Типи політичних режимів

Політичні режими можна розрізнити за двома головними критерія­ми: джерелом влади та межами цієї влади.

За джерелом (підгрунтям) державної влади політичні режими поді­ляються на демократичні й авторитарні.

Демократичний режим - це така форма державно-політичного устрою суспільства, в якій народ виступає джерелом влади на принципах рівності, свободи і солідарності. Зовнішніми ознаками демократичного режиму є багатопартійність, наявність представницьких органів, формаль­не визнання народу джерелом влади, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльніс­тю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального рівного виборчого права й здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо, переважне право більшості при прийнятті рішень, чіт­ке регламентування політичних процедур та процесів.

Авторитарний режим (від лат. autoritas - влада, вплив) - це спосіб правління, оснований на концентрації влади в руках однієї особи або групи осіб, применшенні або запереченні ролі представницьких інститутів вла­ди, на політико-правовій нерівності соціальних груп та прошарків суспіль­ства, використанні насильства. Такі режими можуть будуватись як на базі авторитету звичаю, традиції (монархії), так і на авторитеті сили (диктату­ри). Зовнішніми ознаками авторитарних режимів є відсутність або форма­льний характер представницьких органів влади, відмова від принципу по­ділу влади, різний політико-правовий статус окремих соціальних груп і в зв’язку з цим - нерівність (або взагалі відсутність) виборів, інколи - поси­лення ролі армії й інших силових структур. Різновиди авторитарних режи­мів: традиціоналістські та модернізаторські; популістські, націоналісти­чні, корпоративістські, військові, авторитарно-бюрократичні.

За ознакою меж політичної влади політичні режими розподіляються на ліберальні та тоталітарні.

Ліберальний режим - це така організація політичної системи, в якій влада держави обмежена сферою невід 'ємних прав і свобод особис­тості. Це режим, у якому досить розвинутим є громадянське суспільство, різні самодіяльні громадянські ініціативи, тобто організації, які незалежні від держави, гарантуються основні права та свободи громадян. Ліберальні режими, що сформувались протягом останніх двох-трьох століть, як пра­вило, нерозривно пов’язані з розвитком демократії, тому здебільшого не виділяються в окремий різновид, а розглядаються як ліберально- демократичні. Проте критерії виокремлення цих двох характеристик (лібе­ралізму - свобода особистості і демократизму - влада більшості) суттєво різні й можуть навіть діяти в протилежних напрямках, тому необхідно роз­різняти їх як самостійні регулятивні ідеї.

Тоталітарний режим (від лат. total - цілісність, ціле) - така полі­тична система, яка намагається - заради тієї чи іншої мети - повністю (тотально) контролювати все життя суспільства в цілому і кожної лю­дини окремо. Поняття «тоталітарна держава» вперше було застосоване іта­лійським диктатором Б. Муссоліні, причому в позитивному контексті. Кла­сичні тоталітарні режими ХХ ст. - фашизм та сталінізм. Головні риси то­талітаризму такі:

1. Монополізація влади (однопартійна система, злиття партії й дер­жави, культ особи).

2. Одержавлення суспільства, повна зверхність держави над суспі­льством (формальний і несамодіяльний характер громадських організацій).

3. Політичне свавілля, підкорення закону політичній волі (зокрема й відсутність механізму передання верховної влади).

4. Централізоване керівництво економікою (аж до повної державної монополізації власності).

5. Монополія держави на інформацію.

6. Ідеологізація суспільного життя і монопольне панування ідеоло­гії тоталітарного типу (тобто такої, яка зазіхає на втілення абсолютної іс­тини й керування всіма сферами життя суспільства).

7. Використання терору як засобу внутрішньої політики.

8. Мілітаризація суспільства, створення ситуації військового табору.

Ознаки джерел та меж політичної влади в реальності існують одночасно, тому більш повним буде подвійне визначення політичних режимів - як правило, це ліберально-демократичні або авторитарно- тоталітарні (але можливі і нетрадиційні комбінації, наприклад, демократично-тоталітарні, або перехідні форми).

Також можна виокремити режими за критерієм пануючої ідеології: фашистські або напівфашистські, теократичні, расистські, соціалістич­но-комуністичні, ліберально-правові, національно-демократичні, націок- ратичні й ін.