§ 10. Право на утримання після розірвання шлюбу

Укладенням шлюбу між чоловіком і жінкою встановлюється правовий зв'язок, який продовжує існувати і після розірвання шлюбу. Одним з елементів цього зв'язку є збереження права на утримання, яке виникло під час шлюбу.

У ст. 76 СК України закріплено випадки виникнення права на утримання після розірвання шлюбу. За загальним правилом (ч. 2 ст. 76) право колишнього подружжя на утримання виникає за наяв­ності таких юридичних фактів: непрацездатності одного з колиш­нього подружжя, потреби в матеріальній допомозі (незабезпеченості), спроможності другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання після розірвання шлюбу виникає, якщо особа стала непрацездатною: а) до розірвання шлюбу; б) протягом 1 року від дня розірвання шлюбу (абз. 1 ч. 2 ст. 76 СК України). Тобто цей обов'язок по утриманню може виникнути і після розі­рвання шлюбу за умови, що непрацездатність настала протягом 1 року з дня розірвання шлюбу. Загальні умови (потреба в отри­манні допомоги і можливість іншого з подружжя надавати допо­могу) також мають бути дотримані і в цьому випадку.

Днем розірвання шлюбу, відповідно до ст. 114 СК України, вважається день винесення постанови про розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану або, в разі вирішення питання судом, - день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Саме з цього моменту починає спли­вати річний строк, протягом якого може настати втрата працезда­тності, що зумовить можливість звернення до іншого з подружжя з вимогою про надання утримання.

Оскільки встановлення непрацездатності внаслідок хвороби здійснюється відповідними медико-соціальними експертними комі­сіями (МСЕК), то особа буде вважатися непрацездатною саме з часу ухвалення висновку МСЕК. Для встановлення факту непрацездатно­сті і часу її настання може бути призначена судова експертиза.

Закон не ставить виникнення непрацездатності протягом 1 року після розірвання шлюбу в залежність від поведінки іншого з подружжя.

Право на утримання виникає чи, навпаки, не виникає зале­жно від типу непрацездатності особи (інвалідність або пенсійний вік), причин та часу виникнення непрацездатності, співвідношен­ня непрацездатності з моментом розірвання шлюбу та тривалості спільного проживання у шлюбі. Залежно від зазначених обставин варіюється і тривалість існування права.

В абз. 1 ч. 2 ст. 76 СК України йдеться про будь-який тип не­працездатності як внаслідок інвалідності, так і внаслідок досяг­нення пенсійного віку.

Можливим є застосування до відносин колишнього подружжя по утриманню правил ст. 75 СК України, відповідно до яких може бути врахована поведінка в шлюбі особи, яка потребує утримання, або завдання нею собі шкоди вчиненням злочину.

Якщо особа стала непрацездатною після спливу 1 року з мо­менту розірвання шлюбу, право на утримання виникає лише в окремих випадках: 1) особа стала інвалідом після спливу 1 року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність є результатом проти­правної поведінки щодо неї колишнього чоловіка чи колишньої дружини під час шлюбу (абз. 2 ч. 2 ст. 76 СК України); 2) особа до­сягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії на за­гальних умовах, не пізніше ніж через 5 років після розірвання шлюбу, за умови, що у шлюбі подружжя спільно проживало не ме­нше 10 років (ч. 5 ст. 76 СК України).

Перший випадок пов’язаний з непрацездатністю одного з ко­лишнього подружжя внаслідок інвалідності в результаті про­типравної поведінки щодо нього другого з подружжя, у зв’язку з чим стягнення утримання є можливим незалежно від часу настан­ня інвалідності, навіть після спливу 1 року після розірвання шлю­бу. Однак при цьому необхідно врахувати, що закон передбачає можливість звернення за утриманням на підставі цієї статті лише в тому випадку, коли інвалідність стала результатом протиправ­ної поведінки колишнього чоловіка або дружини під час шлюбу.

Обов’язковою умовою є момент вчинення протиправної по­ведінки - під час шлюбу. Якщо шкоду здоров’ю одного з подружжя заподіяно протиправною поведінкою другого з подружжя після розірвання шлюбу, ця обставина не враховується судом як підстава для виникнення права на утримання.

Отже, в тому разі, коли така шкода (інвалідність) була заподі­яна колишнім чоловіком або дружиною після припинення шлюбу в межах 1 року, відповідальність за неї й право на утримання ви­никають на підставі ч. 2 ст. 76 СК України та ЦК України, а за ме­жами 1 року - лише на підставі і за правилами ЦК України (ст. 1195). Законом не обмежено час виникнення інвалідності у співвідношенні з моментом розірвання шлюбу^[CXXX].

Другий випадок стосується непрацездатності колишнього по­дружжя внаслідок досягнення пенсійного віку. Тривалість перебу­вання у шлюбі (понад 10 років) надає можливість особам, які розі­рвали шлюб, звертатись по досягненні пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) за утриманням до колишнього чоловіка, дружини, якщо на момент розірвання шлюбу до настання пенсійно­го віку залишилося не більше 5 років. Законодавець бажав захисти­ти права осіб, які, перебуваючи у шлюбі, були зайняті веденням господарства, вихованням дітей і, можливо, внаслідок цього не отримали стажу роботи, який давав би право на одержання пенсії в належному обсязі. Водночас право на таке утримання виникає не лише за умови настання пенсійного віку та визначених строків перебування в шлюбі та періоду його розірвання. Хоча в ст. 76 СК України і не зазначено про це, але з її змісту й змісту ст. 75 СК України випливає, що право на таке утримання буде виникати за умови наявності потреби в утриманні й можливості іншого з по­дружжя надавати таке утримання^[CXXXI].

В обох зазначених випадках право на утримання виникає за умови, що той із колишнього подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, а його колишній чоловік або ко­лишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати чи зайняти відповід­ну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, коли є працездатним, за умови, що потребує ма­теріальної допомоги і що колишній чоловік або колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання в цьо­му випадку триває протягом 3 років від дня розірвання шлюбу. Зрозуміло, що особа, перебуваючи на утриманні, має вживати за­ходів щодо пошуку роботи та (або) підвищення кваліфікації, оскі­льки у протилежному разі інша особа вправі вимагати припинен­ня утримання.