Франція

Одним із таких прихильників є інша провідна країна Західної Європи — Франція. Французи і німці були суперниками у Європі протягом століть. Франція — давня держава, за більшістю показників найстарша у Західній Європі.

Територіально Франція набагато більша від Німеччини, а карта свідчить, шо Франція має вигідніше відносне розміщення. Її узбережжя ви­ходять на Середземне море. Атлантичний океан, а порт Кале є вікном на Північне море. Але Франція не має добрих природних гаваней, а океанічні ко­раблі не можуть плавати по річках далеко вглиб суходолу. Франція не має чогось подібного до Рот­тердама — ні всередині, ні зовні.

Карта Західної Європи (рис. 1-13) виявляє значні демографічні контрасти між Францією і Німеччиною. Франція має одне провідне місто, Париж, у центрі Паризького басейну — серцевин­ному ареалі країни. Жодне інше місто у Франції не наближається до Парижа за чисельністю населен­ня або центральним розташуванням: Париж налічує 9,6 млн мешканців, тоді як найближчий Ліон має лише 1.4 млн. Німеччина не має такого міста, яке могло б змагатися з Парижем, але там є міста з населенням 1—5 млн. Як показує таблиця 1-2, Німеччина набагато урбанізованіша, ніж Франція.

Чому Париж так розрісся, не маючи поблизу багатих покладів сировини? Коли географи до­сліджують еволюцію будь-якого міста, вони зосе­реджуються на двох важливих властивостях: його місцезнаходженні (природних особливостях місця, 21 де воно лежить) та його розташуванні (розміщенні 22 відносно навколишніх ареалів виробничих потуж­ностей, інших міст і містечок, відносно перешкод для доступу і руху та інших аспектів більшої регіональної системи, до якої воно входить).

Заселення Парижа починалося з острова на річці Сена — захищеному місці, де річку часто пе­ретинали.

Вигідне розташування поселення сприяло його зростанню і розквіту. Родюче сільськогосподарсь­ке запліччя міста процвітало, і зростаючи як ри­нок, паризький центр невпинно збільшувався. До річки Сени біля Парижа приєднуються кілька суд­ноплавних приток (найбільші — Уаза та Марна). Коли канали продовжили ці водні артерії далі, Па­риж був пов'язаний із долиною Луари, басейном Рони—Сони, Лотарингією (промисловим райо­ном) і північним кордоном з Бельгією. Коли На­полеон реорганізував Францію і збудував радіаль­ну систему доріг, а пізніше залізниць, з усіх частин країни вони сфокусувалися у Парижі, і верховен­ство міста було підтверджено (рис. 1-15, менша карта). Єдиною невигодою у розташуванні Парижа є його поганий доступ до моря: океанічні судна можуть плисти по Сені лише до Руана. Між при­бережним портом Гавр і Руаном обабіч Сени села чергуються з доковими господарствами (див. фото на наступній сторінці).

Тоді як Париж перетворювався на одне з найбільших міст Європи, промисловий розвиток Франції був менш вражаючим. Різні пояснення давалися цьому відставанню — від менших по­кладів високоякісного вугілля (а тому і його вищої вартості) і нижчої ефективності функціонування

РИСУНОК 1-15

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«Через те що Сено моє звивисту течію у долині з часто крутими берегами, великі кораблі можуть плисти вверх лише до Руана, о не до французької столиці Парижа. У гирлі ріки порт Гавр не є великою природною гаванню, тому нижня Сена поділяється меншими прибережними портами, де вантажать такі товари, як наф­ту, вугілля і (як но фото зліва) металевий брухт... Далі і на південний схід від Парижа лежить Бургундія, відо­ма своїми виноградниками і виноми, а також такими культурами, як пшениця, жито, гірчиця і соняшник.

По великих містах Європи

Париж

Якщо б велич місто вимірювалася виключно кількістю його мешканців, то Париж (9,6 млн) навіть не ввійшов би до топ-двадцятки міст світу. Але коли велич вимірюється історичною спадщиною, культурним змістом то міжнародним впливом, Париж не має собі рівних. Старий район біля острова Сіте, де було історичне село, звідки почався Париж і де височить 800-літній кафедральний собор Нотр-Дам, містить не­пересічний ансамбль архітектурних та мистецьких пам'яток. Тріумфальна арка, споруджена Наполео­ном у 1806 р., є свідченням перемог імператора і зразком французької неокласичної архітектури. Вона споглядає одну з найвідоміших вулиць світу — Єли­сейські Поля, яка веде до найбільшої площі міста — Площі Злагоди — і до дивовижного палацу, перетво­реного на музей, — Лувра.

Навіть Ейфелева вежа, зведена до міжнародної виставки 1889 р. проти волі парижан, які вважали її потворною і небезпечною, стола цінністю. Від прек­расних мостів через Сену до палаців і парків Париж є втіленням французької культури і традицій. Мабуть, це найбільш чудове місто у цілому світі.

Як столиця імперії глобального масштабу, Париж був серцевиною, звідки розходилися культурні впливи франкомовної асиміляції, трансформуючи велику час­тину Північної, Західної та Екваторіальної Африки, Мадагаскару, Індокитаю та багато менших колоній у суспільства французького зразка. Такі далекі міста, як Дакар, Абіджан, Браззавіль і Хошімін (колишній Сай­гон) мають паризьку атмосферу.

