Параметри розвитку та види політичних конфліктів. Політична криза і політична катастрофа
Як правило, конфлікти виникають за умов, коли відсутні або блокуються можливості послаблення напруження, а причиною їх
виникнення можуть бути будь-які вчинки чи прийняті рішення різних
сторін.
Рис. 18.1. Основні стадії розвитку конфлікту
ФАЗИ ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ. Аналіз конфлікту вимагає вивчення основних, необхідних і довгострокових відносин і взаємодій, що визначають даний конфлікт, його функціонування і розвиток як системи.
ВИДИ ПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ
| Назва | Характеристика |
| Конфлікти міжсистемного характеру | Конфлікти такого типу являють собою суперечливі відносини між різними соціально-економічними, суспільно-політичними формаціями, системами розвитку суспільства, зокрема, між капіталістичною та соціалістичною. Яскравим прикладом цього конфлікту була холодна війна (1945-1990) між цими політичними системами в економічній, військово- політичній, ідеологічній та інших сферах. Якщо такі протиріччя довго не вирішуються, вони можуть викликати початок світової війни, що, в свою чергу, може призвести до соціальної катастрофи на планеті. |
| Міжрегіональні конфлікти | Такі конфлікти проявляються в гострій формі протиріч політичного, економічного, ідеологічного характеру між окремими групами держав. Їх небезпека полягає в тому, що вони можуть призвести до нестабільності міжнародної ситуації в усьому світі, навіть до виникнення світових воєн. (Близький Схід). |
| Міждержавні конфлікти (озброєні і неозброєні) | Вони є конфліктами значно менших розмірів, однак досить розповсюдженими. Причинами їх виникнення є порушення тих чи інших державних інтересів кожної з конфліктуючих сторін, що базуються на загальнонаціональній основі, а також інтересів правлячих кіл цих держав. Міждержавні конфлікти досить часто проявляються у локальних війнах (арабо-ізраїльський військовий конфлікт, ірано- іракська війна, агресія Іраку проти Кувейту, військовий конфлікт між Аргентиною та Англією через Фолклендські (Мальвінські) острови, війна США проти Іраку тощо). Причинами неозброєних міждержавних конфліктів, як правило, є “митні”, “фінансові” війни, неторгові акції. Політичні конфлікти всередині кожної держави поділяться на міжкласові, міжнаціональні, міжконфесійні, міжпартійні, внутріпартійні, внутріпарламентські, міжособистісні та інші. |
| Внутрішньо-державні конфлікти | До них належать: повстання, політичний страйк, путч, громадянська непокора, змова, переворот. |
| Назва | Характеристика |
| а) Повстання | |
| Масовий відкритий збройний виступ певного класу або соціальної групи проти існуючої влади. Найбільш гостра форма повстання - збройне повстання, з якого частіше всього починається революція | |
| б) Путч | Специфічна форма збройної боротьби за владу, яка спирається на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструментом влади або засобом психологічного тиску на уряд. Путчі утверджують, як правило, тоталітарні режими. В ході і після путчу армія прагне поставити себе у привілейоване становище у суспільстві. |
| в)Заколот | збройний виступ ворожих державній владі сил, спрямованих на захоплення влади, або відокремленої частини території. Заколот може мати як прогресивну, так і консервативну спрямованість. Він має ширшу соціальну базу, ніж путч. |
| г) Переворот | насильницька форма зміни державної влади, в результаті якого політичне управління країною переходить до рук представників армії. Вони бувають як прогресивні, так і реакційні. |
| д) Змова | таємна угода вузького кола осіб про збройний виступ з метою послаблення або повалення влади. Демократичне суспільство виключає змову як форму боротьби за владу. |
| е)Громадянська непокора | насильницький виступ певної соціальної групи, партії проти суспільно-політичного порядку. Непокора дістає свій вияв у мітингах, демонстраціях, страйках, а також у протистоянні урядові. |
| ж)Політичний страйк | є найвищою формою страйкового руху, він проявляється у колективній відмові продовжувати роботу аж до висунутих ними політичних вимог. Політичний страйк може супроводжуватись демонстраціями, сутичками з урядовими військами, поліцією чи міліцією. Політичні страйки бувають локальними і загальними, національними і міжнародними. |
| Міжетнічні (етнонаціональні) конфлікти | Глибинні причини цих конфліктів слід шукати в історії етнічних спільнот та відносин між ними, в національній свідомості, традиціях, ідеологічних стереотипах, що переходять з покоління в покоління. Найчастіше міжетнічні конфлікти проявляються в тенденції до суверенізації великих і малих етнічних спільнот з метою створення незалежної держави. В кожній країні міжетнічні суперечності виявляються по-різному: вони є неоднаковими за масштабами, гостротою і наслідками. Однак, міжетнічні конфлікти |
