TNM класифікація раків щитоподібної залози (UICC, 2002)

T — первинна пухлина

Тх - первинна пухлина не може бути визначеною

ТО - немає доказів первинної пухлини

Т1 - пухлина розміром до 2 см у межах тканини залози

Т2 - розмір пухлини 2-4 см у межах залози

Т3 - пухлина розміром понад 4 см у межах залози або пухлина будь-яких розмірів із мінімальним екстрака- псулярним поширенням (в груднино-щитоподібний м'яз або в перикапсулярну клітковину)

Т4а - пухлина виходить за межі капсули і проростає в підшкірну жирову клітковину, гортань, трахею, стра­вохід, поворотний гортанний нерв

Т4Ь - пухлина проростає в превертебральну фасцію, меді- астинальні судини або замуровує сонну артерію

Т4а* (лише для анапластиної карциноми) - пухлина будь- яких розмірів у межах залози¹

Т4Ь* (лише для анапластиної карциноми) - пухлина будь- яких розмірів із поширенням за межі капсули залози² Примітки: *Всі анапластичні (недиференційовані) карциноми відносяться до категорії Т4; ¹ - резектабельна пухлина; ² - пухлина вважається нерезекта- бельною.

N — регіонарні лімфатичні вузли:

Nx - лімфовузли не можуть бути оцінені на предмет метаста­зів

N0 - немає метастазів

N1 - метастази в регіонарні лімфовузли

Ша - метастази в пре- і паратрахеальні лімфатичні вузли (рівень VI), включаючи преларингеальні і лімфовуз­ли в ділянці перешийка ЩЗ

Nib - метастази в інші унілатеральні, білатеральні чи кон- тралатеральні лімфовузли шиї або в лімфовузли вер­хнього середостіння

Примітка. Регіонарними вважаються шийні та верхні медіастинальні лімфовуз­ли.

М — віддалені метастази:

Мх - метастази не можуть бути визначені

М0 - немає метастазів

М1 - є віддалені метастази.

Характерною особливістю клінічного розвитку диференці­йованих карцином щитоподібної залози є їхня прогностична залежність від віку пацієнтів.

Післяопераційні ускладнення.

Гіпопаратироїдизм, як ускладнення, діагностується в 10-15 % пацієнтів після струмектомії і дуже рідко внаслідок терапії J- 131.

Тетанія - основний клінічний симптом при гіпокальціємії. Лікування: кальція глюконат або лактат внутрішньовенно через кожні 4-6 год під контролем рівня кальцію в крові. Далі пере­ходять на пероральне приймання кальцію. При хронічній гіпо- кальціємії призначають також вітамін D.

Операції на лімфатичних колекторах.

При метастазуванні в регіонарні лімфовузли виконують фа- сціально-футлярну лімфаденектомію (при наявності одиноких чи множинних рухомих лімфовузлів, диференційованої карциноми; у молодому віці) або операцію Крайла (при наявності фіксованих, нерухомих лімфовузлів, недиференційованої чи медулярної карциноми; у старшому віці).

Радіойодтерапія.

Застосовується в двох режимах:

1. Післяопераційному: з метою абляції залишків нормальної залози у пацієнтів із високим ризиком розвитку рецидивів. На 4-6-й тиждень після операції визначають рівень ТСГ (ти- роїдстимулюючого гормону). Як правило, рівень ТСГ стано­вить > 50 мМО/мл (гіпотироїдизм) після субтотальної або тотальної струмектомії. Післяопераційне сканування може виявити залишкові острівці ЩЗ. У таких випадках признача­ється 75-100 мкКи J¹³¹, який протягом 6 місяців знищує за­лишки залози. Після появи симптомів гіпотироїдизму при­значається замісна гормонотерапія тироксином.

2. Для лікування РЩЗ:

- у випадках часткового видалення пухлини або наявності метастазів у лімфовузли призначається 150 мкКи J¹³¹;

- при наявності метастазів у легені або кістки призначають 200 мкКи J¹³¹.

Після радіойодтерапії пацієнти отримують замісну гормо­нотерапію (L-Thyroxine) під контролем рівня ТСГ.

Радіойодтерапія призначається при диференційованих кар­циномах.

Побічніефекти та ускладнення радіойодтерапії:

- болючий набряк слинних залоз (лікування: Ibuprofen);

- нудота;

- гострий тироїдит (стероїди, в-блокатори);

- супресія кісткового мозку;

- дифузний фіброз легеневої тканини.

Телегамматерапія (ТГТ).

Папілярна і фолікулярна карциноми.

Гамматерапія застосовується у випадках нерезектабельних пухлин. Після отримання лікувальної вогнищевої дози 60-65 Гр здійснюється сканування ЩЗ і, якщо виявляється поглинання J¹³¹, то призначається відповідна лікувальна доза J¹³¹.

При рецидивах після резекції ЩЗ призначають ТГТ дозою 50-60 Гр.

При метастазах у кістки: з паліативною метою для зняття больового синдрому призначають ТГТ до 40-45 Гр на кожне вогнище ураження.

Анапластична карцинома.

Телегамматерапія 60-65 Гр в комбінації з хіміопрепаратами (доксорубіцин або доксорубіцин + цисплатин).

Медулярна карцинома.

Післяопераційна ТГТ 50 Гр у випадках часткової резекції залози, множинних метастазів у лімфовузли.

Цитостатична хіміотерапія.

Застосовується при комбінованому лікуванні неоперабель­них і недиференційованих форм РЩЗ, рецидивах і віддалених метастазах. Найбільш ефективні схеми з використанням доксо- рубіцину (до 30 % ремісій):

а) доксорубіцин 30 мг/м² в/в, 1-й день, цисплатин 75 мг/м² в/в, 1-й день; 5-ФУ 600 мг/м² в/в, 1-й і 9-й дні;

б) доксорубіцин 50 мг/м², 1-й день, цисплатин 50 мг/м², 1-й день; повторні курси через кожні 4 тижні.