Діагностика

Клінічне обстеження.

На першій стадії раку легень фізикальні дані, як правило, не інформативні. Виявляється патологія лише рентгенологічно та під час бронхоскопії. Починаючи з другої стадії вже можна клінічно запідозрити злоякісний процес.

Традиційне пульмонологічне обстеження (огляд грудної клі­тки, пальпація, перкусія, аускультація) доповнюється пальпа­цією лімфатичних вузлів шиї, надключичних, підключичних і пахвових ділянок, перкусією і пальпацією печінки, пальпацією хребта і кісток, оцінкою неврологічного статусу.

На основі клінічного обстеження лікар повинен оцінити за­гальний стан пацієнта згідно з прогностичним індексом Карнов- ського чи за шкалою ECOG (Zubrod) (табл. 10).

Продовженнятабл. 10

ТаблищяІО. Шкала життєвої активності пацієнта (performance status scales)

ІндексКарновського (ІК) є прямо пропорційний до термі­ну виживання пацієнтів і повинен враховуватись при плануван­ні лікування. Наприклад: підраховано, що медіана виживання нелікованих пацієнтів із місцево поширеним раком легень становить 20 тижнів якщо ІК 50-70 %, і 10 тижнів при ІК 10-40 %.

Інструментальні методи обстеження

Рентгенологічні методи:

а) рентгенографія в двох проекціях органів грудної порожнини з томографією (для центрального раку найбільш характерні рентгенологічні ознаки - гіповентиляція, ателектаз; для пе­риферичного - синдром округлої тіні; при метастазах у меді- астинальні лімфовузли збільшуються розміри середостіння; при дисемінації процесу - велика кількість дрібних вогнищ у легеневих полях);

б) комп’ютерна томографія (КТ) необхідна для уточнення стадійності при плануванні оперативного втручання (ре­нтгенологічна анатомія органів грудної порожнини: інвазія первинної пухлини в сусідні структури, стан лімфовузлів та ін.).

в) рентгенографія кісток (якщо є больовий синдром). Ультразвукова діагностика печінки, надниркових залоз, нирок, підшлункової залози, позаочеревинних лімфовузлів.

Інші методи візуалізації, які необхідні в окремих випад­ках:

а) позитронна емісійна томографія (ПЕТ) - для встановлення поширення процесу в лімфовузли середостіння, метастазу­вання в іншу легеню тощо.

б) сканування кісток (остеосцинтиграфія) - у пацієнтів із дріб­ноклітинним раком легень;

в) комп’ютерна томографія або ядерно-магнітно-резонансне (ЯМР) дослідження головного (при дрібноклітинні карциномі) і спинного мозку, органів черевної порожнини;

г) однофотонна емісійна комп’ютерна томографія - SPECT (мо- ноклональні антитіла + Технецій-99ш);

Інвазивні методи:

а) бронхоскопія повинна виконуватися у всіх пацієнтів із центра­льним раком легень. Пряма біопсія пухлини, трансбронхіа- льна біопсія (у місцях здавлення бронха ззовні), “браш-біо- псія” і цитологічне дослідження промивних вод бронхів до­зволяють верифікувати діагноз у 85 % випадків. У хворих із периферичною карциномою дослідження аспірату промивних вод із бронхів під час бронхоскопії є обов’язковим.

Застосування фотофлюоресцентної методики дозволяє здій­снювати прицільну біопсію бронхів в місцях підозрілих на злоякісний ріст у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень;

б) пункційна або ексцизійна біопсія збільшених лімфатичних вузлів у надключичних і пахвових ділянках, на шиї. Отри­маний матеріал досліджується цитологічно або гістологіч­но;

в) ексцизійна біопсія новоутворення в шкірі чи підшкірній клі­тковині, підозрілого на метастаз;

г) трансторакальна пункція пухлини під рентгенологічним або КТ-контролем виконується у випадку периферичної карци­номи; одержаний матеріал досліджується цитологічно;

д) медіастиноскопія (біопсія лімфовузлів середостіння);

е) відеоторакоскопія з біопсією;

є) діагностична торакотомія;

ж) біопсія кісткового мозку (якщо планується операція та у випадку дрібноклітинного раку).