Сірійська Католицька Церква

В епоху хрестових походів між католицькими й сірійсь­кими єпископами нерідко встановлювалися теплі відноси­ни. Деякі сірійські єпископи, схоже, прихильно ставилися до ідеї унії з Римом, хоча нічого конкретного тут досягнуто не було.

Відомий декрет про унії між Сірійською Церквою й Ри­мом (Multa et Armirablia), підписаний 30 листопада 1444 року на Флорентійському соборі, але й він залишився на папері.

Місіонери єзуїти й капуцини почали свою діяльність се­ред сирійців в Алеппо в 1626 році. При цьому в католицтво перейшло так багато сирійців, що в 1662 році католицька пар­тія зуміла обрати патріархом свого представника Андрія Ахи- джяна. Це привело до розколу громади, і після кончини Ахи- джяна в 1677 році було обрано два патріархи (дядько й пле­мінник), що представляли дві конкуруючі групи. Однак в 1702 році, після кончини католицького патріарха, лінія сірій­ських католицьких патріархів перервалася.

Турецький уряд підтримувало східних християн проти католиків, і протягом XVIII століття сіро-католики перетерпі­ли чимало гонінь і страждань. Відомі часи, коли жодного дію­чого сіро-католичного єпископа не залишалося, і громада існу­вала підпільно.

В 1782 році Сірійський Священний Синод обрав патріар­хом митрополита Алеппського Михайла Джарвиха. Незаба­ром після цього він оголосив себе католиком, біг у Ліван і по­будував (і нині існуючий) монастир Богородиці в Шарфі. Піс­ля Джарвіха лінія сіро-католичних патріархів вже не перери­валася.

В 1829 році турецький уряд офіційно визнав Сіро-Като- личну Церкву, в 1831 році резиденцією патріарха стало Але­ппо. Відновилася католицька місіонерська діяльність. Через жорстокі гоніння на християнську громаду в Алеппо патріа­рхат перебрався в 1850 році в Мардин (нині Південна Туреч­чина).

Постійний приріст чисельності сіро-католиків за рахунок нехалкідонітів припинився в результаті гонінь і різанини під час Першої світової війни. На початку 1920-х років резиден­цію патріарха перенесли в Бейрут, куди перебралися й багато сіро-католиків.

Сіро-католичні патріархи завжди додають до свого імені ім'я Ігнатій. На Синоді 1888 року в Шарфі була прийнята пос­танова про безшлюбність духовенства, однак у цей час у Церкві було чимало одружених священиків. Патріарша семінарія й видавництво розташовані у Шарфейському монастирі (Лі­ван).

Найбільше сіро-католиків проживає в Сирії, Лівані й Іраку. Їхня загальна мова - арабська, хоча подекуди в східній Сирії й північному Іраку дотепер говорять сірійською.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЛІВАН, СИРІЯ, ІРАК

ГЛАВА: ПАТРІАРХ ІГНАТІЄВІ МУСУ I ДАУД (НАРОДИВСЯ В 1930 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1998 РОЦІ)

ТИТУЛ: СІРІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХ АНТІОХІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: БЕЙРУТ (ЛІВАН)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 129 000