| Назва | Характеристика |
| мають чимало спільних рис, певну логіку свого розвитку, яка виявляється, зокрема, в порядку висунення вимог. Конфлікти досить часто починаються з постановки та обговорення проблеми національної мови, культури. Згодом вимоги переходять у політичну площину, переростаючи в статусні домагання, територіальні претензії, і закінчуються широкомасштабними кривавими конфліктами. Головне завдання національної політики полягає в тому, щоб своєчасно виявити міжетнічні суперечності, зробити все можливе для запобігання конфліктам, навчитися їх цивілізовано розв'язувати. | |
| Міжпартійні та внутрішньопартійні конфлікти | Досить поширеними є конфлікти як між політичними партіями, так і всередині них. Адже багатопартійність як явище внутріполітичного життя суспільства і як прояв політичного плюралізму не тільки не виключає, а навіть передбачає ймовірність таких конфліктів. Однак при їх розв'язанні слід, у першу чергу, пам'ятати про необхідність дотримуватись політичної культури, проявляти толерантність до інших точок зору. |
| Міжособисті конфлікти | Такі конфлікти мають місце між представниками як різних політичних течій, так і між представниками однієї і тієї ж політичної партії. Ми знаємо чимало прикладів міжособистих конфліктів у політичній сфері, основою яких, як правило, є зіткнення власних амбіцій та політичного безкультур'я (Горбачов-Єльцин, Мороз-Вітренко, Тимошенко-Ющенко тощо). |
Окреме місце у політичній практиці посідають міжнародні конфлікти.
МІЖНАРОДНІ КОНФЛІКТИ можна поділити на наступні види:
1. Міжсистемні (суперечливі відносини в гострій формі між різними соціально-економічними, соціально-політичними формами, системами у розвитку суспільства (між капіталістичною і соціалістичною); небезпека цього конфлікту полягає в тому, що його історична тривалість неодноразово ставила світ на межу знищення всього людства;
2. Зовнішньополітичні (конфлікти між державами, які можуть виникати як на воєнній, так і на іншій основі (наприклад, “митні війни”, “фінансові війни”, всілякі зовнішньополітичні та зовнішньоторгові акції). Причинами їх можуть бути як порушення тих чи інших державних інтересів, що базуються на загальнонаціональній основі, так і інтересів правлячих кіл цих держав;
3. Регіональні (прояв у гострій формі протиріч економічного, політичного, ідеологічного характеру між групами держав на регіональному рівні.
Регіональні конфлікти (наприклад, так звані “локальні війни”) - це одна із гострих проблем всього світового співтовариства. Небезпека регіональних конфліктів полягає в тому, що вони можуть привести до нестабільності міжнародну обстановку в цілому. Це трапляється тому, що втручаються “треті сторони”, що надає конфлікту небажаного поширення. Це, в свою чергу, може призвести до непередбачених наслідків).Найвищим ступенем конфліктних ситуацій є криза - (від грецьк. κrisis - переломний момент) - різкий, крутий перелом.
ПОЛІТИЧНА КРИЗА - це такий стан політичної системи суспільства, коли тимчасово призупиняється або взагалі припиняється функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; коли втрачено довіру до своїх політичних і державних лідерів, які надалі неспроможні вирішувати існуючі в державі проблеми, пов’язані З подальшим розвитком економіки, соціальної сфери та культури.
ЕТАПИ ПРОХОДЖЕННЯ КРИЗИ:
а) передкризовий стан суспільства або його політичної системи, який полягає у розвитку конфліктних ситуацій до такого ступеню, коли вони вже не можуть бути розв'язанні шляхом досягнення політичного компромісу;
б) виникнення кризи, яке виражається у неспроможності владних структур вирішувати проблеми, які стоять перед суспільством політичними методами, що характерні для нормального функціонування політичної системи;
в) розвиток і загострення кризи, яке включає в себе повний розпад відповідних політичних структур, посилення їх недієздатності, що приводить до повного безвладдя.
Важливу роль у виникненні політичної кризи відіграють такі фактори, як відчуження народних мас від держави, органів державної влади, місцевого самоврядування; низький рівень громадської самосвідомості мас, незадовільна інформованість їх про реальний стан справ; високий рівень активності опозиційних структур; позиція засобів масової інформації; нерішучість, некомпетентність відповідальних осіб.
Рис.
18.2. Типологія політичних кризКонституційна криза - це припинення дії основного закону країни - Конституції.
