§ 9. Спеціальні підстави виникнення права на утримання в одного з подружжя

Сімейний кодекс України передбачає спеціальні правила щодо утримання одного з подружжя у разі проживання з ним дитини. У цьому випадку потреба у матеріальній допомозі пов'я­зана з тим, що один із подружжя опікується дитиною, у зв'язку з чим його можливість діяти на ринку праці є певною мірою обме­женою.

Дружина має право на утримання за наявності таких умов: 1) вона є вагітною або має дитину, яка проживає з нею й не досягла 3 років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, - 6 років; 2) чоловік - батько дитини може надавати матеріальну до­помогу. Із цього випливає, що дружина, яка виховує маленьку дити­ну, не повинна доводити свою потребу в матеріальній допомозі. Ви­рішення питання не залежить також від її працездатності. У ч. 4 ст. 84 СК України передбачено, що право на утримання дружина має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її мате­ріального становища.

Чинне вітчизняне законодавство сьогодні не дає підстав вва­жати, що чоловік мусить утримувати колишню дружину в період вагітності чи протягом певного строку після народження дитини лише за умови, що жінка потребує такої допомоги.

Стягнення коштів на утримання з чоловіка не залежить від того, чи працює дружина в цей час та яким є її матеріальне становище, а пов'язується лише з двома умовами: дружина має проживати з малолітньою дитиною, а чоловік повинен мати мож­ливість надавати дружині матеріальну допомогу.

Чоловік зобов’язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, тільки у разі, якщо він є батьком цієї дитини. Презумпція батьківства (материнства) може бути спростована - дозволяється судове оспорювання батьківства чоловіком (дружиною) і встанов­лення батьківства іншої особи.

Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішен­ням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини. Аліменти, які дружина отримала за попередній час, поверненню не підлягають.

Не лише дружина, а і чоловік має право на утримання в разі здійснення ним догляду за малолітньою дитиною (ст. 86 СК Украї­ни). Право на утримання виникає у чоловіка за наявності таких підстав: 1) із чоловіком проживає дитина, яка не досягла 3 років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, - 6 років; 2) дружина - мати дитини може надавати своєму чолові­кові матеріальну допомогу. Таким самим чином, як і щодо дружи­ни, право чоловіка на утримання припиняється, якщо він не здійс­нює догляду за дитиною.

Сімейний кодекс України (ч. 1 ст. 87) передбачає дві підстави припинення права на утримання: 1) передання дитини на вихо­вання іншій особі; 2) смерть дитини. Дружина також звільняється від обов’язку утримувати свого чоловіка й у разі, якщо відомості про неї як про матір дитини було виключено за рішенням суду з актового запису про народження дитини (ч. 2 ст. 87 СК України).

Ще одна група спеціальних підстав надання утримання од­ному з подружжя пов’язана з фактом проживання з ним дитини- інваліда (ст. 88 СК України). Якщо один із подружжя, в тому числі працездатна особа, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, й опікується нею, він має право на утримання незалежно від свого матеріального становища за умови, що другий із подружжя може надавати таку матеріальну допомогу.

Умовами надання утримання одному з подружжя, згідно зі ст. 88 СК України є такі: а) проживання з одним із подружжя дитини- інваліда, яка не може обходитися без постійного стороннього до­гляду й опікування нею; б) здатність другого з подружжя надава­ти матеріальну допомогу.

Важливою особливістю права на утримання у цьому разі є те, що воно не обмежується певним строком. Відповідно до ч. 1 ст. 88 СК України право на утримання триває протягом усього часу про­живання батька або матері з дитиною-інвалідом^{[CXXVIII] [CXXIX].}

Право того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, на утримання від другого з подружжя припиняється, якщо перестає існувати хоча б одна з обставин, які зумовлюють його виникнення. Це можливо, зокрема, в разі: 1) реєстрації цим із подружжя повто­рного шлюбу; 2) припинення можливості другого з подружжя на­давати матеріальну допомогу; 3) смерті одного з подружжя; 4) пе- редання дитини на виховання іншій особі; 5) припинення опіку­вання дитиною; 6) припинення потреби дитини-інваліда в постій­ному сторонньому догляді; 7) припинення інвалідності дитини (видужання); 8) досягнення дитиною повноліття; 9) виключення відомостей про другого з подружжя як батька (матір) з актового запису про народження дитини; 10) смерті дитини.

Розмір аліментів тому з подружжя, з яким проживає дитина- інвалід, визначається за рішенням суду або у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі без ура­хування можливості одержання аліментів від батьків чи повноліт­ніх дочки або сина.