Витоки і сутність політичного лідерства

Із тих самих причин, із яких суспільство є олігократією, - тобто на підставі ієрархізму, - випливає й принцип монократії, тобто єдиновладдя. У тій мірі, в якій суспільство потребує не керівництва взагалі, а швидко та єдино діючої організуючої волі, воно неминуче втілює принцип єдино­владдя.

Суть лідерства в будь-якій формі становлять відносини домінуван­ня і підпорядкування, впливу та слідування. Лідер виконує відповідні фун­кції, а саме: оцінка ситуації; вироблення лінії поведінки; мобілізація людей на досягнення поставленої мети.

Слід підкреслити, що лідерство завжди передбачає владу, але влада не завжди передбачає лідерство. Лідер обов’язково або має політичну вла­ду, або прагне її. Влада ж може бути знеособлена, позбавлена категорії особистої відповідальності. У цьому випадку політичні лідери не потрібні системі (наприклад, бюрократичній), яка не висуває, а, навпаки, придушує їх.

Існує лідерство формальне (пов’язане з призначенням керівника та функціональними обов’язками) і неформальне (виникає на підставі особис­тих взаємовідносин). Або інакше - існує керівництво та, власне, лідерство. Вони можуть збігатись, і це кращий варіант, а можуть і протистояти, коли діяч, що не обіймає керівних посад, здобуває більшу популярність, ніж офіційний керівник.

Політика вимагає від лідера особливих якостей. Це, зокрема, вели­ка працездатність, розвинені аналітичні здібності розуму, виражений нахил до громадської та державної діяльності, твердість переконань, прагнення до нового, оптимізм і увага до людини, вміння переконувати й вести за собою людей. М. Вебер вважав три якості вирішальними та обов’язковими для політика: пристрасть, почуття відповідальності, окомір (ідеться про здатність зберігати відстань відносно почуттів і страждань інших людей). На думку С. Франка, лідера мають відрізняти певні психологічні особливо­сті, а саме: «неухильна рішучість; здатність не лякатися чужої вимоги і гніву; зневага до чужого страждання; інстинктивно відчутна влада погляду або голосу». Поняття лідерства передбачає певний масштаб особистості керівника, рівень його освіченості, компетентності, загальної та політичної культури тощо. Таким чином, лідер - завжди індивідуальність.

А ще лідер - це мішень. Тільки за другу половину ХХ ст. терорис­тами вбито близько 50 політичних лідерів першої величини.