7.3. КУЛЬТ І РЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ ЕТРУСКІВ

Культ етруської релігії був дуже різноманітним. Оскільки в цій релігій поєднувалось поклоніння різним божествам, то й культ отримував різні форми. Багато божеств і духів етрусь­кого пантеону були пов’язаними з природою.

Божествам жертвували також речі побуту, якими оздоблюва­лися храми, або які використовувалися для проведення культу. Наприклад, для складення жертви використовувалися ножі, по­судини тощо.

• ЖЕРЦІ

Культ здійснювали жерці. Поступово релігійні обряди става­ли настільки складними, що для їх правильного виконання по­трібно було спеціально підготовлені фахівці. Окрім цього, обря­ди регулювалися чітко встановленими інструкціями, які місти­лися в Етруських знаннях, тобто священних текстах, записаних царем Тархоном під диктовку Таґа, внука Тінії. Ці тексти не були доступними всім; їх Тархон передав тільки жерцям, а вони пе­редавали своїм учням, які також ставали жерцями. Так, Етрусь­кі знання, а з ними й інструкції жертвоприношень та ворожінь, які в них містилися, залишалися доступними тільки обмеженій кількості читачів. Жерці займали високе соціальне становище. Оскільки вони, як і в більшості культур світу, були інтелекту­альною елітою, до них ставилися з особливою повагою. Жерці одягали особливий одяг, який підкреслював їхній статус: корот­кий плащ з вишитими краями, який спереду скріплявся вели­кою фабулою, та капелюх із великими краями. В період монархії найвищим етруським священиком вважався цар, який очолював богослужіння та вважався священною постаттю. Зі зростом зна­чення і впливів аристократії, цар втрачав функцію верховного священика, а жерці з-поміж себе обирали верховного жерця. З поваленням монархії, на державний уряд перейшли функції утримання храмів, фінансування богослужінь та організація ма­сових святкувань.

До завдань жерців належало також ворожіння, яке займало в етруській релігії величезне значення. Оскільки блискавка на­лежала до основних атрибутів Тінії, хоч нею інколи послугову­вались й інші божества, блискавку сприймали як знак Тінії, за допомогою якого він щось сповіщав людям. Для того, щоби роз­гадати інформацію, яку несла блискавка, потрібно було класи­фікувати всі її аспекти: форма (пряма чи розгалужена), трива­лість і яскравість світіння, кут відносно горизонту, об'єкт, у який вона вцілила, сторона світу, в якій вона з'явилась, тривалість і характер звучання грому, термін між блискавкою і громом, на­слідки удару, характер ураження території тощо. Наприклад, як­що блискавка вдаряла в державну будівлю, то інформація сто­сувалась усієї держави, якщо ж у приватний будинок, то тільки родини, яка у ньому мешкає. Блискавки могли попереджати пе­ред небезпеками, або сповіщати радісні події, закликати до по­каяння або вшанування божеств, передвіщати народження або смерть, війну або мир, голод або благополуччя. Всі ці правила розгадування блискавок не могли знати пересічні люди. Тому їх розгадування належало до прерогативи освічених жерців, які ретельно синтезували та аналізували всю інформацію про удар блискавки, і на основі цієї інформації робили висновки про те, що Тінія або інші божества хотіли сказати за її допомогою.

Позаяк блискавка була проявом божества, все, що було з нею пов'язане, вважалося священним. Жерці ретельно вивчали міс­це, в яке вдарила блискавка. Всі речі, і навіть частини ґрунту, на якому залишалися сліди від обпалення блискавкою, збирали і захоронювали, щоби захистити їх від зневаги. Місце удару блис­кавки обгороджували, щоби там ніхто не топтав. Якщо блискав­ка потрапляла в людину, і ця людина залишалася живою, то це означало особливе благословення Тінії для цієї людини. Зазви­чай така ситуація передвіщала вічну славу для її нащадків. Піс­ля удару блискавки в людину, після якого людина залишалася живою, було прийнято складати жертву, яка мала два значення: заміна - життя, яке не було забраним, потрібно було замінити іншим життям, а саме пожертвуваної тварини; та подяка - по­трібно було виразити свою вдячність за благословення.

