<<
>>

5.4. ВІРОВЧЕННЯ, МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС І ОБРЯДИ СИКХІЗМ

Віровчення сикхізму сформувалося як синтез індуських та іс­ламських елементів на основі принципу бгакті. Від ісламу сик- хізм перебрав строгий монотеїзм та заперечення всіх похідних форм поклоніння Богу.

Якщо в індуїзмі, який також є моноте­їстичною релігією, наявна віра в те, що Бог виражається через аватари і божества нижчого рівня, то сикхізм заперечував усіх їх, допускаючи поклоніння тільки одному Богу. Від індуїзму сик­хізм перейняв концепцію монізму. При цьому сикхізм реалізовує принцип бгакті, тобто віяння в індуїзмі, яке робить особливий наголос на любові як основній характеристиці Бога і базового принципу міжлюдських відносин.

• САРГУН І НІРГУН

Отже, сикхи вірять в Єдиного Бога, який немає імені, якого неможливо описати, який не приймає жодних образів. Бог - це абсолютна таємниця для людського розуму; єдине, що людина може знати про Бога, це тільки те, що він є. Бог має два аспекти. Він відвічно існує, як невиражена монада, яку сикхи називають Ніргуном. Як Ніргун, Бог перебуває в собі та залишається абсо­лютно невідомий світу і людині. В момент творіння Бог виразив себе. В аспекті його вираження сикхи називають Бога Саргуном. Як Саргун, Бог присутній у світі, пронизуючи всі його частини, та в людській душі. Оскільки Бог в суті непізнаваний і самодос­татній, він не потребує жертвоприношень, молитов і культів. То­му сикхи допускають тільки одну форму богопочитання - меди­тацію, оскільки в ній людина підноситься до некатегоріальних сфер буття.

Ціллю духовного життя сикхи вважають єднання з Богом. Оскільки Бог, як Ніргун, недоступний, то прагнути осягнути йо­го духовною працею неможливо. Людина може єднатися з Бо­гом тільки як із Саргуном. Позаяк Саргун - це вираження Бога у світі та природі, то сикхи прагнуть розчинення в природі. Сик­хи заперечують карму та сансару. На їхні переконання, людина нічого не може накопичити і перенести зі собою з одного жит­тя в інше.

Людина не перевтілюється, а, помираючи, припиняє своє індивідуальне буття і розчиняється в природі. Як тіло, після смерті зникає в природних елементах, так і душа розчиняється в космосі. І тіло, і душа не зникають; вони продовжують існувати, але наче розлиті в природі світу. Якщо людина припиняє своє індивідуальне існування, тоді просто немає чогось, що би могло перероджуватись, або нести на собі тягарі попередніх життів. На основі цих аргументів сикхи також відкидають будь-які уявлен­ня про потойбічне життя. В їхній доктрині не знайшлося місця ні для раю, ні для пекла. Також у цій релігії немає уявлення про гріх, як злий вчинок, який визначає посмертне майбутнє люди­ни. Сикхи заперечують будь-які форми аскетизму. Оскільки ас­кетизм є формою очищення від гріхів та пристрастей, а також засобом пошуку спасіння, то в сикхізмі він непотрібен. Також сикхи не мають чернецтва, бо вважають, що чернецтво - це за­вуальована форма лінивства.

Незважаючи на заперечення віри в сансару, сикхи вважають, що людина приходить у цей світ не як tabula rasa. Вона несе на собі весь комплекс роду, генів, обставин, рис характеру тощо. На­родившись, людина вже має величезний баласт, який визначає її життя. Якщо батьки нехтували своїм тілом і не дбали про своє здоров'я, то дитина, народжена у таких батьків, нестиме наслід­ки цього. Якщо в родині жорстокість сприймалася за норму, то таке виховання передаватиметься й дітям. Якщо людині дове­лося народитися в суспільстві, наскрізь пронизаному корупцією, то вона матиме величезну спокусу чинити так, як і всі. Людина не несе моральної відповідальності за злі вчинки інших, але ви­мушена пожинати плоди попередніх поколінь та оточення. Лю-

дина не обирає обставин, у яких народжується, але обирає своє ставлення до них. Виробивши правильне ставлення до обставин свого життя, вона може долати в собі все те зло, яке назбиралося у його роді. В цьому й полягає духовна боротьба праведного сик­ха. Щоби правильно прожити життя, сикх повинен прислухову- ватись до повчань Гуру.

Для сучасних сикхів духовним провідни­ком є священне писання Гуру Ґрантг Сагіб. Зрештою, й сама на­зва «сикхізм» «походить від санскритського «шишья» - «учень».

Оскільки про Бога відомо тільки те, що він виразив у приро­ді, сикхи на найвищий п'єдестал моральних ідеалів ставлять ді­яльність, яка відповідає природі. Якщо людям природно жити в союзі чоловіка і жінки, то сім'я (союз чоловіка і жінки) є добром, а всі інші форми, які спотворюють сім'ю, є злом. Якщо людям природно народжувати дітей, то продовження роду є добром, а будь-які форми відмови від цього є злом. Якщо для людини природно бути вільною, то боротися за свою свободу і збері­гати її є добром, а будь-яка форма поневолення є злом. Якщо для людини природно працювати і чесною працею накопичу­вати матеріальні блага, то чесне збагачення є добром, а відмова від нього є злом. Все, що природне - добре. Сикхи критикува­ли індуських монахів за те, що вони відмовляються від праці, презирливо ставлячись до накопичення матеріальних благ, але при цьому збирають пожертви серед світських людей, які пра­цюють і заробляють матеріальні блага. Відмова від сім'ї, праці, кар'єри, побутових обов'язків, національних і суспільних пови­нностей тощо, яка обґрунтовується високими духовними ідеа­лами, є, на думку сикхів, лінивством та егоїзмом, прихованими за псевдоідеалами.

