ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ДЕРЖАВИ

Держава – це складне конструктивне багатофункціональне суспільне утворення. З точки зору основних складових компонентів держава може бути розглянута як організація (інститут) політичної влади, що існує у визначеній країні (Україна, Франція, Росія).

Територія – це географічний простір, матеріальна, фізична основа держави. Державна територія – це частина суходолу, надр, повітряного простору і територіальних вод, на яких реально діє влада даної правлячої політичної еліти. На вказаному природному середовищі держава здійснює свою суверенну владу і має законне право захищати свою територію від зазіхань інших держав. Держава повинна мати чітко окреслені кордони своїх територіальних володінь. З територією пов’язані питання виникнення, існування і зникнення держави. У випадку втрати території, в результаті агресії, або стихійного лиха, держава припиняє своє існування. Саме тому, як свідчить історія, часто з питання про контроль над тою чи іншою частиною території починається більшість міждержавних конфліктів. Розміри території не мають значення. Держави можуть займати великі території, наприклад, 1/6 частина поверхні суші (колишній СРСР), або бути невеликими територіальними утвореннями як князівство Монако з територією усього 1,8 км².

Таким чином, однією з головних цілей правлячих політичних груп, що стережуть і захищають національні інтереси своєї країни, є гарантування безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави усіма законними засобами – від дипломатичних до військових.

Населення – це спільнота людей, що проживають на території держави, підкоряються його владі і складають народ або націю. Населення може складатись з однієї національності. Тоді держава кваліфікується як моноетнічна або мононаціональна.

ТЕРИТОРІЯ ДЕРЖАВИ

Варто підкреслити, що владні повноваження держави над населенням носять всезагальний характер. Кожен громадянин держави, а також іноземні громадяни зобов’язані підкорятися єдиній державній владі. У той же час населення держави, як правило, не є єдиним в економічному, політичному, соціальному, національному, культурному відношенні. Тому держава повинна проводити вірно збалансовану політику в інтересах усього населення, боротися з сепаратизмом, не допускати спроб розколу країн. Цілісність держави і взаємозв’язок всіх її членів забезпечує інститут громадянства або підданства. Таким чином, населення в державі має статус підданих або її громадян.

Громадянство – це нормативно-правовий інститут, що встановлюється з метою упорядкування стосунків особи і суспільства, надання їм законодавчо-юридичних форм, а також для захисту інтересів особи.

Громадянство – це приналежність особи до певної держави, що тягне за собою розповсюдження на неї прав і обов’язків, встановлених законодавством держави. У державах з монархічною формою правління термін „громадянство” замінюється терміном „підданство”. Сучасне міжнародне право також визнає статус людей без громадянства – апатридів.

Політична влада – відносини панування й підкорення, що існують між „організованою меншістю” – політичною елітою й основною частиною населення виступають третім системостворюючим елементом держави.

Саме наявність політичної влади як верховної державної влади надає території і населенню, що проживає на ній характер тої чи іншої держави. Політична еліта, використовуючи певні ресурси, нав’язує більшості - населенню країни свою волю і спрямовує його поведінку у визначеному напрямі.

Державна влада – це політичний інститут, якому притаманний стійкий, сталий характер. Це означає, що не варто змішувати осіб, що тимчасово здійснюють цю владу із самою державною владою. Особи, що відносяться до владних структур, часто замінюються іншими особами, але самі владні структури тривалий час (іноді цілі століття і навіть тисячоліття) залишаються незмінними.

Суб’єктом державної влади є суспільство загалом, бо влада – то інституційне вираження певної загальної, спільної для всіх людей волі, інтегруючого й узгоджуючого начала, яке скріплює суперечливі фрагменти соціуму у сталу цілісність. Саме слугуванням потребам, які є нестановими, позакласовими, позапартійними, загальними, верховними, визначається одна з найважливіших ознак державної політичної влади – імперативність її настанов.

Варто зауважити, що політична державна влада повинна бути суверенною, ефективною, організаційно оформленою, здатною успішно розв’язувати завдання, що стоять перед державою.