Проблема збереження біорізноманіття

Надзвичайно важливою проблемою функціонування біосфери як глобальної екосистеми є збереження біологічного різноманіття нашої планети. Необхідність його збереження можна пояснити трьома причинами:

- складові частини біологічної розманіття мають право на існування, вони цінні самі по собі незалежно від людських уподобань;

- зменшення біорізноманіття загрожує існуванню людства;

- бажання людства зберегти біорізноманіття виражається через готовність платити за це.

Критерії стану біорізноманіття повинні бути незалежні від регіональних і національних уявлень і тимчасових економічних вигод і можливостей охорони навколишнього середовища силами

конкретної держави. Негативні наслідки від порушення біорізноманіття згубні для всієї планети.

Біорізноманіття зменшується на Землі за двох причин: внаслідок втручання людини в навколишнє середовище і в результаті конкуренції екологічних ніш.

Причини ці мають різний характер на суші й у водному просторі, оскільки багато водних ресурсів є ресурсами відкритого доступу і не належать кому-небудь. Розглядаючи втрати світового водного біорізноманіття, часто посилаються на „глобальні катастрофи”, але це лише незначною мірою може пояснити реальні втрати.

На відміну від водних, наземні ресурси мають свою державну приналежність. Для того, щоб пояснити втрату наземного біорізноманіття, ми повинні зрозуміти причини господарського впливу людини на природу.

Біорізноманіття є національним багатством України, його збереження та невиснажливе використання визнано одним з пріоритетів державної політики в сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони довкілля, невід'ємною умовою поліпшення його стану та екологічно збалансованого соціально- економічного розвитку.

Біота України нараховує понад 70 тис. видів, з них флора та мікобіота - понад 27 тис. (гриби і слизовики - 15 тис., водорості - 5 тис., лишайники - 1,2 тис., мохи - 800 і судинні рослини - 5,1 тис., зокрема, найважливіші культурні види, а з урахуванням екзотів, які вирощують у ґрунті ботанічних садів, - понад 7,5 тис.

Сучасний стан біорізноманіття викликає глибоке занепокоєння та потребує вжиття кардинальних заходів. Негативними факторами в сучасних українських умовах є посилення тенденції старіння та амортизації виробничої і транспортної інфраструктури, житлового фонду, технологій та основних фондів, виснаження ресурсів, ємностей екосистем і самовідновних можливостей популяцій та екосистем, критичне нагромадження обсягів відходів та забруднення, приватизаційні процеси і розподіл майна та виробничих потужностей, а також процеси, пов'язані з глобалізацією і біотехнологією. Процеси глобалізації, які відзначаються соціально-економічною багатовекторністю й пов'язані з торговельною експансією, зумовлюють посилення конкуренції за користування ресурсами, наростання споживацьких настроїв на фоні збільшення ролі транснаціональних корпорацій, воєнних та технологічних загроз. Можливі негативні наслідки від розбудови транспортних коридорів, вступу в COT, активізації економічної діяльності в сировинних галузях, насамперед у гірничо- та нафтодобувній, пов'язаних із широким використанням транспортних засобів.

В Україні затверджено концепцію загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки. Програма передбачає здійснення заходів зі збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, їх угруповань та комплексів, екосистем та складових структурних елементів екологічної мережі, зокрема: популяцій та видів; рослинних угруповань і фауністичних комплексів; екосистем, у тому числі гірських, прибережно- морських та морських, річкових, озерних, болотних і заплавних, лісових, лучних, степових, агро- та урбоекосистем; природних регіонів; екологічної мережі.

Програма реалізовуватиметься на основі розробки і прийняття нормативно-правових, інституційних, економічних, фінансових, науково-експертних, аудитних, інформаційно-освітніх та інших засобів. Передбачається поетапне виконання Програми.

На першому етапі - 2005-2010 роки - передбачається зупинити процес погіршення стану природних екосистем, завершити роботу, пов'язану з удосконаленням законодавства з питань збереження, відтворення та невиснажливого використання біорізноманіття, приведення його у відповідність до вимог міжнародного права; відпрацювати систему регулювання невиснажливого використання біоресурсів з урахуванням інтересів різних секторів економіки та місцевого населення, а також продовжити формування цілісної екологічної мережі як складової частини загальноєвропейської екологічної мережі. До кінця цього етапу буде зупинено процес втрати біорізноманіття в Україні.

На другому етапі - 2010-2015 роки - передбачається удосконалити механізм управління екологічною мережею та її компонентами, у тому числі на місцевому рівні, створити мережу центрів штучного розведення, відтворення та реакліматизації рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, завершити формування сучасної системи професійної освіти, екологічної освіти та просвіти. Передбачається також створити базові інституції для забезпечення збереження біорізноманіття та невиснажливого його використання.

На третьому етапі - 2016-2025 роки - передбачається відтворення популяцій видів рослин і тварин, їх природних угруповань та екосистем, поліпшення інфраструктури, необхідної для виконання Програми, коригування визначених нею завдань, контроль за їх реалізацією.

2.5.2.