Політична культура та її зв’язок із політичною свідомістю.

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА - сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи, які виявляються в діяльності суб’єктів політичного життя суспільства

Політична культура є складовою політичної системи і відіграє надзвичайно важливу роль у її функціонуванні.

Особливо важливу роль у функціонуванні політичної системи відіграє єдність, або однорідність, політичної культури, з якою безпосередньо пов’язана стабільність суспільства.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ:

- є продуктом природно-історичного розвитку суспільства, результатом колективної політичної творчості;

- має тотальний характер, за яким політичні відносини суспльства насичені, “просякнуті” політичою культурою;

- фіксує стійкі зв’язки та відносини між сторонами політичного процесу, закріплює стабільні елементи політичного досвіду;

- характеризує політичну свідомість та політичну поведінку основної маси населення;

ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ - є досить різноманітною.

В даному випадку представимо синтезовану характеристику типів політичної культури американських політологів Г. Алмонда і С. Верби, польського політолога Є. Вятра та сучасних представників політичної науки:

і П а т р і а р х а л ь н и й тип

Притаманний суспільству з несформованою політичною системою, де відсутні спеціалізовані політичні ролі та інтерес громадян до політики, а їх політичні орієнтації невіддільні від релігійних і соціальних (існує переважно у відсталих племен).

2.

П і д д а н с ь к и й тип

Характеризується в основному досить пасивним ставленням до політичної системи.

3.

А к т и в і с т с ь к и й тип

Вирізняється чіткою орієнтацією індивідів на активну роль у політичній системі, незалежно від позитивного чи негативного ставлення до її елементів або системи загалом. У реальній політиці існують, як правило, змішані типи: піддансько-активістський, патріархально-підданський та ін.

4.

К о н с е р в а т и в н о - л і б е р а л ь н и й тип

Визнає головними цінностями громадянські права і свободи, традиції, але часто заперечує радикально-реформаторські зміни (особливо там, де при владі консервативні сили).

Л і б ер а л ь н о-д е м о к р а т и ч н и й тип

5.

Визнання буржуазно-демократичних цінностей і взірців супроводжується більшою лібералізацією та очікуванням соціальних реформ (скандинавські держави, де впливові соціал-демократичні партії).

6.

Т о т а л і т а р н и й тип

Базується на принциповій одномірності соціального, економічного та духовного життя суспільства, на його тяжінні до стирання політичного, ідеологічного та іншого розмаїття, до монополізму, тотального контролю, згортання прав і свобод людини.

7.

П л ю р а л і с т и ч н и й тип

Стверджує багатоманіття, множинність усіх форм матеріального, політичного, ідеологічного, соціального буття, свободу думки і вибору в межах закону, вільну змагальність та конкуренцію, захист прав і свобод людини.

8. П ер е х і д н и й тип

Від тоталітарного до плюралістичного - притаманний переважній більшості постсоціалістичних країн, у т. ч. Україні.

9. Н а ц і о н а л ь н и й тип

Відповідає традиціям і особливостям певного етносу в межах його території. Однак навіть у культурі відносно “чистого” національного типу внутрішні політичні цінності, настанови - неоднорідні. Тому досить широко застосовується поняття “політична субкультура”.

10.

С у б к у л ь т у р н и й тип

Сукупність політичних орієнтацій і моделей політичної поведінки, які характерні для певних груп і регіонів і відрізняються від домінуючих у суспільстві

Ф р а г м е н т а р н и й тип

11.

Його існування пов’язано із наявністю у суспільстві полярних політичних субкультур та їх великою розбіжністю.

Рис. 12.5. Типологія (класифікація) політичної культури

СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ - постійно насичується новими компонентами. В цілому можна говорити про базові, чи

Рис. 12.6. Структура політичної культури

ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ:

вираження й реалізація соціальних інтересів - відтворюються корінні інтереси соціальних спільностей, які стосуються влади в суспільстві. Усвідомлення цих інтересів зумовлює відповідну політичну поведінку соціальних спільностей та окремих їх представників;

пізнавальна - узагальнює культурно-політичний досвід діяльності особистості, різноманітних груп, партій тощо в політичному процесі;

виховна - спрямована на виховання певних типів поведінки в процесі політичних дій, на формування й розвиток індивіда як суб'єкта політичних відносин. Відбувається це на основі тих політичних цінностей і норм поведінки, які переважають у суспільстві в цілому або відповідають інтересам і цілям тих чи інших соціальних спільностей;

комунікативна — знаходження порозумінь та консенсусу громадян різних політичних поглядів та переконань. Виступає засобом ідейно-політичного і правового зв'язку громадян з політичними інститутами та між собою. Ця функція забезпечує взаємодію всіх учасників політичного процесу на базі використання загальноприйнятих термінів, символів, стереотипів мислення й поведінки;

інтегративна - спрямована на об'єднання громадян з однаковими політичними уподобаннями в контексті способів розв'язання складних політичних ситуацій, які існують у суспільстві;

регулятивна — регулює певним чином поведінку громадян в процесі політичних дій, визначаючи її певні межі;

нормативно-ціннісна - реалізується за допомогою формування і закріплення в суспільній свідомості необхідних політичних цінностей, установок, цілей, мотивів і норм поведінки.

соціалізаційна - сприяє кращому розумінню сутності суспільно- політичних процесів та формує відповідний характер політичної активності та політичної участі;

захисна - визначає межі впевненності особистості у своїх переконаннях та політичних діях, пов'язаних із політичною участю в процесах, що відбуваються ;

прогностична — дає можливість спрогнозувати поведіну громадян, які сповідують той чи інший тип політичної культури. Реалізація цієї функції потребує постійного вивчення і врахування в діяльності всіх владних структур стану політичної свідомості різних соціальних спільностей, притаманних їм інтересів і прагнень.

СПЕЦИФІКА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ:

- фрагментарність, вибірковість (“друзям - все, ворогам - закон”);

- наявність залишків пострадянського синдрому (“від мене нічого не залежить”, “за нас все вирішать”);

- домінування протестних настроїв до будь-якого центру реальної влади (“усі вони однакові”, “влада - погана”);

- конфліктність;

- регіональна роз’єднаність, нетолерантність (звідси взаємні образи на кшталт “москалів” та “бандерівців”);

- низький рівень теоретико-політичних знань, значна наявність елементів правового нігілізму;

- маніхейство (звичка все поділяти на чорне й біле) і водночас непримиренність до будь-яких нетрадиційних поглядів;

- низька компетентність в управління справами суспільства та держави;

- нерозвиненість громадянських позицій.