Основні принципи взаємовідносин людини з природою
У взаємовідносинах з природою людство повинно
дотримуватись таких положень:
- слід чітко усвідомлювати, що людське життя можливе лише в гармонії з природним середовищем. Відносини людини з природою завжди мають двосторонній характер - це взаємодія людини з активним партнером, що має свої власні цілі, критерії ефективності, творчі сили самовідновлення і саморозвитку;
- природа активно реагує на дії людини, які перевищують певну допустиму межу.
У подібних випадках реакція природи спрямована в протилежний, стосовно діяльності людини, напрям для відновлення порушених природних елементів і зв'язків;- ритерії розвитку природної системи орієнтовані на досягнення власних цілей і не мають нічого спільного з критеріями благ людини, що використовуються в бізнесі. Метою реактивних дій природи в її взаємовідносинах з людиною може бути або відновлення старої, або встановлення нової рівноваги в змінених умовах. Нова рівновага може бути або „доброю”, або „поганою” для людини, бо природа не „турбується” спеціально про благо людини;
- природа завжди сильніший партнер, а людина - слабший;
- в нормальних ситуаціях природа ніколи не вибирає неспровокованого знищення своїх елементів. Але якщо деякі з них зазіхають на неї, вона їх знищує. В цьому випадку природа відновлюється, а „злочинні” елементи знищуються і замінюються іншими;
- розумна мета людини у взаємовідносинах з природою не повинна зводитись до формули „перемогти або перехитрити” - це нереально. Головне - знайти прийнятне для природи рішення і намагатися зробити з природи свого „союзника”;
- реагування природи на дії людини досить рідко відбувається моментально. Найчастіше її відповіді проявляються за деякий час і вони акумулюються доти, поки їх сума не досягне певної критичної межі. Тоді відповідь стає досить відчутною для людини;
- реакція першої хвилі породжує різного роду додаткові вторинні, третинні і дальші наслідки і адекватні відповіді до них;
- взаємодія людини з природою - це гра з елементами великої невизначеності, що насамперед пов'язано зі складністю взаємозв'язків всіх елементів природної системи;
- розумною концепцією людини у взаємодії з природою повинно бути визнання наших досить обмежених можливостей у прогнозуванні наслідків людського впливу на природу.
В основі взаємодії людини з природою повинен лежати принцип обережності, що базується на двох положеннях:
- ніколи не наближатися близько до прогнозованої критичної межі;
- завжди орієнтуватися на критерії фізично можливої й економічно доступної адаптації до нових змін зовнішніх умов.
2.5.3.