Регіональні екологічні проблеми України

На сьогодні екологічна ситуація в Україні може бути охарактеризована як кризова. Формувалася вона протягом останніх десятиліть внаслідок розвитку в Україні екологічно небезпечних галузей промисловості з високою питомою вагою ресурсомістких та енергоємних технологій, без будівництва і експлуатації ефективних очисних споруд та обладнання.

Окрім того, через низький рівень екологічної свідомості суспільства посилювалися деградаційні процеси в довкіллі за рахунок погіршення стану грунтів, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, збіднення біорізноманіття та нагромадження у великих кількостях відходів виробництва.

Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико- біологічними, економічними та соціальними наслідками загострила екологічну ситуацію в Україні і вона, за оцінками фахівців, наближається до рівня глобальної катастрофи.

Внаслідок чого в Україні різко погіршився стан здоров’я людей, знизилась тривалість життя та чисельність населення.

Найбільш суттєвий вплив на екологічний стан України має промисловість. Так, металургійна промисловість, яка включає чорну, кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, зі стаціонарних джерел викидає в довкілля до 38% загальної кількості забруднюючих речовин. Підприємства нафтохімічного комплексу викидають в атмосферу вуглеводні, сірчану кислоту, сірковуглець, ртуть, фтористі та інші шкідливі сполуки. У відкриті водойми хімічні підприємства скидають щорічно до 70 млн. кубічних метрів неочищених або недостатньо очищених стоків.

Значну загрозу довкіллю становлять підприємства теплоенергетики, які викидають в атмосферу 30% усіх шкідливих викидів. Окрім забруднення атмосфери, TEC забруднюють землі відходами (зола, шлаки, пил).

Найбільше забруднення атмосферного повітря спостерігається в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Горлівці, Дзержинському, Маріуполі, Макіївці, Запоріжжі, Луганську, Єнакієвому, Дніпродзержинську, Слов’янську.

Зростає в останні десятиріччя забруднення атмосфери автотранспортом. Підраховано, що на сьогодні у світі експлуатується більше 500 млн. легкових, понад 100 млн. вантажних і біля 2 млн. автобусів. Щорічне поповнення автопарку сягає біля 40 млн. легкових і вантажних автомобілів. Автотранспорт світу щодоби викидає в повітря 500 тис. т оксиду вуглецю, 100 тис. т вуглеводню, 26 тис. т оксиду азоту.

За даними статистики, автотранспортом України було викинуто в атмосферне повітря біля 1750 тис. т речовин забруднювачів, що дорівнює 30% загальних обсягів викидів по країні. Понад 65% свинцю, 54% оксиду вуглецю, 32% вуглеводнів, 24% оксидів азоту від загальної для країни кількості цих речовин потрапляють в атмосферу від автотранспорту.

Серйозну небезпеку для людини складає тютюновий дим, у якому, крім слабкого наркотика - нікотину, міститься понад 200 особливо отруйних речовин. За даними ВОЗ, від хвороб, спричинених палінням, помирає 1,5 млн. людей.

Під впливом антропогенних чинників відбулися значні якісні і кількісні зміни в гідросфері. Ці зміни зумовлені тим, що більшість річок, водойм є не лише джерелом водопостачання, а й тими об’єктами, куди скидаються промислові, сільськогосподарські й господарсько-побутові стоки. Об’єм зворотних вод, які скидаються у водні об’єкти, сягає понад 11000 млн. м³. Із них більше 3000 млн. м³ припадає на недостатньо очищені води і біля 700 млн. м³ зворотних вод скинуто без очистки. Промисловістю скидається у водні об’єкти понад 6000 млн. м³ стоків, сільським господарством - біля 1000 млн. м³, а підприємствами житлово-комунального господарства скидається у водойми України понад 3500 млн. м³ зворотних вод. Із зворотними водами у водойми надходять різні види шкідливих речовин, домішок, а саме: кислоти, мінеральні солі, луги, нафта, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини, пестициди, сполуки миш’яку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, хрому, фтору.

В останні десятиріччя посилюється тенденція до погіршення стану земельних ресурсів. На земній кулі сотні мільйонів гектарів земель потерпають від ерозії. Лише в Україні щорічні втрати від ерозії сягають десятки тисяч гектарів орної землі. Сприяють ерозії й пилові бурі, коли в повітря піднімаються мільйони тонн грунту.

Серйозною проблемою продовжує залишатися деградація родючості грунтів. За останні 40 років вміст органічної речовини в грунтах України зменшився на 0,3-0,4%. Щорічно з кожного гектара втрачається 0,6-1 т гумусу. Спостерігається стійка тенденція до зменшення вмісту в грунтах України рухомого фосфору, калію. Поряд з цим зростає площа кислих грунтів, особливо це стосується зони Полісся. Згідно з матеріалами агрохімічних обстежень, площі орних земель, які потребують хімічної меліорації, становлять 11,3 млн. га, із них 8,5 кислих та солонцюватих - 2,8 млн. га. До негативних чинників, внаслідок яких погіршуються агрофізичні властивості грунтів (рівноважна щільність, структурність), слід віднести надмірно інтенсивний обробіток грунту важкою технікою.

