Політична культура та її типи

Термін «політична культура» був уведений у науковий обіг німе­цьким просвітником І. Ґ. Гердером ще у XV[[[ ст. Це культура політичного мислення і політичної діяльності, а також ступінь цивілізованості хара­ктеру й засобів функціонування політичних інститутів, організації всього політичного життя.

Предметне вивчення цього явища започаткували в 50-х роках ХХ ст. американські вчені Ґ. Алмонд і С. Верба. Зокрема, Ґ. Алмонд розглядає по­літичну культуру як сукупність позицій, цінностей та зразків поведінки, що стосуються взаємин влади й громадян, як сукупність політичних орієнтацій відносно політичної системи та її частин і ставлення до власної ролі в цій системі. Зокрема, індивідуальні орієнтації містять такі елементи:

• пізнавальна орієнтація - істинне або хибне знання про політичні об’єкти та ідеї;

• ефективна орієнтація - почуття зв’язку, залученості, протидії тощо стосовно політичних об’єктів;

• оцінна орієнтація - судження та думка про політичні об’єкти, які потребують застосування оцінних критеріїв.

Інакше кажучи, до політичної культури належать:

• знання політики, фактів, зацікавленість ними;

• оцінка політичних явищ, того, як має здійснюватись політична влада;

• емоційний бік політичних позицій;

• визнання зразків політичної поведінки, що визначають, як у да­ному суспільстві можна і треба діяти.

Необхідно розрізняти політичну культуру індивідуальну, групову, су­спільну. Політична культура виконує певні важливі функції в житті суспі­льства, а саме: політичне забезпечення реалізації національних і класових інтересів; засвоєння і перетворення політичних відносин в інтересах пев­них соціальних сил; нормативно-регулятивна функція; виховна функція; комунікативна функція, тобто форма зв’язку громадянина з політичною системою; прогностична функція.

У політичній науці існують досить різноманітні типології політичної культури. Так, Ґ. Алмонд і С. Верба розрізняють такі типи культури:

• патріархальний (провінційний) - характерним є обмеження полі­тичного горизонту людей їх безпосередніми життєвими інтересами, вони не усвідомлюють наслідків своєї участі в політиці, своєї політичної ролі;

• підданський - громадянин може розуміти цілі і значення політи­ки, але відчуває себе як виконавець наказів політичних лідерів;

• активістський (політичної участі) - його носії сприймають себе самостійними активними співучасниками політичного процесу, ясно усвідо­млюють свої цілі та шляхи їх реалізації;

• а також інтегрований - «культура громадянськості».

Застосування різних критеріїв до типологізації політичної культури представлено у таблиці:

Окремо слід сказати про громадянську культуру. Це різновид по­літичної культури, її вищий щабель.

У структурі політичної культури суспільства важливу роль відіграє національна складова - національний характер. Національні особливості створюють неповторну індивідуальність навіть однотипних політичних систем. Саме різноманітність культур у часі і просторі пояснює, чому деякі політичні системи, які відповідають одним умовам, виявляються неефективними в інших умовах, чому політичні дії, ефективні стосовно одних народів, не є результативними для інших. У зв’язку з цим особливого значення набувають відмінності, які випливають зі своєріднос­ті національних культур. Досвід політичного розвитку засвідчує, що націо­нальний характер істотно позначається на політичній поведінці того або іншого народу в різних життєвих ситуаціях, на його політичній культурі. Наприклад, політичній культурі українського народу, на думку багатьох дослідників, притаманні західницька орієнтація, демократизм, толерантність, екстравертизм, тобто відкритість іншим культурам, але й індивідуалізм - хуторянство, висока емоційність, провінціалізм, конформізм.

Питання для самоконтролю і самостійної роботи

Визначте суб’єкти, функції та рівні політичної свідомості суспільства.

Що таке «центристська політична свідомість»?

Чим відрізняються між собою масова політична свідомість і громадська думка?

Яку роль у політичному житті відіграють засоби масової інформації? Чому їх називають «четвертою владою»?

Порівняйте риси політичної культури західного і східного типів.

Який рівень розвитку громадської думки в Україні та її вплив на політичне життя суспільства?

До якого типу належить сучасна українська політична культура?

Додаткова література

Бурдяк В. І., Ротар Н. Ю. Політична культура, ідеологія, психологія: Навч. посіб. - Чернівці: Рута, 2000. - 104 с.

Дмитренко О. Громадська думка: історія і сучасність // Політичний менеджмент. - 2004. - № 2.

Лапкин В. В., Пантин В. И. Освоение институтов и ценностей демо­кратии украинским и российским массовым сознанием (Предварительные итоги) // Полис. - 2005. - № 1. - С. 50-62.

Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. - К.: Стилос, 1998. - 278 с.

Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливос­тей політичної лінгвістики. - К.: Світогляд, 2005. - 316 с.

Політична психологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. О. Матвеев (ред.). - К.: ЦУЛ, 2003. - 216 с.

Тузиков А. Р. Масс-медиа: идеология видимая и невидимая / / По­лис. - 2002. - № 5.