Лікування

Лікування ЛГМ поділяють на два етапи - це індукція ремі­сії (максимальна ерадикація пухлини) і консолідуюча терапія. Поліхіміотерапія, променева терапія та їх поєднання є основни­ми методами лікування ЛГМ.

Згідно з рекомендаціями ESMO (2001), лікування визнача­ється залежно від клінічної стадії і наявності чи відсутності факторів ризику.

При локалізованій стадії ЛГМ без факторів ризику при­значається 2-4 цикли хіміотерапії за схемою ABVD (або еквіва­лентного режиму) в комбінації з опроміненням (30-36 Гр) лише зон ураження. У випадку CS IA варіанта лімфоцитарної переваги без факторів ризику лікування може обмежуватися лише про­меневою терапією (30 Гр) ураженої зони.

На проміжнійстадіїЛГМ (CS I-II з одним і більше факто­рами ризику) лікування розпочинається з чотирьох циклів ABVD (або еквівалентної схеми) в комбінації з опроміненням ураже­них зон (30-36 Гр).

На стадіїпрогресуючоїхвороби рекомендують вісім циклів ABVD (або BEACOPP чи MOPP/ABV). Променева терапія (30­36 Гр) застосовується для консолідації ремісії лише на пухлинні конгломерати (> 7,5 см) або на місця резидуальних пухлин, які залишилися після хіміотерапії.

Після чотирьох курсів ПХТ або завершення хіміо-проме- невої терапії здійснюється комплексне обстеження пацієнта, як і до початку лікування, з метою оцінки результатів й визначення подальшої тактики лікування.

У 60-х роках ХХ століття були розроблені стандарти про­меневої терапії ЛГМ (Henry S. Kaplan, Станфордський універ­ситет, США), що принесло перший відчутний успіх у лікуванні хвороби Ходжкіна. Класична радикальна програма променевої терапії CS I-IIA полягала в послідовному опроміненні всіх лім­фатичних колекторів, починаючи від нижньої щелепи і до діаф­рагми (мантійне поле), з подальшим опроміненням парааортальної зони і селезінки, тазових лімфовузлів (клубових, пахвинно-стегнових). При наддіафрагмальному ураженні застосовували субтотальне поле опромінення; при пахвинно- стегновому - Y-обернене поле; при ураженні парааортальних лімфовузлів - тотальне опромінення всіх груп лімфовузлів.

Побічна дія і ускладнення променевої терапії

Безпосередні реакції: сухість у роті, зміна смаку, нудота, фарингіт, сухий кашель, дерматит, втомлюваність. Піддіафраг- мальне опромінення супроводжується втратою апетиту, нудо­тою, проносами. Опромінення двох полів може спричинити міє- лосупресію.

Віддаленіефекти: радіаційний пневмоніт або перикардит (< 5 %); неврологічні ускладнення після мантійного опромінення: симптом Лерміта (Lhermitte; в 15 % пацієнтів), поперечна мієло- патія; позаочеревинний фіброз; гіпотироїдизм - в третини паціє­нтів; herpes zoster; безпліддя; вторинні злоякісні захворювання.

На сьогодні універсальним методом лікування ЛГМ є полі- хіміотерапія (ПХТ).

Схеми ПХТ 1-ї лінії:

ABVK: Adriamycin 25 мг/м², в/в, 1-й і 15-й день; Bleomycin 10 мг/м², в/в, 1-й і 15-й день; Vinblastine 6 мг/м², в/в, 1-й і 15-й день; Dacarbazine 375 мг/м², в/в, 1-й і 15-й день. Повторні цикли ПХТ через кожні два тижні, 6 курсів.

МОРР: Mechlorethamine (Mustargen) 6 мг/м², в/в, 1-й і 8­й день; Oncovin (Vincristine) 1,4 мг/м², в/в, 1-й і 8-й день; Procarbazine 100 мг/м², per os, 1-14 днів; преднізон 40 мг/м², peros, 1-14 днів. Цикли повторюють кожні два тижні, 6 курсів.

Схеми ПХТ 2-ї лінії:

MOPP/ABV-hybrid: Mechlorethamine 6 мг/м², в/в, 1-й день; Oncovin 1,4 мг/м², в/в, 1-й день; Procarbazine 100 мг/м², per os, 1-7 днів; преднізон 40 мг/м², peros, 1-14 днів; Adriamycin 35 мг/м², в/в, 8-й день; Bleomycin 10 мг/м², в/в, 8-й день; Vinblastine 6 мг/м², в/в, 8-й день. Цикли повторюють через три тижні.

Stanford V: Doxorubicin 25 мг/м², в/в, 1-й і 15-й день; Vinblastine 6 мг/м², в/в, 1-й і 15-й дні; Mechlorethamine 6 мг/ м², в/в, 1-й день; Vincristine 1,4 мг/м², в/в, 8-й і 22-й дні; Bleomycin 5 мг/м², в/в, 8-й і 22-й дні; Etoposide 60 мг/м², в/в, 15-16 дні; Prednisone 40 мг/м², peros через день.

Високодозна ПХТ. BEACOPP: Cyclophosphamide 650 мг/ м², в/в, 1-й день; Doxorubicin 25 мг/м², в/в, 1-й день; Etoposide 100 мг/м², в/в, 1-3 дні; Procarbazine 100 мг/м², peros, 1-7 днів; преднізон 40 мг/м², peros, 1-14 днів; Vincristine 1,4 мг/ м², в/в, 8-й день; Bleomycin 10 мг/м², в/в, 8-й день. Вісім курсів ПХТ кожних три тижні, після чого променева терапія (36 Гр) на резидуальні лімфовузли.

Для лікування ІІІВ-IV стадій і рецидивів захворювання ви­сокодозна хіміотерапія супроводжується застосуванням коло- нієстимулюючих факторів (GM-CSF), аутомієлотрансплантацією або трансплантацією аутологічних стовбурових клітин.

Ефективність схем ABVD або ABVD-MOPP становить 83 %, Stanford V - майже 95 %, порівняно з 65 % при режимі МОРР.

Ускладнення: мієлодисплазія, гострий лейкоз (при засто­суванні схеми МОРР), безпліддя, кардіоміопатія, пульмоніт, фі­броз легень, виникнення нових пухлин через декілька років після ПХТ (лімфоми, рак легень та ін.).