.

У першу чергу, врахування інтересів дитини пов'язане з тим, чи змінювалися під час здійснення всиновлення прізвище, ім'я та по батькові дитини. Якщо такої зміни не було (була отримана зго­да дитини на всиновлення, усиновлювачі записувалися батьками дитини тощо), скасування всиновлення психологічно та юридично відбувається менш болісно для дитини.

Якщо зберігалася таємниця всиновлення, його скасування пов'язане насамперед з розголошенням цієї таємниці для самої дитини, яка вважала всиновлювачів своїми батьками.

Передання дитини на виховання рідним батькам зазвичай можлива, якщо самі батьки були ініціаторами скасування всинов­лення й висловили бажання забрати дитину. В інших випадках передання дитини в сім’ю біологічних батьків дозволяється не завжди. Так, у разі відсутності батьків дитини та інших родичів, які бажали б забрати дитину в свою сім’ю, або якщо буде встанов­лено, що передання дитини батькам суперечитиме її інтересам (на­приклад, батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами, хво­ріють на тяжку невиліковну хворобу, не мають постійного місця проживання тощо), суд повинен відмовити їм у переданні дитини на виховання, оскільки це очевидно суперечитиме інтересам дити­ни. Слід зазначити, що навіть у цих випадках не виключається по­кладення на батьків аліментного обов’язку по утриманню дитини.

У разі скасування всиновлення, якщо воно суперечить інтере­сам дитини й не забезпечує їй сімейного виховання, і за умови, що дитина не передається батькам, за нею зберігається право на про­живання у житловому приміщенні, в якому вона проживала до всиновлення.

Наслідки скасування всиновлення значно відрізняються від наслідків визнання всиновлення недійсним. У разі визнання вси­новлення недійсним вважається, що жодних прав та обов’язків між усиновлювачем і його родичами й усиновленою ним дитиною вза­галі не виникало. У разі скасування всиновлення всі ці права ви­знаються такими, що існували з моменту ухвалення рішення про всиновлення й до моменту набрання законної чинності рішенням суду про його скасування. Із цього моменту ці права вважаються

Тема 12. Традиційні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування припиненими, і з цього ж моменту вважаються відновленими усі права та обов'язки, які існують за фактом спорідненості між дити­ною, її батьками та іншими родичами за походженням.

На відміну від установлення всиновлення, яке здійснюється у порядку окремого провадження, для скасування всиновлення або визнання його недійсним передбачається процедура позовного провадження за правилами розділу 3 ЦПК України.

Звернутися до суду з позовом про визнання всиновлення не­дійсним можуть, перш за все, батьки дитини, якщо, наприклад, усиновлення було здійснене без їхньої згоди за умови необхіднос­ті її отримання або якщо така згода не була добровільною.

Усиновлювач може ініціювати процедуру визнання всинов­лення недійсним, наприклад, у разі фіктивності всиновлення чи здійснення його на підставі підроблених документів. Скасування всиновлення за позовом усиновлювача можливе у випадку вияв­лення в усиновленої дитини тяжкої невиліковної хвороби, про яку всиновлювач не знав і не міг знати, а також якщо між усиновлюва- чем і дитиною склалися, незалежно від волі всиновлювача, стосу­нки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання й вико­нання всиновлювачем своїх батьківських обов'язків (п. 2, 3 ч. 1 ст. 238 СК України).

Крім батьків дитини й усиновлювача, звернутися з позовом до суду про скасування всиновлення або визнання його недійсним мають право опікун (піклувальник) дитини, орган опіки та піклу­вання, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла 14 років.

Після набрання чинності рішенням суду про визнання всино­влення недійсним або скасування всиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини. Хоча у тексті вказаної норми не йдеться про скасування або ви­знання недійсним усиновлення повнолітньої особи, очевидно, що такі ж само правила діють і в цих випадках. Якщо внаслідок недій­сності всиновлення чи його скасування відновлюється прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження всиновленої особи, які вона мала до всиновлення (ч. 5 ст. 237, ч. 5 ст. 239 СК України), ор­ган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рі­шення суду про скасування всиновлення або визнання його недій­сним вносить відповідні зміни до актового запису про народження особи, а раніше видане Свідоцтво про народження анулюється.