<<
>>

Параметри розвитку та види політичних конфліктів. Політична криза і політична катастрофа

Як правило, конфлікти виникають за умов, коли відсутні або блокуються можливості послаблення напруження, а причиною їх

виникнення можуть бути будь-які вчинки чи прийняті рішення різних

сторін.

Рис. 18.1. Основні стадії розвитку конфлікту

ФАЗИ ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ. Аналіз конфлікту вимагає вивчення основних, необхідних і довгострокових відносин і взаємодій, що визначають даний конфлікт, його функціонування і розвиток як системи.

ВИДИ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ

Назва Характеристика
Конфлікти міжсистемного характеру Конфлікти такого типу являють собою суперечливі відносини між різними соціально-економічними, суспільно-політичними формаціями, системами розвитку суспільства, зокрема, між капіталістичною та соціалістичною. Яскравим прикладом цього конфлікту була холодна війна (1945-1990) між цими політичними системами в економічній, військово- політичній, ідеологічній та інших сферах. Якщо такі протиріччя довго не вирішуються, вони можуть викликати початок світової війни, що, в свою чергу, може призвести до соціальної катастрофи на планеті.
Міжрегіональні

конфлікти

Такі конфлікти проявляються в гострій формі протиріч політичного, економічного, ідеологічного характеру між окремими групами держав. Їх небезпека полягає в тому, що вони можуть призвести до нестабільності міжнародної ситуації в усьому світі, навіть до виникнення світових воєн. (Близький Схід).
Міждержавні конфлікти

(озброєні і неозброєні)

Вони є конфліктами значно менших розмірів, однак досить розповсюдженими.
Причинами їх виникнення є порушення тих чи інших державних інтересів кожної з конфліктуючих сторін, що базуються на загальнонаціональній основі, а також інтересів правлячих кіл цих держав. Міждержавні конфлікти досить часто проявляються у локальних війнах (арабо-ізраїльський військовий конфлікт, ірано- іракська війна, агресія Іраку проти Кувейту, військовий конфлікт між Аргентиною та Англією через Фолклендські (Мальвінські) острови, війна США проти Іраку тощо). Причинами неозброєних міждержавних конфліктів, як правило, є “митні”, “фінансові” війни, неторгові акції.

Політичні конфлікти всередині кожної держави поділяться на міжкласові, міжнаціональні, міжконфесійні, міжпартійні, внутріпартійні,

внутріпарламентські, міжособистісні та інші.

Внутрішньо-державні конфлікти До них належать: повстання, політичний страйк, путч, громадянська непокора, змова, переворот.

Назва Характеристика
а) Повстання
Масовий відкритий збройний виступ певного класу або соціальної групи проти існуючої влади. Найбільш гостра форма повстання - збройне повстання, з якого частіше всього починається революція
б) Путч Специфічна форма збройної боротьби за владу, яка спирається на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструментом влади або засобом психологічного тиску на уряд. Путчі утверджують, як правило, тоталітарні режими. В ході і після путчу армія прагне поставити себе у привілейоване становище у суспільстві.
в)Заколот збройний виступ ворожих державній владі сил, спрямованих на захоплення влади, або відокремленої частини території. Заколот може мати як прогресивну, так і консервативну спрямованість. Він має ширшу соціальну базу, ніж путч.
г) Переворот насильницька форма зміни державної влади, в результаті якого політичне управління країною переходить до рук представників армії.
Вони бувають як прогресивні, так і реакційні.
д) Змова таємна угода вузького кола осіб про збройний виступ з метою послаблення або повалення влади. Демократичне суспільство виключає змову як форму боротьби за владу.
е)Громадянська непокора насильницький виступ певної соціальної групи, партії проти суспільно-політичного порядку. Непокора дістає свій вияв у мітингах, демонстраціях, страйках, а також у протистоянні урядові.
ж)Політичний страйк є найвищою формою страйкового руху, він проявляється у колективній відмові продовжувати роботу аж до висунутих ними політичних вимог. Політичний страйк може супроводжуватись демонстраціями, сутичками з урядовими військами, поліцією чи міліцією. Політичні страйки бувають локальними і загальними, національними і міжнародними.
Міжетнічні (етнонаціональні) конфлікти Глибинні причини цих конфліктів слід шукати в історії етнічних спільнот та відносин між ними, в національній свідомості, традиціях, ідеологічних стереотипах, що переходять з покоління в покоління. Найчастіше міжетнічні конфлікти проявляються в тенденції до суверенізації великих і малих етнічних спільнот з метою створення незалежної держави.

