Домінуюча Німеччина

Німеччина, яка майже півстоліття була поділена на більший, процвітаючий капіталістичний Захід і мен­ший, бідніший комуністичний Схід, об'єдналася у 1990 р. після колапсу комунізму.

РИСУНОК 1-12

в напрямку реінтеграції зубожілого Сходу в еконо­мічну сферу Заходу протягом якогось десятиліття, є випробуванням міцності національної економіки.

Перед Другою світовою війною молода Німець­ка імперія розширилася до меж сьогоднішньої Західної Польщі і охоплювала обширну територію вздовж Балтійського моря на схід аж до прибереж­ної Литви. У той час Німеччина володіла трьома великими індустріальними комплексами: Руром біля нідерландського кордону на заході, тери­торією Саксонії уздовж чеського кордону в центрі та Сілезією на сході (рис. 1-13). Потужна промис­лова машина Німеччини підтримувала військові сили, спроможні втягнути людство у війну; вітчиз­няна сировина — від вугілля і палива до заліза і сплавів — зробила це можливим.

Коли розбита Німеччина була розчленована після Другої світової війни, яка закінчилася у

РИСУНОК 1-13

1945 р., і її східні кордони були пересунуті, ця економічна географія корінним чином змінилася. Сілезія стала частиною заново делімітованої Польщі. Саксонія опинилась у комуністичній Східній Німеччині. Нова мережа кордонів зали­шила Західну Німеччину з Руром, але також і зі змілілою ресурсовою базою. Незважаючи на це. Західна Німеччина швидко розвинулася у найуспішнішу економіку з допомогою плану Мар­шалла, політичної стабільності та сприятливої політики західних держав-переможців.

Географія має багато до діла з «економічним дивом» Західної Німеччини. Як показує рисунок 1-13, Німеччина межує з кожною країною Захід­ної Європи, крім Ліхтенштейну, і її наземна транс­портна система (залізниці, автомагістралі, суд­ноплавні ріки, штучні водні шляхи) не має рівних у регіоні та навіть у цьому географічному світі. Дешо замкнута всіма своїми сусідами. Німеччина фактично користає з послуг і ефективності одного

з найбільших портів світу — Роттердама (Нідер­ланди). Промислова серцевина колишньої Західної Німеччини, яка забезпечила економічне відродження країни, мала переваги від зв’язку ріки Рейн із цим портом. Але Західна Німеччина ніко­ли не була країною з єдиною серцевиною. На до­даток до зосередження міст поблизу Pypa осеред­ками промислових та аграрних зон у кількох інших частинах країни є головні урбаністичні центри: Гамбург на півночі (також великий порт), Франкфурт у центрі, Штутгарт і Мюнхен на півдні.

Могутня економіка Західної Німеччини є од­ним із найбільших виробників світу: заліза, сталі, хімічних продуктів, автомобілів, машин і облад­нання, текстилю та багатьох інших товарів, а та­кож широкого обсягу сільськогосподарської про­дукції. Не обтяжена великими військовими видат­ками, західнонімецька економіка споживала ней­мовірну кількість імпортованих сировинних ма­теріалів і продавала свою продукцію по всьому світові. Як потужний фундатор Спільного ринку під надійним захистом парасольки НАТО, Західна Німеччина використала свої географічні переваги для процвітання.

Але західнонімецький бум не міг тривати не­скінченно.

Хоча економічні умови протягом 1980-х років поліпшилися, цей вузол проблем продовжував уражати Західну Німеччину. Залишаючись най­більшою економікою Європи і провідною силою європейської інтеграції. Західна Німеччина була занепокоєна суспільними і політичними тенден­ціями. Нестача житла, високе оподаткування, нез­года в уряді стосовно фінансової політики збурю­вали західнонімецьке суспільство. Несподівано се­ред усієї цієї непевності настало возз’єднання зі Східною Німеччиною.

Східна Німеччина (крім західних секторів Берліна) перебувала під радянським правлінням 45 років, і коли Радянський Союз розпався, об’єд­нання між капіталістичним Заходом і комуністич­ним Сходом стало можливим. Воно відбулося у 1990 р.. стираючи поділ на «Захід» і «Схід» з ні­мецької карти. Фактично за одну ніч домінуюча Західна Німеччина поглинула сусіда з населенням понад 7 млн осіб, колапсуючою економікою з відсталими підприємствами і жалюгідною інфраст­руктурою, зі страшенно забрудненим довкіллям, занепалими містами і колективізованим неефек­тивним сільським господарством без прав влас­ності або адекватних правових інституцій. І хоча більшість німців обох сторін вітали об'єднання, деякі були проти. Коли потік «осс/з», як називали східних німців, мігрував на Захід у пошуках кра­щого життя та ще більше ускладнив і так важку ситуацію зайнятості, багато «вессіз» засумнівалися. Коли ж німецький уряд наклав виші податки на колишній Захід, щоб заплатити високу ціну за об'єднання, тих.

