Діагностика

Фізикальне обстеження включає оцінку розмірів, консис­тенції, мобільності, глибини розміщення пухлини, її відношення до сусідніх структур, пальпацію регіонарних лімфовузлів.

Методи візуалізації:

- ЯМР-томографія (або КТ) надає важливу інформацію про топографічне взаємовідношення пухлини з іншими органа­ми, магістральними судинами, нервами.

- рентгенографія кінцівки в двох проекціях (при відсутності ЯМР);

- рентгенографія органів грудної порожнини (діагностика ме­тастазів у легені);

- УЗД печінки і позаочеревинного простору;

- нейроваскулярне обстеження (в тому числі допплерографія або ангіографія при саркомах кінцівок);

- радіонуклідна діагностика (Тс^99т).

Біопсія

СМТ кінцівок або тулуба:

- тонкоголкова аспіраційна біопсія пухлини для цитологічного дослідження (70-80 % підтвердження злоякісної природи пу­хлини);

- трепан-біопсія пухлини для цитологічного, гістологічного та імуногістохімічного досліджень;

- відкрита (інцизійна) біопсія пухлини здійснюється в тих ви­падках, коли пункційні біопсії були безрезультатними.

Позаочеревинна саркома:

- у випадках резектабельності пухлини доопераційну біопсію не здійснюють;

- при неоперабельних пухлинах біопсію необхідно виконувати під контролем УЗД, КТ чи під час діагностичної лапаротомії.

Саркоми середостіння:

- відеомедіастиноскопія з біопсією пухлини,

- тонкоголкова біопсія під контролем КТ чи рентгеноскопії,

- діагностична стернотомія.

Морфологічне дослідження з визначенням ступеня дифере­нціації злоякісності пухлини має вирішальне значення для вста­новлення стадії, вибору тактики лікування й прогнозування пе­ребігу захворювання. Ось чому необхідно всіма засобами ста­ратися верифікувати діагноз до початку хірургічного етапу лікування.

Гістологічні типи СМТ (класифікація ВООЗ, 1998): аль­веолярна м’якотканинна саркома; екстраскелетні форми хондро­сарком, остеосарком і саркоми Юінга; недиференційовані ней- роектодермальні пухлини; фібросаркома; лейоміосаркома; ліпосаркома; злоякісна фіброзна гістіоцитома; злоякісна геман- гіоперицитома; злоякісна мезенхімома; злоякісна шваннома; ра- дбоміосаркома; синовіальна саркома; некласифіковані саркоми. Частота різних морфологічних типів СМТ досить варіабе­льна і, за даними окремих досліджень, коливається в таких межах: ліпосаркома - 18-23 %, лейоміосаркома - 11-18 %, злоякісна фіброзна гістіоцитома - 10-18 %, фібросаркома - 9­19 %, синовіальна саркома - 8-11 %, рабдоміосаркома - 10-19 %, нейрофібросаркома - 5 %, ангіосаркома - 3 %.

До диференційованих форм сарком (G1-2) відносяться фіб- росаркоми, ліпосаркоми і нейрофібросаркоми. Низькодиферен- ційовані саркоми (G3-4) - це група пухлин судинного генезу, синовіальні саркоми, рабдоміосаркома, злоякісні гістіоцитоми.

В основу TNM класифікації сарком м’яких тканин покладе­но морфологічні критерії злоякісності (G), які й визначають стадію процесу.