Діагностика

Клінічне обстеження

Огляд, пальпація і аускультація живота. Ранній (поверхне­вий) рак фізикально не визначається. Маніфестний рак: шкіра бліда, суха (зневоднення), інколи видно розширені підшкірні вени, слабовиражена підшкірно-жирова клітковина, западання живота (при карциномі кардіального відділу), “повний” шлунок і опущення його нижньої границі до рівня пупка і нижче (ураження пілоричного відділу), пальпація пухлини в епігастрії (карцинома тіла чи пілороантрального відділу), “великий” приплюснутий живіт - ознака асциту.

Із паранеопластичних синдромів найчастіше зустрічаються Acanthosis nigricans (55 % випадків появи цього акантозу асоціюється з карциномою шлунка), поліміозит, дерматоміозит, тромбофлебіт, кільцеподібна еритема.

Інструментальні методи

1. Фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) з біопсією пухлини дозволяє в 95 % випадків верифікувати діагноз при екзофітних карциномах, і в 50 % - при інфільтративних. ФГДС є основним методом у діагностиці раннього (TIs,T1) раку шлунка.

Ендоскопічна класифікація раннього (поверхневого) раку шлунка (1962): Тип І - поліпоїдний ріст. Тип ІІ - плоский поверхневий ріст карциноми (Ііа - дещо виступає над слизовою, ІІЬ - на рівні слизової, ІІс - з незначною пролябацією слизової). Тип ІІІ - виразковоподібний ріст. Глибина інвазії пухлини ви­значається шляхом ендоскопічної сонографії з використанням ультразвукових датчиків з частотою від 7,5 до 20 MHz. З метою візуалізації місця біопсії підозрілі ділянки слизової обробля­ються 0,1 % розчином індигокарміну (хромоендоскопія).

2. Ренгенівські методи: а) контрастна (з барієм) гастроско­пія/графів діагностично ефективна більш як у 90 % випадків;

б) флюорографія шлунка для масового скринінгового обсте­ження населення; в) рентгенографія органів грудної порожнини; г) комп’ютерна томографія грудної і черевної порожнини.

3. УЗД органів черевної порожнини (метастази в печінку, позаочеревинні лімфовузли, яєчники).

4. Лапароскопія (для встановлення ступеня поширення про­цесу, коли не планується оперативне лікування).

5. Лапароцентез (цитологічне дослідження асцитичної ріди­ни).

Шляхи поширення і метастазування

а) пряме поширення пухлини на прилеглі структури (сальник, підшлункову залозу, поперекову ободову кишку, селезінку) спостерігається в 27 % хворих;

б) метастази в лімфовузли регіонарні та віддалені (50-60 % хворих). При злоякісному ураженні лише слизової регіонар­ні метастази виявляються в 5 % випадків, а при ураженні підслизового шару - в 10-20 %.

в) гематогенні метастази (35 % хворих);

г) імплантаційні метастази (у яєчники - 10 %, в очеревину дугласового простору).

На момент встановлення діагнозу більш ніж у 80 % випадків злоякісний процес уже знаходиться за межами стінки шлунка. Найчастіше метастазами (М1) уражаються печінка (45 %), оче­ревина (25 %), легені (20 %), надниркові залози (12 %), під­шлункова залоза (10 %), кістки (5 %), ЦНС (2 %).

Гістологія. Різні варіанти аденокарцином складають 95 % усіх злоякісних пухлин шлунка. Серед інших: лімфоми (3 %), лейоміосаркоми (1 %), плоскоклітинний рак (1 %).

Аденокарциному морфологічно поділяють на кишковий, ди­фузний і змішаний типи (класифікація Lauren). Кишковий ви­никає в тілі та дистальній частині шлунка і характеризується повільним перебігом, прогностично кращий, ніж дифузний тип, який локалізується в проксимальній частині шлунка, має швидкий ріст з ураженням усіх шарів стінки шлунка.

Макроскопічно за формою росту рак шлунка поділяють на екзофітний (поліпоподібний), ендофітний (виразково-інфільтрати­вний, дифузно-інфільтративний) і мезофітний (змішана форма росту).