Сикхи не проповідують добрих справ та милосердя, оскільки вважають таку проповідь позбавленою сенсу. Вони проповід­ують любов, яка повинна стати ідеалом міжлюдських відносин. Якщо людина любить інших, то добре ставлення до ближніх і справи милосердя є логічним наслідком внутрішнього налашту­вання душі. На основі ідеалу любові сикхи сформували мораль­ну доктрину всезагальної рівності. Вони заперечували кастовий поділ суспільства, будь-яке соціальне розмежування соціальних груп, незалежно від підстави такого поділу: стать, національ­ність, релігія, майновий і соціальний статус.

• КУЛЬТ

На основі сикхського віровчення сформувався специфічний культ.

Гуру Нанак вважав, що обряди і вшанування релігійних символів не мають жодного сенсу. Основою обряду є медитація, завданням якої є єднання людини з Богом. Релігійне життя сик­ха починається з обряду ініціації - амріт. Сикхом може ставати кожен, незалежно від національності. Кожен хлопець отримує до свого імені додаток Сінґг (лев), а кожна дівчина - додаток Каур (принцеса). Кожен день супроводжується ранішніми і ве­чірніми медитаціями. Кожен сикх зобов’язаний мати при собі п'ять священних предметів, які відрізняють сикхів від індусів та мусульман. Їх називають какар. Первісно, какар - це дванадцята буква панджабського алфавіту, яка відповідає українському «к». Ця назва використовується для п'яти священних предметів сик­хів, оскільки назви їх усіх починаються саме з цієї букви:

Першим предметом є кеш. Це - необстрижені волосся, борода і вуса. Сикхам заборонено стригти волосся впродовж усього життя. В цій ритуальній особливості виражається священне благоговіння перед природою, в яку людина не повинна вно­сити свої корективи. Волосся сикхи розчісують двічі на день спеціальним гребенем та заплітають, обв'язуючи його тюр­баном. Інколи такі зачіски, разом із тканиною для тюрбана і прикрасами, важать кілька десятків кілограм.

Другим священним предметом є кандґга, тобто гребінь для розчісування волосся.

Третім священним предметом є кара - металічний браслет, який сикхи носять на зап'ясті правої руки. Кара потрібна для того, щоби сикх кожного разу, коли її бачить пригадував свою духовну місію.

Четвертим предметом, який неодмінно повинен бути у сик­ха, - це каччера, тобто труси.

П'ятим сикхським какаром є кірпан - кинджал із зігнутим кін­цем. Цей символ пригадує сикхам їхній обов'язок боротися за свободу і рівність.

Останнім ритуальним дійством, яке проходить людина, є її за- хоронення. Сикхи не хоронять тіла покійників у землі, а спалю­ють. Після кремації попіл не зберігають, а висипають у проточну воду, зазвичай у ріку, щоби вода рознесла попіл покійника і роз- чинила в обріях природи.

Сикхи вірять, що і душа, і тіло повин­ні розчинитися в Абсолюті, а тому тіло не потрібно зберігати. Покійникам не встановлюють пам’ятників, оскільки вважають, що покійник, розчинившись у Богові, присутній всюди, де є Бог. Також у цій релігії відсутні будь-які форми вшанування помер­лих і молитов за них.

Отже, сикхізм - це строго монотеїстична релігія. Бог тракту­ється сикхами у двох аспектах. З одного боку, Бог є абсолютно невираженим і неописанним Абсолютом (Ніргун), а з іншого, він виражається у творінні та пронизує світ і людину (Саргун). Бог немає ніяких аватар та посередників. Тому поклонятися потріб­но тільки одному Богу. Єдиною адекватною формою поклоніння є медитація. Сикхи заперечують інші обряди. Основним мораль­ним принципом сикхізму є всезагальна любов. У цій релігії не проповідують справ милосердя, оскільки вважають, що вони, як необхідність, випливають із усезагальної любові. Всі люди рівні; тому сикхи заперечують відмінності за кастовою чи статевою ознакою. Кожен сикх завжди має при собі п’ять предметів, які виокремлюють сикхів з-посеред представників інших релігій, а тому є для сикхів священними.

<< | >>
Источник: Шепетяк О.М.. Історія релігій. Том 1. Жовква: Місіонер,2019. — 496 с.. 2019

Еще по теме 5.4. ВІРОВЧЕННЯ, МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС І ОБРЯДИ СИКХІЗМ:

  1. Сикхізм
  2. Таїнства і обряди
  3. 6.4. Обряды
  4. Ісламські обряди
  5. Впорядкування християнського віровчення
  6. Еволюція сикхізму
  7. Розділ 5 ДЖАЙНІЗМ І СИКХІЗМ
  8. Віровчення зороастризму
  9. Іудейське віровчення
  10. Віровчення ісламу
  11. 6.8. Моральные нормы
  12. Віровчення та основні напрями індуїзму
  13. 7.2. ВІРА І ОБРЯД
  14. 3.2. ТЕОЛОГІЯ І ОБРЯД
  15. Іудейські обряди
  16. Віровчення брахманізму
  17. Християнське віровчення