5.4. ВІРОВЧЕННЯ, МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС І ОБРЯДИ СИКХІЗМ

Віровчення сикхізму сформувалося як синтез індуських та іс­ламських елементів на основі принципу бгакті. Від ісламу сик- хізм перебрав строгий монотеїзм та заперечення всіх похідних форм поклоніння Богу.

• САРГУН І НІРГУН

Отже, сикхи вірять в Єдиного Бога, який немає імені, якого неможливо описати, який не приймає жодних образів. Бог - це абсолютна таємниця для людського розуму; єдине, що людина може знати про Бога, це тільки те, що він є. Бог має два аспекти. Він відвічно існує, як невиражена монада, яку сикхи називають Ніргуном. Як Ніргун, Бог перебуває в собі та залишається абсо­лютно невідомий світу і людині. В момент творіння Бог виразив себе. В аспекті його вираження сикхи називають Бога Саргуном. Як Саргун, Бог присутній у світі, пронизуючи всі його частини, та в людській душі. Оскільки Бог в суті непізнаваний і самодос­татній, він не потребує жертвоприношень, молитов і культів. То­му сикхи допускають тільки одну форму богопочитання - меди­тацію, оскільки в ній людина підноситься до некатегоріальних сфер буття.

Ціллю духовного життя сикхи вважають єднання з Богом. Оскільки Бог, як Ніргун, недоступний, то прагнути осягнути йо­го духовною працею неможливо. Людина може єднатися з Бо­гом тільки як із Саргуном. Позаяк Саргун - це вираження Бога у світі та природі, то сикхи прагнуть розчинення в природі. Сик­хи заперечують карму та сансару. На їхні переконання, людина нічого не може накопичити і перенести зі собою з одного жит­тя в інше.

Незважаючи на заперечення віри в сансару, сикхи вважають, що людина приходить у цей світ не як tabula rasa. Вона несе на собі весь комплекс роду, генів, обставин, рис характеру тощо. На­родившись, людина вже має величезний баласт, який визначає її життя. Якщо батьки нехтували своїм тілом і не дбали про своє здоров'я, то дитина, народжена у таких батьків, нестиме наслід­ки цього. Якщо в родині жорстокість сприймалася за норму, то таке виховання передаватиметься й дітям. Якщо людині дове­лося народитися в суспільстві, наскрізь пронизаному корупцією, то вона матиме величезну спокусу чинити так, як і всі. Людина не несе моральної відповідальності за злі вчинки інших, але ви­мушена пожинати плоди попередніх поколінь та оточення. Лю-

дина не обирає обставин, у яких народжується, але обирає своє ставлення до них. Виробивши правильне ставлення до обставин свого життя, вона може долати в собі все те зло, яке назбиралося у його роді. В цьому й полягає духовна боротьба праведного сик­ха. Щоби правильно прожити життя, сикх повинен прислухову- ватись до повчань Гуру.

Оскільки про Бога відомо тільки те, що він виразив у приро­ді, сикхи на найвищий п'єдестал моральних ідеалів ставлять ді­яльність, яка відповідає природі. Якщо людям природно жити в союзі чоловіка і жінки, то сім'я (союз чоловіка і жінки) є добром, а всі інші форми, які спотворюють сім'ю, є злом. Якщо людям природно народжувати дітей, то продовження роду є добром, а будь-які форми відмови від цього є злом. Якщо для людини природно бути вільною, то боротися за свою свободу і збері­гати її є добром, а будь-яка форма поневолення є злом. Якщо для людини природно працювати і чесною працею накопичу­вати матеріальні блага, то чесне збагачення є добром, а відмова від нього є злом. Все, що природне - добре. Сикхи критикува­ли індуських монахів за те, що вони відмовляються від праці, презирливо ставлячись до накопичення матеріальних благ, але при цьому збирають пожертви серед світських людей, які пра­цюють і заробляють матеріальні блага. Відмова від сім'ї, праці, кар'єри, побутових обов'язків, національних і суспільних пови­нностей тощо, яка обґрунтовується високими духовними ідеа­лами, є, на думку сикхів, лінивством та егоїзмом, прихованими за псевдоідеалами.

Сикхи не проповідують добрих справ та милосердя, оскільки вважають таку проповідь позбавленою сенсу. Вони проповід­ують любов, яка повинна стати ідеалом міжлюдських відносин. Якщо людина любить інших, то добре ставлення до ближніх і справи милосердя є логічним наслідком внутрішнього налашту­вання душі. На основі ідеалу любові сикхи сформували мораль­ну доктрину всезагальної рівності. Вони заперечували кастовий поділ суспільства, будь-яке соціальне розмежування соціальних груп, незалежно від підстави такого поділу: стать, національ­ність, релігія, майновий і соціальний статус.

• КУЛЬТ

На основі сикхського віровчення сформувався специфічний культ.

Першим предметом є кеш. Це - необстрижені волосся, борода і вуса. Сикхам заборонено стригти волосся впродовж усього життя. В цій ритуальній особливості виражається священне благоговіння перед природою, в яку людина не повинна вно­сити свої корективи. Волосся сикхи розчісують двічі на день спеціальним гребенем та заплітають, обв'язуючи його тюр­баном. Інколи такі зачіски, разом із тканиною для тюрбана і прикрасами, важать кілька десятків кілограм.

Другим священним предметом є кандґга, тобто гребінь для розчісування волосся.

Третім священним предметом є кара - металічний браслет, який сикхи носять на зап'ясті правої руки. Кара потрібна для того, щоби сикх кожного разу, коли її бачить пригадував свою духовну місію.

Четвертим предметом, який неодмінно повинен бути у сик­ха, - це каччера, тобто труси.

П'ятим сикхським какаром є кірпан - кинджал із зігнутим кін­цем. Цей символ пригадує сикхам їхній обов'язок боротися за свободу і рівність.

Останнім ритуальним дійством, яке проходить людина, є її за- хоронення. Сикхи не хоронять тіла покійників у землі, а спалю­ють. Після кремації попіл не зберігають, а висипають у проточну воду, зазвичай у ріку, щоби вода рознесла попіл покійника і роз- чинила в обріях природи.

Отже, сикхізм - це строго монотеїстична релігія. Бог тракту­ється сикхами у двох аспектах. З одного боку, Бог є абсолютно невираженим і неописанним Абсолютом (Ніргун), а з іншого, він виражається у творінні та пронизує світ і людину (Саргун). Бог немає ніяких аватар та посередників. Тому поклонятися потріб­но тільки одному Богу. Єдиною адекватною формою поклоніння є медитація. Сикхи заперечують інші обряди. Основним мораль­ним принципом сикхізму є всезагальна любов. У цій релігії не проповідують справ милосердя, оскільки вважають, що вони, як необхідність, випливають із усезагальної любові. Всі люди рівні; тому сикхи заперечують відмінності за кастовою чи статевою ознакою. Кожен сикх завжди має при собі п’ять предметів, які виокремлюють сикхів з-посеред представників інших релігій, а тому є для сикхів священними.