Діагностика

Лабораторні дослідження:

а) альфа-фетопротеїн (АФП) - специфічний тумор-маркер для гепа­токарцином, визначається в 85 % хворих на РП. Рівень АФП понад 400 нг/мл вказує на наявність ГЦК (норма в сироватці крові 0-20 нг/мл).

б) антигени і антитіла до вірусного гепатиту В і С (HBsAg, anti- HCV);

в) ізоензим II гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) знаходять у си­роватці крові в 90 % пацієнтів з ГЦК. Може застосовува­тись для діагностики субклінічної стадії розвитку ГЦК;

г) трансамінази сироватки крові - АСТ, АЛТ; алкогольна фос­фатаза;

д) білірубін, білок, коагулограма, час згортання крові.

Методи візуалізації:

а) УЗД - гіперехогенні вузли з відносно чіткими контурами (метастатичні вогнища можуть бути також гіпоехо генними). Поєднання УЗД із кольоровою допплерографією дозволяє здійснювати диференційну діагностику доброякісних і злоякісних пухлин. Наприклад, при гемангіомах допплерів- ське зміщення > 0,7 kHz, а при злоякісній пухлині > 15 kHz. УЗД виявляє новоутворення розмірами від 1 см;

б) Спіральна тривимірна КТ дозволяє візуалізувати анатомічне співвідношення пухлини з печінковими судинами і жовчни­ми протоками й визначати цим самим резектабельність;

в) Комп’ютерна томографія (КТ) печінки, а також органів, пух­лини яких могли метастазувати в печінку (шлунка, підшлун­кової залози, товстої кишки, легень, стравоходу, нирок, яєч­ників);

г) Позитрон-емісійна томографія (ПЕТ) - виявлення вогнищ метастатичного ураження;

д) ЯМР-томографія;

е) Сканування печінки з використанням радіофармпрепаратів золота (Au¹⁹⁸) або технецію (Tc^99m). На сканограмах у ділянці пухлинних утворів відмічаються “холодні” вузли.

Інвазивні методи діагностики:

а) черезшкірна біопсія новоутворень у печінці (під УЗ або КТ візуалізацією) з метою морфологічної верифікації діагнозу здій­снюється лише тоді, коли не планується оперативне лікування;

б) лапароскопія з біопсією печінки (гістологічне дослідження) та цитологічним дослідження асцитичної рідини;

в) комп’ютерна ангіографія печінки;

г) у випадках жовтяниці: ендоскопічна ретроградна холангіопа- нкреатографія або черезшкірна черезпечінкова холангіографія (у пацієнтів із цирозом);

д) діагностична лапаротомія.

Патогістологія. Рак, що виникає з печінкових клітин, класифікують як гепатоцелюлярну карциному, а з епітелію вну- трішньопечінкових жовчних ходів - холангіокарциному. В обидвох випадках - це аденокарциноми. Гепатоцелюлярна карцинома складає 75 % первинних пухлин печінки.

Розрізняють вузлову і дифузну форми РП. Злоякісна пух­лина може рости у вигляді одного масивного вузла чи декількох (інколи множинних) дрібних вузлів - це нодулярна форма РП. Прикладом дифузної форми є рак-цироз. Дифузна і вузлова фо­рми росту становлять разом 90 % випадків ГЦК. Крім того, виділяють ще фіброламелярну та інкапсульовану форми ГЦК, які не асоціюються з цирозом і мають кращий прогноз.