Класифікація та основні характеристики політичних лідерів

видами

інституціоналізованих владних повноважень. Воно пов’язане зі встановленими правилами призначення керівника й передбачає функціональні відносини.

застосування примусу. Для цього стилю характерні жорсткість мислення лідера, ігнорування інформації або аргументів, що не збігаються з його власною позицією, одноособовий вибір напрямів і цілей діяльності. Зв’язки між членами найближчого оточення лідера зведені до мінімуму і проходять через лідера й під його контролем. Авторитарний стиль лідерства є домінуючим за авторитарних і тоталітарних політичних режимів.

Лідери авторитарного типу не прагнуть до поглиблення демократії і дотримуються апаратного способу висунення на керівні пости в ієрархії влади.

Повага до оточення, об'єктивність у спілкуванні активізують участь кожного у спільній діяльності, делегують

відповідальність, розподіляють її між усіма і створюють атмосферу співробітництва.

Демократичний стиль лідерства притаманний тим політичним діячам, які спочатку завойовують громадське визнання, а вже потім обіймають керівні посади.

комунікації, організаціями та посадовими особами державного апарату;

розрив між іміджем загальнонаціонального політичного лідера й реальністю залежить від рівня розвитку демократії, особливо політичної культури суспільства.

загальнонаціональне політичне лідерство є багаторолевим.

Прагнучи мати всебічну підтримку, лідер орієнтується на різноманітні соціальні інтереси: найближчого оточення, соціальних спільностей, виборців, політичних партій, громадських організацій тощо.

має корпоративний характер. Лідер такого масштабу ніколи не виконує свої численні ролі сам. На нього працює ціла корпорація, яка складається з найближчого оточення, чиновників, апарату та активістів політичних партій, працівників підконтрольних засобів масової інформації тощо.

Загальнонаціональний політичний лідер є тією чи іншою мірою символічною фігурою. нормативно-правова обмеженість. Лідер такого масштабу, як державний діяч, діє у чітко визначеному нормативно-правовому просторі, який визначає реальні масштаби його влади та шляхи її здійснення.

Дії лідера докладно регламентуються нормативними актами, протоколами,

правовими традиціями, звичаями тощо.

верств, класів

На рівні соціальної спільності принципове значення мають не стільки особисті риси лідера, скільки його здатність адекватно виражати інтереси тієї чи іншої спільності. Лідерство на цьому рівні може мати як індивідуальний, так і колективний характер, коли виразником інтересів соціальної спільності виступає політична партія чи громадська організація. Лідер на рівні соціальної спільності найчастіше є керівником партії чи громадської організації.

Лідерства

формулюють ті завдання, які стають центральними для лідера.

величезного впливу на оточення. Такий тип лідерства може бути виправданий в екстремальних умовах, але неприйнятний у демократичному суспільстві.

найзаможніших суспільних верств (звідси і його назва: грецьк. plutos означає “багатство”). Він також передбачає користування лідером усією повнотою влади. Притаманний усім етапам суспільно- історичного розвитку, але найбільш характерний для індустріального суспільства.

Сучасне розуміння - це діяч, який заграє з масами.

політичних справ, яке зводить всю політику до безлічі конкретних дрібниць; навішування ярликів політичним противникам; загравання з масами, роздавання необґрунтованих обіцянок; експлуатація політичних почуттів простих людей у власних інтересах тощо.

Такий лідер вміє визначати пріоритетні цілі, проводити науковий аналіз тих чи інших проблем та визначати способи їх вирішення. Іноді він використовує харизматичні риси для того, щоб привабливо викласти свої ідеї і плани, переконати оточення в їх перевагах та залучити його до реалізації цих ідей і планів. Лідер-професіонал не тільки покладається на свої здібності, а й охоче радиться з підлеглими, створюючи атмосферу

співробітництва.

Влада традиційних лідерів - це насамперед влада аристократичної знаті. У сучасних суспільствах традиційне лідерство

виявляється, наприклад, у наслідуванні престолу в країнах з монархічною нормою державного правління.

Яскравим прикладом лідерства цього типу є членство у верхній палаті парламенту Великобританії довічних і спадкових лордів.

Харизматичне лідерство виникає в суспільстві, як правило, в кризові періоди. За М. Вебером, харизмою володіють великі полководці, пророки, видатні політики; харизматичними лідерами були засновники світових релігій - Будда, Христос, Магомет, великі завойовники - Македонський, Цезар, Наполеон. У XX ст. - Ленін, Сталін, Гітлер, Муссоліні, Ш. де Голль, Мао Цзедун, Кім Ір Сен, Ф. Кастро та ін.

відповідальність перед виборцями.

Раціонально-легальне лідерство, яке

ґрунтується на законі й називається іноді ще бюрократичним, є основним типом лідерства в сучасних демократичних державах. Лідери цього типу здобувають політичну владу, як правило, на основі виборів.