В кожній країні міжетнічні суперечності виявляються по-різному: вони є неоднаковими за масштабами, гостротою і наслідками. Однак, міжетнічні конфлікти

Назва Характеристика
мають чимало спільних рис, певну логіку свого розвитку, яка виявляється, зокрема, в порядку висунення вимог. Конфлікти досить часто починаються з постановки та обговорення проблеми національної мови, культури. Згодом вимоги переходять у політичну площину, переростаючи в статусні домагання, територіальні претензії, і закінчуються широкомасштабними кривавими конфліктами.

Головне завдання національної політики полягає в тому, щоб своєчасно виявити міжетнічні суперечності, зробити все можливе для запобігання конфліктам, навчитися їх цивілізовано розв'язувати.

Міжпартійні та внутрішньопартійні конфлікти Досить поширеними є конфлікти як між політичними партіями, так і всередині них. Адже багатопартійність як явище внутріполітичного життя суспільства і як прояв політичного плюралізму не тільки не виключає, а навіть передбачає ймовірність таких конфліктів. Однак при їх розв'язанні слід, у першу чергу, пам'ятати про необхідність дотримуватись політичної культури, проявляти толерантність до інших точок зору.
Міжособисті конфлікти Такі конфлікти мають місце між представниками як різних політичних течій, так і між представниками однієї і тієї ж політичної партії.

Ми знаємо чимало прикладів міжособистих конфліктів у політичній сфері, основою яких, як правило, є зіткнення власних амбіцій та політичного безкультур'я (Горбачов-Єльцин, Мороз-Вітренко, Тимошенко-Ющенко тощо).

Окреме місце у політичній практиці посідають міжнародні конфлікти.

МІЖНАРОДНІ КОНФЛІКТИ можна поділити на наступні види:

1. Міжсистемні (суперечливі відносини в гострій формі між різними соціально-економічними, соціально-політичними формами, системами у розвитку суспільства (між капіталістичною і соціалістичною); небезпека цього конфлікту полягає в тому, що його історична тривалість неодноразово ставила світ на межу знищення всього людства;

2. Зовнішньополітичні (конфлікти між державами, які можуть виникати як на воєнній, так і на іншій основі (наприклад, “митні війни”, “фінансові війни”, всілякі зовнішньополітичні та зовнішньоторгові акції). Причинами їх можуть бути як порушення тих чи інших державних інтересів, що базуються на загальнонаціональній основі, так і інтересів правлячих кіл цих держав;

3. Регіональні (прояв у гострій формі протиріч економічного, політичного, ідеологічного характеру між групами держав на регіональному рівні.

Регіональні конфлікти (наприклад, так звані “локальні війни”) - це одна із гострих проблем всього світового співтовариства. Небезпека регіональних конфліктів полягає в тому, що вони можуть привести до нестабільності міжнародну обстановку в цілому. Це трапляється тому, що втручаються “треті сторони”, що надає конфлікту небажаного поширення. Це, в свою чергу, може призвести до непередбачених наслідків).

Найвищим ступенем конфліктних ситуацій є криза - (від грецьк. κrisis - переломний момент) - різкий, крутий перелом.

ПОЛІТИЧНА КРИЗА - це такий стан політичної системи суспільства, коли тимчасово призупиняється або взагалі припиняється функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; коли втрачено довіру до своїх політичних і державних лідерів, які надалі неспроможні вирішувати існуючі в державі проблеми, пов’язані З подальшим розвитком економіки, соціальної сфери та культури.

ЕТАПИ ПРОХОДЖЕННЯ КРИЗИ:

а) передкризовий стан суспільства або його політичної системи, який полягає у розвитку конфліктних ситуацій до такого ступеню, коли вони вже не можуть бути розв'язанні шляхом досягнення політичного компромісу;

б) виникнення кризи, яке виражається у неспроможності владних структур вирішувати проблеми, які стоять перед суспільством політичними методами, що характерні для нормального функціонування політичної системи;

в) розвиток і загострення кризи, яке включає в себе повний розпад відповідних політичних структур, посилення їх недієздатності, що приводить до повного безвладдя.

Важливу роль у виникненні політичної кризи відіграють такі фактори, як відчуження народних мас від держави, органів державної влади, місцевого самоврядування; низький рівень громадської самосвідомості мас, незадовільна інформованість їх про реальний стан справ; високий рівень активності опозиційних структур; позиція засобів масової інформації; нерішучість, некомпетентність відповідальних осіб.

Рис.

18.2. Типологія політичних криз

Конституційна криза - це припинення дії основного закону країни - Конституції.

Парламентська, урядова криза - визначається ситуацією, коли даний парламент (уряд) за різних причин надалі неспроможний вирішувати ті питання, які перед ним визначенні. В такому випадку шляхом вотуму недовіри з боку парламенту або за власною ініціативою (в залежності від конституційних норм країни) він подає у відставку.