• ВОРОЖІННЯ

Окрім вивчення характеру блискавки, етруски використову­вали й інші форми ворожіння. Особливо популярним було воро­жіння на внутрішніх органах тварин, які приносилися в жертву. Для цієї цілі найчастіше використовувалась печінка. Етруски вірили, що боги змінюють внутрішні органи тварин перед при­несенням їх у жертву. Цими змінами боги повідомляють людям якусь важливу інформацію. Залежно від того, яка частина печін­ки зазнала нехарактерних змін, робили висновок про те, якої сфери світу стосуватимуться зміни. На основі характеру змін робили висновки про події майбутнього. Етруски розробили та­кож власну астрологію, тобто ворожіння по зірках. Спостерігаю­чи за зоряним небом, жерці передвіщали майбутнє. Наприклад, якщо на небі чітко спостерігався Марс, а інші планети тускніли, то це був чіткий провісник війни.

Ритуальний характер мала подія заснування міста. Етруски намагалися будувати «правильні міста». Щоби місто було «пра­вильним», потрібно було його будувати так, як це приписували Етруські знання. Посередині ділянки, обраної для розташування майбутнього міста, викопували глибоку яму, яка символізувала єдність богів неба, землі і підземного світу. Так всі боги запрошу­вались бути охоронцями і опікунами міста. Тоді цар, або найпо- чесніший урядовець запрягав у плуг вола і корову та оборював межу навколо ділянки, але так, щоби корова, символізуючи до­статок, йшла із внутрішньої сторони кола, а віл, символізуючи захист, із зовнішньої. Проорана борозна ставала границею міста. Заснування міста супроводжувалось різноманітними жертво­приношеннями та молитвами.

Важливе місце в релігійному житті етрусків займала віра в непорушність долі. Саме на цій вірі ґрунтувалося ворожіння. Адже ж, якщо людина вільна, то її доля не визначена наперед, і події неможливо передбачити, допоки вони не здійснилися. Якщо ж людина підвладна долі, тоді все, що з нею відбувається визначене задовго до того, як воно станеться.

Особливе місце в етруській релігії, як і в кожній іншій, зай­мав похорон. Етруски вірили, що після смерті людини її душа переходить в інший світ. Однак душа не розриває свого зв'язку з тілом. Воно їй і надалі потрібне. Для того, щоби зберегти при­станище для душі, етруски будували гробниці. Багаті етруски їх розкішно оздоблювали; бідні будували скромні гробниці. За­можність гробниці не була важливою. Головне, щоби ця гроб­ниця була максимально міцною, і могла зберігатися вічно, що­би душа завжди мала можливість контактувати зі своїм тілом. Завдяки цьому, з усіх архітектурних пам'яток етруської культу­ри до наших часів найкраще збереглися саме гробниці. Часто гробниці будували у недоступних місцях, щоби ніхто не міг за­вдати їм ушкоджень. Були однокамерні гробниці, а були й такі, де хоронили декілька покійників. Етруски використовували як звичайне захоронення, так і кремацію. Коли тіло спалювали, то прах збирали в урну, яку спершу виготовляли у вигляді малого дому, а згодом у вигляді голови покійного. Смерть сприймалась як важка трагедія, оскільки душа відправлялась у страшний світ демонів. Змінити свою посмертну долю могли тільки ті лю­ди, які пройшли спеціальні містерії очищення і освячення. Такі душі після смерті відправлялися у небесний світ богів. Оскільки мешканці сакрального світу іменувалися етрусками богами, а слово «бог» в їхньому розумінні в жодному разі не було еквіва­лентом християнського поняття «Бог», а означало тільки сут­ності іншого світу, то й померлих, які переселялися до вищого світу, почали називати dii animales (божественні душі).