Одним з вкрай негативних факторів впливу людської діяльності на стан ґрунтового покриву стала Чорнобильська катастрофа, яка спричинила забруднення радіонуклідами земель та понаднормативне забруднення сільськогосподарської продукції.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, забруднених радіонуклідами, становить 6,7 млн. га, з них до 1 Кі/км² - 5,6 млн.га, 1-5 Кі/км² - 1,0 млн. га, 5-15 Кі/км² - 100 тис. га, понад 15 Кі/км² - 27 тис. га. Зона відчуження займає загалом 58 тис.

стабілізацію та зниження рівнів радіоактивного забруднення ґрунтів та, відповідно, — сільськогосподарської продукції. Протягом 1996-1999 рр. у господарствах 12 областей, що зазнали радіоактивного забруднення, середній відсоток проб рослинницької продукції та кормів з перевищенням ДР-97 становив: сіна — 5%, зеленої маси — 3%, овочів — 4%. 1999 р. максимальне забруднення кормів і сільськогосподарської продукції спостерігали у Волинській, Житомирській, Рівненській та Чернігівській областях, де воно становило: сіна - до 5800 Бк/кг, зеленої маси - до 1800, картоплі - 518, овочів - 80, грибів - до 4218 Бк/кг. Середній рівень забрудненості кормів знаходився в межах 200-500 Бк/кг.

Причинами подібних змін є природні процеси (фізичний розпад радіонуклідів, їх фіксація і перерозподіл у середовищі), а також комплекс контрзаходів, спрямованих на зниження доз опромінення і створення радіоекологічно безпечних умов

За даними моніторингу, вміст важких металів на полях сільськогосподарського використання в більшості регіонів України не перевищує їх кларневих значень і лише в приміських зонах Запорізької, Луганської, Донецької, Харківської та деяких інших областей на сільськогосподарських угіддях відмічається підвищена концентрація свинцю, кадмію, нікелю, марганцю та інших елементів, у т. ч. з 2 - 5-кратними перевищеннями ГДК. Слід відзначити, що для проведення робіт, пов'язаних з моніторингом агроекологічного стану ґрунтів та якості продукції, необхідне покращання матеріально-технічної бази проектно- пошукових станцій хімізації сільського господарства регіонів.

Однією з найважливіших екологічних проблем є погіршення якості підземних вод внаслідок локального забруднення, пов'язаного як з техногенним навантаженням на водоносні горизонти (формування депресій, інтрузії забруднених вод), так і з майже цілковитим забрудненням ландшафтів і поверхневих вод (надходження хімічних сполук радіонуклідів ЧАЕС та ін.).

Спостереження за показниками якості води на діючих водозаборах дають підставу констатувати наявну тенденцію до погіршення якості води: зростають концентрації нормованих компонентів та збільшується число показників, за якими води можуть стати некондиційними. Причини погіршення якості підземних вод — різні і можуть бути наслідком порушення 267 природної гідрогеохімічної зональності, присутності в водовміщувальних породах мінералів, що стають джерелом додаткового надходження нормованих елементів, складної взаємодії природних процесів та різноманітного техногенного впливу на підземні води.

В останні роки складною проблемою залишається захист лісових насаджень від ураження їх шкідниками та різноманітними хворобами, оскільки загальне погіршення екологічної ситуації в Україні негативно впливає і на стан лісових насаджень, знижуючи їхню природну стійкість. Це змушує щорічно здійснювати широкомасштабні лісозахисні заходи з метою збереження лісів, незважаючи на значні проблеми у фінансовому забезпеченні цих робіт.

Значну кількість вогнищ масового розмноження шкідників та випадків масових захворювань деревних насаджень на кінець 1999 р. було зареєстровано в Івано-Франківській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, де вони становлять відповідно 17,5%, 15,3%, 14,0% і 14,7% від загальної площі з такими ураженнями лісових насаджень в Україні. Водночас у цих же областях площі, на яких слід було вживати спеціальних заходів до боротьби із шкідниками і хворобами лісу, на кінець 1999 р. становили відповідно 15,7%, 3,8%, 7,6% і 4,2% від подібних площ в Україні загалом.

Поряд із заходами захисту лісів від шкідників та хвороб лісу особливого значення щодо підтримання стабільності довкілля набула охорона лісів від пожеж. 1999 р. кількість випадків лісових пожеж, проти 1998 р. збільшилась в 1,5 рази, а площа, пройдена лісовими пожежами, — в 1,3 рази.

3.3.