Соціально-політична, загальнонаціональна криза - переломний момент у розвитку соціально-політичного процесу у країні, різкий перехід політичної ситуації з одного якісного стану в інший.

Зовнішньополітична криза - переломний стан у відносинах між певними країнами з приводу конкретних найважливіших політичних подій на основі розходження докорінних інтересів.

Криза політичної партії - ситуація, коли політична партія (як правляча, так і опозиційна) втрачає свої соціально-політичні ідеали, програмні цілі, орієнтири, авторитет і вплив серед мас. Вона настає при відриві партійних лідерів від реального життя та інтересів мас, при порушенні єдності членів партії з основних світоглядних питань, при відсутності партійної дисципліни, а також при компрометації партійних, моральних принципів окремими партійними лідерами.

Політичні кризи можуть набувати різних форм (відставка уряду, розпуск парламенту, запровадження надзвичайного стану).

Будь-яка криза, як правило, має два варіанти розвитку: або вона послаблюється, або переходить у соціально-політичну катастрофу.

КАТАСТРОФА ПОЛІТИЧНА (грецькою katastrophe - переворот, загибель, кінець) - екстремальна форма стану політичного життя суспільства, що є результатом різкого загострення політичної та економічної кризи, розпаду і краху існуючих владних структур.

Соціально-політична катастрофа тягне за собою вкрай важкі наслідки не тільки для політичного життя, але й для самого існування тієї чи іншої політичної системи.

ПРИЧИНАМИ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ КАТАСТРОФ є провали в політиці правлячих кіл, грубі помилки політиків, допущенні в процесі керівництва державою і суспільством, конфліктні і кризові ситуації у всьому суспільстві, викликані розвалом економіки, невтримним ростом вартості життя, міжнаціональними конфліктами, масовим ростом злочинності, правовим нігілізмом, соціальною беззахисністю громадян. За такій ситуації, як правило, правомірним є введення надзвичайного стану, головною метою якого є забезпечення громадського порядку і безпеки громадян шляхом запобігання масовим безпорядкам і актам насильства, посилення діяльності органів влади та громадськості по збереженню законності. Введення надзвичайного стану в кожній країні є прерогативою вищих державних органів (Президента або парламенту).

ШЛЯХИ ВИХОДУ З КРИЗОВОГО СТАНУ:

Типи (види) Наслідки Спосіб виходу
Урядовий Влада втрачає контроль над ситуацією в країні Реорганізація уряду або його повна відставка
Парламентський Парламент нездатний приймати рішення або вони не відповідають волі більшості громадян Розпуск парламенту, призначення нових виборів
Конституційний Припинення дії Основного Закону через втрату його легітимності Оновлення або прийняття нової конституції
Зовнішньополітичний, міжнародний Розладнання системи відносин держави з іншою чи декількома внаслідок загострення суперечностей або загрози переростання у відкритий конфлікт Неможливість розв'язання конфлікту шляхом переговорів і взаємних поступок може перерости у війну

Типи (види) Наслідки Спосіб виходу
Соціально-політичний, загальнонаціональний Поворотний момент у розвитку соціально-політичного процесу, що не обов’язково веде до заміни владної еліти чи панівної групи. Через нездатність знайти вихід із нього - може перерости в революційну ситуацію

19.3.

<< | >>
Источник: Політологія для вчителя : навч. посібн. для студ. педагогічних ВНЗ / за заг. ред. : К.О. Ващенка, В.О. Корнієнка. - К. : Вид-во імені М. П. Драгоманова,2011. - 406 с.. 2011

Еще по теме Параметри розвитку та види політичних конфліктів. Політична криза і політична катастрофа:

  1. Шляхи і методи розв'язання політичних конфліктів
  2. Політична участь і політичне функціонування як особливі сфери політичної діяльності людини
  3. Політична культура та її зв’язок із політичною свідомістю.
  4. Політичний маркетинг і політичний менеджмент
  5. Тема 12. Особа в сфері політики. Політична свідомість і політична культура
  6. Тема 13. Політична діяльність та політичний розвиток
  7. Тема 18. Політична свідомість і політична культура
  8. Тема 16. Демографічні проблеми політичного розвитку людини і суспільства
  9. Соціально-економічна криза і політична нестабільність в Україні, загострення різноманітних внутрішніх проблем призводятьдо того, що події міжнародного життя у свідомості багатьох наших співвітчизників, відходять на другий план, набувають вторинного значення.
  10. Серед ключових практичних завдань політології в сучасному світі є обгрунтування й супровід демократичних перетворень, суспільної медернізації, інноваційного розвитку політичних систем.
  11. Поняття політичного режиму. Структура політичного режиму.
  12. Політична психологія.