6.3. КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ В АФРИЦІ І ВІРМЕНІЇ

Три Східні Католицькі Церкви є спорідненими з олександрій­ською традицією. Вони розташовані в Північно-Східній Африці, а в літургійному житті використовують олександрійський об­ряд.

• КОПТСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Однією з них є Коптська Католицька Церква. Перша спроба унії Коптської Церкви з Римом відбулась у рамках Флорентій­ського Собору. Коптська Церква підписала Флорентійську унію у 1442 році, однак цей акт не отримав подальшого розвитку, і унія залишилась тільки на папері. Реальна унія була укладена в 1741 році. В тому році коптський єпископ в Єрусалимі Атана- зій та дві тисячі його віруючих звернулися до Папи Бенедик­та XIV з проханням прийняти їх у лоно Католицької Церкви. В Католицькій Церкві Атаназій і його наступники отримали ти­тул апостольського вікарія. Так виникла Коптська Католиць­ка Церква. Через заборону діяльності Коптської Католицької Церкви зі сторони мусульманської влади, Церква розвивалась повільно. Проте Апостольська Столиця не ліквідовувала струк­туру Коптської Католицької Церкви, а постійно підтримувала її. У 1824 році Папа Лев ХІІ посилив підтримку коптам-католикам і проголосив Коптський Католицький Патріархат. Першим Патрі­архом став Максим Гівайд. В 1829 році Коптський Католицький Патріархат був визнаний урядом Османської імперії і отримав право будівництва храмів. Однак, у 1831 році, коли помер Патрі­арх Максим, Патріархат припинив своє існування. Поширення коптів-католиків у Єгипті дозволило повернутися до цієї ідеї в кінці ХІХ століття. В 1895 році Папа Лев ХІІІ відновив Коптський Католицький Патріархат, а архиєпископ Кирил Макайр став апостольським адміністратором Церкви. В 1898 році Кирил Ма­кайр став першим Патріархом коптів-католиків. В 1908 році Ки- рил Макайр помер, і в силу політичних обставин обрати нового Патріарха стало неможливим. В 1908-1927 роках апостольським адміністратором Церкви був Максімос Седфауї, а в 1927-1947 роках апостольським адміністратором був Маркос Хузам.

• ЕТІОПСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Друга Східна Католицька Церква у Північно-Східній Африці утворилась в Етіопії - Етіопська Католицька Церква. Церква в Етіопії до 1959 року була частиною Коптської Церкви. У XVI сто­літті Етіопія опинилася у сфері інтересів Португалії, і цей факт став рятівним для Етіопії. Португальці, засновуючи свої колонії в Індії, потребували перевалочного пункту на шляху між Пор­тугалією та Індією. Для цієї ролі португальці обрали Етіопію. За допомогою португальської армії етіопи вибороли незалежність від арабів. Одночасно з португальськими колонізаторами до Етіопії прибули католицькі місіонери, діяльність яких зблизила етіопів із Католицькою Церквою. В 1606-1632 роках етіопським імператором був Суснийос. Імператор прагнув вивільнити свою країну від коптів, які мали повну владу над Етіопською Церк­вою. Копти створили міф, начебто Перший Нікейський Собор ухвалив 42 правило, відповідно до якого в Етіопії може бути тільки один єпископ, і ним повинен бути копт. Насправді, Собор такого рішення не ухвалював. Однак, 42-ий псевдоканон дозво­лив коптам повністю панувати над Етіопською Церквою. Імпе­ратор прагнув звільнити Етіопську Церкву з-під влади коптів, і це він міг зробити тільки за допомогою Католицької Церкви. У 1622 році імператор уклав унію з Апостольською Столицею, а Папа Григорій XV призначив першого Патріарха для Етіопії. Ним став португалець Альфонсо Мендеша. Патріарх намагався орга­нізувати структуру Церкви та її обряд за латинськими взірця­ми, не надто зважаючи на етіопські культурні особливості, чим викликав несприйняття народу. Окрім того, копти вели активну пропаганду проти імператора і Патріарха. В 1632 році імператор зрікся трону, а його наступник відмовився від унії.

