§ 8. Позбавлення всиновлювача батьківських прав

Донедавна у сімейному законодавстві та юридичній науці па­нувала теза, що у зв'язку з тим, що батьківські права та обов'язки виникають у усиновлювачів на підставі всиновлення, а не біологіч­ного походження від них дітей, усиновлювачі не можуть бути позбавлені батьківських прав¹.

На відміну від скасування всиновлення як заходу відповіда­льності за винну поведінку всиновлювача, відповідальність уси- новлювача у вигляді позбавлення його батьківських прав більше відповідає інтересам дитини, оскільки воно насамперед дозволяє зберегти таємницю всиновлення, яка зазвичай розкривається в разі скасування всиновлення. Крім того всиновлена дитина збері­гає можливість одержувати утримання від усиновлювача, позбав­леного батьківських прав, і його родичів (наприклад баби, діда й ін.) та спадкувати після його смерті на загальних підставах^{[240] [241].}

Згідно з ч. 3 ст. 242 СК України батьківські права всиновлю­вача можуть бути поновлені відповідно до положень ст. 169 СК України. Така можливість є ще однією відмінністю позбавлення батьківських прав усиновлювача від скасування всиновлення й надає можливість поновити сімейне виховання дитини, якщо це відповідатиме її інтересам. Крім того, у ч. 2 ст. 242 СК України за­кріплено правило, згідно з яким у разі смерті всиновлювача, по­збавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадку­вання на загальних підставах.

Усиновлювач може бути позбавлений батьківських прав ли­ше за наявності передбачених законом для цього підстав (ст. 164 СК України). У разі позбавлення всиновлювача батьківських прав настають наслідки, встановлені ст. 166 СК України.