Діагностика

1. УЗД (7,5 МГц) визначає розміри залози, наявність кістозно­го чи солідного утворів та їх кількість, однак не вказує до­стовірних критеріїв злоякісного процесу. До непрямих ознак злоякісного росту відносяться: нечіткі контури вузла, солід­ний характер, неоднорідна ехогенність.

2. Сцинтиграфія з тиротропними радіофармпрепаратами (радіо- йодом J-131 або технецієм-пертехнетатом Тс-99т) виявляє так звані “холодні” вузли в більшості випадків (90 %) як при доброякісних, так і при злоякісних пухлинах. Медуляр­на і анапластична карциноми не акумулюють радіоактивний йод, а папілярний і фолікулярний раки поглинають його в незначній кількості. І лише в 10 % випадків “холодний” ву­зол підтверджує своє злоякісне походження. При сцинтиг- рафії з пухлинотропним радіофармпрепаратом (Тс^99т-МІБІ) у більшості випадків (80 %) папілярного раку виявляють “гарячі” вузли.

3. Пункційна аспіраційна (тонкоголкова) біопсія новоутворень ЩЗ (під контролем УЗД при пухлинах < 1-1,5 см) з цито­логічним дослідженням біопсійного матеріалу приблизно на 80 % дозволяє встановити вірний діагноз. Слід зауважити, що при цитологічному дослідженні неможливо діагностува­ти фолікулярну карциному (вона визначається лише гісто­логічно).

4. Ларингоскопія.

5. КТ органів шиї, грудної порожнини.

6. Рентгенографія ОГП, сцинтиграфія кісток скелета (при необ­хідності).

7. УЗД органів черевної порожнини (печінка; надниркові залози: феохромоцитома у випадках MEN-2A, MEN-2B синдромів).

8. Визначення в крові рівня кальцитоніну (специфічний маркер для медулярного раку ЩЗ).

9. Вміст тироглобуліну в крові збільшується лише у пацієнтів із диференційованими карциномами. Однак це не є основним критерієм злоякісного росту.

10. Допплерографія судин шиї при масивному метастатичному ураженні лімфовузлів.

11. Генетичне тестування у випадках сімейної медулярної кар­циноми.

12. Субопераційні морфологічні дослідження (цитологічні, гі­стологічні).