Умови на колишньому Сході спочатку під­тверджували позицію скептиків. Майже десяти­ліття після об'єднання жодні обсяги субсидій, капіталовкладень і звільнень від податків не були достатніми для піднесення Східної Німеччини з її економічного зубожіння. Безробіття на рівні 11 % у цілій Німеччині становило понад 18 % на ко­лишньому Сході. Національний борг був надзви­чайно високим. У 1998 р. експорт з колишнього Сходу все ше становив менше 5 % у загальнодер­жавному.

Але інші напрями розвитку були успішнішими. Німецький експорт — від престижних автомобілів до хімічної продукції — мав вигоду від слабкого евро (яке втратило понад 20 % своєї вартості після впровадження), і виробництво почало зростати. Спостерігався бум сфери послуг, безробіття поча­ло спадати, і навіть у колишній Східній Німеччині економічні умови значно покращалися, особливо після переїзду національного уряду з Бонна до Берліна. Після неймовірного зниження BHH на особу внаслідок об'єднання Німеччина знову обігнала Францію на межі тисячоліть. 1 найпо­тужніша економіка в Європі продовжувала вноси­ти близько 30 % коштів до щорічного бюджету субсидій ЄС.

Федеративна республіка

Після Другої світової війни Німеччина затвердила федеративну політичну систему, яка згодом поши­рилася на об’єднану державу. Німеччина поділена на 16 земель, кожна з яких репрезентує тра­диційний культурний і/або політичний осередок у минулому німецької нації (рис. 1-14). Територіаль­но найбільшою є Баварія на півдні, але найбільш заселеною землею є Північний Рейн — Вестфалія.

РИСУНОК 1-14

де колись могутній Рурський промисловий район притягував робочу силу. Три землі є фактично містами: столиця Берлін; процвітаюче північне портове місто Гамбург і динамічне промислове і портове місто Бремен.

Шість земель розташовані у колишній Східній Німеччині. Тут провідною землею за багатьма по­казниками є Бранденбург, який оточує Берлін. На південь від Бранденбурга лежить Саксонія — ста­рий німецький промисловий комплекс з багатими ресурсами, але відсталими і неефективними під­приємствами з комуністичного періоду. Міські ландшафти старовинних міст Лейпціга і Дрездена (останній був майже цілком зруйнований під час Другої світової війни) поки шо відображають без­радісну культуру комунізму і безладдя внаслідок переходу до капіталізму німецького зразка після 1990 р.

Як свідчить рисунок 1-14, регіональні еко­номічні відмінності є однією з найсерйозніших проблем нової Німеччини. У таблиці 1-2 показник ВНП на одну особу в Німеччині виступає як один із найвищих в усьому світі, але дані на рисунку 1-14 демонструють відмінності продуктивності по землях. Земля Гессе зі своїм індустріальним центром у Франкфурті — фінансовій столиці Німеччини та її авіаційно-транспортному вузлі — є лідером. Поблизу лежить земля Північний Рейн—Вестфалія, у запліччі великого порту Рот­тердама і з шістьма великими містами на додаток до старої федеральної столиці Бонна. На південь від Гессе розташовані Баден-Вюртемберг — один із «чотирьох двигунів Європи» з центром у Штутгарті, а також Баварія з центром у Мюнхені; тут, у німецькому «Сонячному поясі» виник висо- котехнологічний осередок. Нічого подібного ще не існує у шести землях Сходу, але їх національна підтримка триває в надії, шо розрив звузиться. Тим часом федеральна карта сама може зазнати ревізії. Періодично висловлюються пропозиції об'єднати певні землі та поділити інші, але жодних справ не видно.

Німеччина з її 81.9 млн мешканців, понад 7 млн іноземців і понад 4 млн етнічних німців, на­роджених поза країною, є найбільш густонаселе- ною державою Європи. Оскільки статистичні наслідки об'єднання (виражені у нижчій очіку­ваній тривалості життя, нижчих стандартах здо­ров’я, вищих рівнях злочинності, низькому рівні урбанізації) подолані, могутність Німеччини знову відродиться у Європі. Це буде інша Європа — не та, що у 1914 або 1939 роках, і Німеччина є одним із її головних архітекторів. Деякі європейці зане­покоєні щодо ЄС. у якому домінує країна, котра двічі у XX ст. втягнула людство у війну. Діяльність правих екстремістів і атаки на іноземців (особливо на понад 2 млн турецьких громадян) здаються пе­реконливими для таких побоювань, але контр­аргументом є те. що країни, які беруть участь у багатонаціональних об'єднаннях, менше здатні на односторонні дії. У цьому сходяться прихиль­ники ЄС.