Сьогодні Старий Париж оточений новим та іншим Парижем. Встаньте на вершечку Тріумфальної арки, і подивіться далі від Єлисейських Полів. Засад­жений з обох боків деревами проспект приведе вас до ультрасучасного висотного комплексу Ля-Дефанс, що є одним із провідних ділових центрів Європи. Але з верху Ейфелевої вежі можна побачити вдалину ли­ше на 50 миль (80 км), а далі туристи рідко загляда­ють: до похмурих старих промислових кварталів і бідних густоноселених околиць, де безвихідь і безро­біття і де мусульманські іммігранти туляться у своєму світі окремо від величі й пишноти Старого міста.

транспортної системи до твердження, що фран­цузькі виробники воліли спеціалізуватися на такій продукції, як високоякісний текстиль і дороге ус­таткування. Натомість сільське господарство Франції залишалося найпродуктивнішим у Європі. Від Паризького басейну до Середземноморського узбережжя і від берегів Рейну до узбережжя Біскайської затоки Франція має широкий спектр грунтів і клімату, а її ферми виробляють майже нескінченне розмаїття продукції. Французькі ви­на. зокрема з районів Бордо, Бургундії та Шампа­ні. та французькі сири постачаються на ринки всього світу.

Сьогодні нові високі технології, особливо транспортні й телекомунікаційні, домінують в еко­номічнії! географії Франції. Франція є провідним виробником швидкісних поїздів, літаків, оптично- волоконних комунікаційних систем і різних космічних технологій. Вона також серед євро­пейських лідерів у розвитку атомної енергетики, яка сьогодні забезпечує понад 75 % електричної енергії країни і зменшує її залежність від імпорту нафти.

Коли Наполеон реформував Францію на почат­ку 1800-х років, він ліквідував великі традиційні субрегіони і запровадив понад 80 малих департа­ментів (доповнення і подальші поділи пізніше збільшили їхню кількість до 96).

РИСУНОК 1-16

ментах. Франція стала високоцентралізованою дер­жавою і залишалася такою майже два століття (див. карту-вставку на рис. 1-16). Лише в острівному де­партаменті Корсіка розпочався визвольний рух. Цей шалений спротив французькому правлінню тривав десятиліттями і навіть зачепив материк.

Сьогодні Франція децентралізується. Нова субнаціональна система, що складається з 22 істо­ричних провінцій та груп департаментів, названих регіонами (рис. 1-16), організована для приборкан­ня деволюційних сил. які діють у Європі і в цілому світі. Ці регіони репрезентовані у паризьких влад­них структурах, але мають значну автономію у та­ких сферах, як оподаткування, позики і видатки на розвиток. Міста, шо є їхніми центрами, вигра­ють, бо в них розташовані керівні регіональні ор­гани, які можуть залучати інвестиції не лише у ме­жах Франції, а й з-за кордону. Ліон, друге місто Франції та столиця регіону під назвою Рона—Аль­пи, став штаб-квартирою розвитку промисловості та багатонаціональних фірм. Цей регіон виріс до самостійного економічного центру, який стає рушійною силою європейської економіки: він є одним із «чотирьох двигунів Європи» зі своїми власними бізнесовими зв'язками з такими країна­ми, як Китай і Чілі.

До 1950 р. Франція була метрополією глобаль­ної колоніальної імперії, яка простягнулася від Алжиру до Мадагаскару і від Західної Африки до південної частини Тихого океану. Ця імперія втра­чена (крім небагатьох залишків), і сьогодні міста Франції є домівкою для 3 млн іммігрантів з ко­лишніх колоній (майже 5 % сукупного населення з 59,9 млн осіб). Політична і суспільна криза у ко­лишніх колоніях, траплялося, перекидалася до Франції; у 1990-х роках боротьба між ісламськими екстремістами і владою Алжиру призвела до актів тероризму в Парижі та інших містах. Французи ак­тивно втручаються у справи країн колишньої імперії, навіть надаючи військову підтримку загро- женим урядам.

Це глобальне кільце колоніальних залишків відображає зміну статусу Франції у цьому дина­мічному світі. Все ше відчуваючи імперські амбі­ції, французи зневажають міжнародну думку і влаштовують випробування атомних бомб на кораловому острові у Французькій Полінезії; водночас вони активно шукають розв’язання між­народною спільнотою конфлікту в колишній Югославії. Французький президент відвідує ко­лишній колоніальний В'єтнам для забезпечення тісніших зв’язків, ризикуючи зіпсувати свої відно­сини з державами «французької» Субсахари. Французькі лідери прагнуть зробити свою країну наріжним каменем Європейського Союзу, але французька громадська думка то наростає, то зга­сає залежно від тієї чи іншої проблеми. Все ше владні фермери беруть Париж «в облогу», коли політика ЄС зачіпає їхні інтереси.

Регіональне формування Франції разом з удос­коналеннями у внутрішньому наземному та пові­тряному транспорті зміцнили одну з найбагатших і найбільш дивсрсифікованих світових економік. Коли перший прямий зв'язок між Францією та Британією — канал-тунель — відкрився у 1994 р„ то найближчий до нього регіон Франції Норд- Па-де-Кале виграв, трансформуючи свою занепа­даючу економіку на таку, шо базується на транс­порті й торгівлі. Як стовп Західної Європи, Франція залишається істотною силою у Євро­пейському Союзі.