Типи та образи політичних лідерів

Характеристика політичного лідера включає його особисті якості, особливості форм і методів діяльності лідера; місце, авторитет і становище лідера в системі суспільно-політичних відносин; масштаб діяльності, хара­ктер та ступінь складності завдань, що розв’язуються; соціально-політичні параметри суспільної сфери, в якій діють ті чи інші лідери.

М. Вебер: традиційний, харизматичний, легальний (за типами влади);

Г. Лассуелл: адміністратори, агітатори, теоретики (за особливос­тями їх діяльності);

В. Хагеман: консервативні та революційні (за характером політики);

Р. Такер: «реальні» та менеджери (за мірою їхнього впливу);

Р. Міхельс: демократи та диктатори;

Дж. Бернс: перетворювачі та ділки і т. ін.

За класифікацією М. Германн, конкретний образ лідера визначається його характером, властивостями його прихильників, взаємозв’язком лідера і його послідовників, історичною ситуацією. Різні поєднання цих обставин дають підставу розглядати чотири образи лідера:

• лідери-прапороносці (які мають «мрію», що захоплює прихильни­ків),

• лідери-служителі (які тільки виражають інтереси своїх виборців і прибічників),

• лідери-торговці (які здатні переконати виборців, «продати» їм свої плани та ідеї),

• лідери-пожежники (які готові зреагувати на нестандартні вимоги ситуації чи позиції).

Образ лідера-прапороносця близький до ідеї М. Вебера про харизма- тичне лідерство. Харизмою він називав якість особистості, яка визнається незвичайною, завдяки чому особистість оцінюється як така, що обдарована надприродними, надлюдськими силами і властивостями, котрих не мають інші люди.

У зв’язку з аналізом типу лідера-торгівця слід торкнутись поняття популізм. Популізм відрізняється від популярності тим, що він є системою дій політичного лідера, спрямованою на завоювання популярності, автори­тету та підтримки народу. Як форма політичної боротьби популізм асоцію­ється з недобросовісною політикою, якій притаманні радикальні гасла, ри­торична патетика і демагогія. Разом із тим, елементи популізму повинен використовувати будь-який лідер, який сподівається на підтримку більшо­сті. Крайній популіст у негативному розумінні називається демагогом (із грец. δημαγωγία - використання неправдивих обіцянок, свідоме викрив­лення фактів тощо). Живильним ґрунтом для демагогів є політична відста­лість мас та їх політична безкультурність, недовіра до влади, незадоволе­ність існуючим становищем. Тому демагогів особливо багато під час рево­люцій.