Парламентська, урядова криза - визначається ситуацією, коли даний парламент (уряд) за різних причин надалі неспроможний вирішувати ті питання, які перед ним визначенні. В такому випадку шляхом вотуму недовіри з боку парламенту або за власною ініціативою (в залежності від конституційних норм країни) він подає у відставку.
Соціально-політична, загальнонаціональна криза - переломний момент у розвитку соціально-політичного процесу у країні, різкий перехід політичної ситуації з одного якісного стану в інший.
Зовнішньополітична криза - переломний стан у відносинах між певними країнами з приводу конкретних найважливіших політичних подій на основі розходження докорінних інтересів.
Криза політичної партії - ситуація, коли політична партія (як правляча, так і опозиційна) втрачає свої соціально-політичні ідеали, програмні цілі, орієнтири, авторитет і вплив серед мас. Вона настає при відриві партійних лідерів від реального життя та інтересів мас, при порушенні єдності членів партії з основних світоглядних питань, при відсутності партійної дисципліни, а також при компрометації партійних, моральних принципів окремими партійними лідерами.
Політичні кризи можуть набувати різних форм (відставка уряду, розпуск парламенту, запровадження надзвичайного стану).
Будь-яка криза, як правило, має два варіанти розвитку: або вона послаблюється, або переходить у соціально-політичну катастрофу.
КАТАСТРОФА ПОЛІТИЧНА (грецькою katastrophe - переворот, загибель, кінець) - екстремальна форма стану політичного життя суспільства, що є результатом різкого загострення політичної та економічної кризи, розпаду і краху існуючих владних структур.
Соціально-політична катастрофа тягне за собою вкрай важкі наслідки не тільки для політичного життя, але й для самого існування тієї чи іншої політичної системи.
ПРИЧИНАМИ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ КАТАСТРОФ є провали в політиці правлячих кіл, грубі помилки політиків, допущенні в процесі керівництва державою і суспільством, конфліктні і кризові ситуації у всьому суспільстві, викликані розвалом економіки, невтримним ростом вартості життя, міжнаціональними конфліктами, масовим ростом злочинності, правовим нігілізмом, соціальною беззахисністю громадян. За такій ситуації, як правило, правомірним є введення надзвичайного стану, головною метою якого є забезпечення громадського порядку і безпеки громадян шляхом запобігання масовим безпорядкам і актам насильства, посилення діяльності органів влади та громадськості по збереженню законності. Введення надзвичайного стану в кожній країні є прерогативою вищих державних органів (Президента або парламенту).
ШЛЯХИ ВИХОДУ З КРИЗОВОГО СТАНУ:
| Типи (види) | Наслідки | Спосіб виходу |
| Урядовий | Влада втрачає контроль над ситуацією в країні | Реорганізація уряду або його повна відставка |
| Парламентський | Парламент нездатний приймати рішення або вони не відповідають волі більшості громадян | Розпуск парламенту, призначення нових виборів |
| Конституційний | Припинення дії Основного Закону через втрату його легітимності | Оновлення або прийняття нової конституції |
| Зовнішньополітичний, міжнародний | Розладнання системи відносин держави з іншою чи декількома внаслідок загострення суперечностей або загрози переростання у відкритий конфлікт | Неможливість розв'язання конфлікту шляхом переговорів і взаємних поступок може перерости у війну |
| Типи (види) | Наслідки | Спосіб виходу |
| Соціально-політичний, загальнонаціональний | Поворотний момент у розвитку соціально-політичного процесу, що не обов’язково веде до заміни владної еліти чи панівної групи. | Через нездатність знайти вихід із нього - може перерости в революційну ситуацію |
19.3.
Еще по теме Параметри розвитку та види політичних конфліктів. Політична криза і політична катастрофа:
- Шляхи і методи розв'язання політичних конфліктів
- Політична участь і політичне функціонування як особливі сфери політичної діяльності людини
- Політична культура та її зв’язок із політичною свідомістю.
- Політичний маркетинг і політичний менеджмент
- Тема 12. Особа в сфері політики. Політична свідомість і політична культура
- Тема 13. Політична діяльність та політичний розвиток
- Тема 18. Політична свідомість і політична культура
- Тема 16. Демографічні проблеми політичного розвитку людини і суспільства
- Соціально-економічна криза і політична нестабільність в Україні, загострення різноманітних внутрішніх проблем призводятьдо того, що події міжнародного життя у свідомості багатьох наших співвітчизників, відходять на другий план, набувають вторинного значення.
- Серед ключових практичних завдань політології в сучасному світі є обгрунтування й супровід демократичних перетворень, суспільної медернізації, інноваційного розвитку політичних систем.
- Поняття політичного режиму. Структура політичного режиму.
- Політична психологія.