§ 9. Особливості всиновлення за участю іноземного елемента

Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, установлених главою 18 СК України. Винятками з цього правила є випадки, коли догово­рами України з іншими державами встановлено інші правила.

Згідно з пунктом «b» ст. 21 Конвенції про права дитини дер- жави-учасниці визначають, що всиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання в сім'ю, яка могла б забезпечити їй виховання, або всиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження є неможливим.

Порядок усиновлення дітей, які є громадянами України, але проживають за її межами, регламентується ст. 282 СК України, згі­дно з якою, якщо всиновлювач є громадянином України, усинов­лення ним дитини, яка є громадянином України, але проживає в іншій країні, здійснюється в консульській установі або диплома­тичному представництві України.

Якщо всиновлювач не є громадянином України, для всинов­лення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Міні­стерства соціальної політики України.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином Украї­ни, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Міністерства соціальної політики України.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином Украї­ни, здійснюється за рішенням суду на загальних підставах, устано­влених главою 18 СК України, незалежно від громадянства особи, яка бажає всиновити цю дитину.

Документи, видані за кордоном, які надаються суду безпосе­редньо заявниками, потребують консульської легалізації, якщо інше не встановлено міжнародним договором, учасником якого є Україна.

Оскільки пріоритетне право на всиновлення дитини мають громадяни України (ст. 213 СК України), ґрунтуючись на нормах міжнародного права та загальних принципах усиновлення, закрі­плених у законодавстві України, ч. 2 ст. 283 СК України містить правило, за яким діти, які є громадянами України, можуть бути всиновлені іноземцями, якщо вони перебувають не менше року на обліку у Міністерстві соціальної політики України. Протягом ука­заного року компетентні органи державної влади зобов’язані вжи­ти заходів щодо влаштування дитини на виховання в сім’ю грома­дян України, причому не лише передаючи її на всиновлення, а і за допомогою будь-якої форми влаштування в сім’ю дітей, позбавле­них батьківського піклування: під опіку (піклування), за догово­ром патронату, в прийомну сім’ю тощо. Якщо ж протягом року з моменту взяття дитини на облік в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини вжиті заходи не дадуть позитивного результату, дитина може бути передана на всиновлення громадянину іншої держави. Однак це не означає, що документи для всиновлення дитини громадянином іншої держави не можуть готуватися заздалегідь, до сплину цього строку.

Водночас ст. 283 СК України встановлює винятки із вищеза­значеного правила. Так, у випадках, якщо: 1) усиновлювач є роди­чем дитини; 2) дитина страждає на хворобу, внесену до спеціаль­ного переліку хвороб, затвердженого Міністерством охорони здо­ров’я; 3) здійснюється всиновлення всіх рідних братів і сестер в одну сім’ю, якщо один із них досяг 5 років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну по­літику у сфері всиновлення та захисту прав дітей, не менш як 1 рік; 4) іноземці виявили бажання всиновити дитину, яка є бра­том або сестрою раніше всиновленої ними дитини, - усиновлення може бути здійснене до спливу 1 року перебування дитини на об­ліку в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Якщо особа, яка бажає всиновити дитину - громадянина України, є її родичем (незалежно від ступеня спорідненості), вона користується переважним правом на її усиновлення, якщо бажан­ня всиновити дитину виразило відразу кілька осіб. Крім родичів, переважне право на всиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є громадянами держав, з якими наша держава уклала договір про надання правової допомоги у цивільних, сі­мейних та кримінальних справах. На сьогодні Україна уклала такі

Тема 12. Традиційні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування договори з Республікою Македонія¹, Польщею^{[242] [243], Соціалістичною Республікою В'єтнам[244], Узбекистаном[245], Естонією[246], Грузією[247], Молдо­вою[248] та Литвою[249].}

На всиновлення дитини іноземцем, крім згоди осіб, зазначе­них у ст. 217-222 СК України, потрібна згода урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Відповідно до п. «с» ст. 21 Конвенції про права дитини держа- ви-учасниці забезпечують, щоб у разі всиновлення дитини в іншу країну застосовувалися такі ж само гарантії та норми, які застосо­вуються стосовно всиновлення всередині країни. Для забезпечен­ня цієї вимоги суд може вимагати від заявника надання відповід­них нормативних актів законодавства його держави, які гаранту­ють дитині її основні права, які вона має в Україні.

Згідно з ч. 8 ст. 283 СК України за всиновленою дитиною збе­рігається громадянство України до досягнення нею 18 років. Таке правило ґрунтується на нормі ст. 8 Конвенції про права дитини, відповідно до якої держави-учасниці зобов'язуються поважати

право дитини на збереження індивідуальності, включно з грома­дянством, ім'ям та сімейними зв'язками.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї націона­льної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини й інших міжнародних договорів.

Водночас усиновлення за участю «іноземного елементу» має ще деякі особливості.

Проте з цього правила існують два винятки: 1) якщо у держа­ві, в якій усиновлювач постійно проживає, і в яку має переїхати дитина, передбачається можливість збереження таємниці всинов­лення; 2) якщо всиновлювач (іноземець) постійно проживає в Україні, й усиновлена дитина залишається проживати у нашій кра­їні. У таких випадках і за всиновлювачем, і за всиновленою дити­ною зберігається право на таємницю всиновлення і, відповідно, на такі види всиновлення не поширюються правила ст. 285 СК України.

За загальним правилом нагляд за дотриманням прав дітей, які були всиновлені та проживають в Україні, здійснює орган опі­ки та піклування за місцем проживання дитини. Це правило засто­совується й у випадках, коли після всиновлення дитини іноземцем вони залишаються проживати на території України.

Якщо внаслідок усиновлення іноземцем дитина - громадянин України - переїжджає для постійного проживання в іншу державу, нагляд за дотриманням її прав у сім'ї всиновлювача здійснює відпо­відна консульська установа або дипломатичне представництво України в державі, де проживає всиновлений. Відповідно до ч. 3 ст. 31 Консульського статуту України консул за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік дітей - громадян України, вси­новлених іноземцями, та здійснює в установленому Кабінетом Мініс­трів України порядку нагляд за додержанням їх прав^[CCL].

Міністерство закордонних справ у 10-денний термін після отримання зазначеної інформації з урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини надсилає до відповідної консульської установи України в країні проживання всиновленої дитини доручення щодо постановки її на консульсь­кий облік та організації нагляду за умовами проживання й вихо­вання всиновленої дитини.

У разі, якщо внаслідок усиновлення порушено права дитини, передбачені законодавством та міжнародними угодами України, або якщо всиновлення не відповідає інтересам дитини, його може бути скасовано або визнано недійсним у судовому порядку відпо­відно до чинного законодавства України.