У 1839 році до Етіопії прибули нові католицькі місіонери, які почали відновлювати католицькі парафії з місцевим літур­гійним обрядом. В 1849 році був створений апостольський ві­каріат в Етіопії. Першим вікарієм став Святий Юстин де Якобіс. Оскільки в постаті Юстина де Якобіса етіопські католики отри­мали першого єпископа, то 1849 рік можна вважати роком за­снування Етіопської Католицької Церкви. Державне визнання Церква отримала у 1889 році. З поширенням італійського контр­олю над Еритреєю, туди прибули католицькі місіонери з Етіопії. Юрисдикція Етіопської Католицької Церкви поширилась і на Еритрею, і залишалась такою до 2015 року, тобто до виокрем­лення Еритрейської Католицької Церкви. В 1961 році була ре­формована структура Етіопської Католицької Церкви. Сьогодні Етіопська Католицька Церква налічує 70.832 віруючих. Церква має статус митрополії з центром в Аддис-Абебі, яка поділяєть­ся на чотири єпархії. Церква зберегла всі літургійні традиції, які присутні в Етіопській Церкві.

• ЕРИТРЕЙСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

В 1993 році Еритрея домоглася незалежності від Етіопії. У цьому році в Еритреї діяла одна єпархія Етіопської Католицької Церкви з центром у Асмері (сучасна столиця Еритреї). Ця єпар­хія входила в митрополію Аддис-Абеби. Незалежність країни призвела до реформи Церкви. Відразу ж після проголошення не­залежності були створені ще дві єпархії з центрами в містах Ке- рена і Баренту. У 2012 році виникла четверта єпархія з центром у місті Сегенейті. Врешті, у 2015 році Папа Франциск оголосив про створення Еритрейської Католицької Церкви, до складу якої ввійшли всі католицькі єпархії коптського обряду на території Еритреї. Глава Церкви отримав титул митрополита. До Еритрей­ської Католицької Церкви належать 167.722 віруючих, що ста­новить близько 5% населення країни.

• ВІРМЕНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Історія Вірменської Католицької Церкви сягає ХІІ століття. У 1080-1375 році існувало Килікійське вірменське королівство, яке об'єднало частину тогочасного вірменського народу та під­тримувало тісні зв'язки зі Західною Європою з ціллю захистити­ся від мусульманської анексії.

Утворення Вірменської Католицької Церкви, яка існує й до сьогодні, відбулось у 1630 році у Львові. В 1364 році була ство­рена Львівська вірменська єпархія. Львівські вірменські єписко­пи, на відміну від єпископів у Вірменії, могли підтримувати тісні контакти з римо-католицьким та греко-католицьким духовен­ством в Україні і Польщі. Врешті, у 1630 році львівський вірмен­ський єпископ Миколай Торосович склав католицьке визнання віри і відновив єдність із Католицькою Церквою. В 1635 році Папа Урбан VIII надав Торосовичу титул архиєпископа. Так бу­ла відновлена Вірменська Католицька Церква. Центром єпархії залишився вірменський собор у Львові. Вірменська католицька єпархія існувала до 1954 року. Радянський уряд проводив ви­нищення ВКЦ так само жорстоко, як і знищення УГКЦ. В 1938 році помер львівський вірменський католицький архиєпископ Йосиф Теофіл Теодорович, і його катедру зайняв Діонізій Кає- танович.

Заснування Львівської вірменської католицької єпархії у 1630 році підсилило унійні прагнення серед вірмен усього сві­ту. Приклад львівських вірмен надихнув вірмен в інших краї­нах. До Католицької Церкви переходили як окремі парафії, так і цілі єпархії. Цей процес був хаотичним і важко піддається систематизації. У XVIII столітті в усіх країнах перебування ві­рменської діаспори існували великі католицькі общини, які по­требували створення чіткої управлінської структури. З ціллю організації структури Вірменської Католицької Церкви Папа Бенедикт XIV в 1742 році створив Патріархат Вірменської Като­лицької Церкви. Резиденція Патріарха розміщувалась у Бейруті (Ліван). Першим Патріархом став Аврам Бедрос І Ардзив'ян. Па­тріарху були підпорядковані всі вірменські католицькі єпархії світу. Наступною проблемою для ВКЦ став їхній статус в Осман­ській імперії. Турки надавали всім національним меншинам на своїй території відносно автономний статус, об'єднуючи їх у міллети, на чолі яких переважно стояли духовно-національні лідери. Всі вірмени імперії були об'єднані у вірменський міллет, етнархом якого був Константинопольський Патріарх Вірмен­ської Апостольської Церкви. Так, вірмени-католики опинили­ся під політичною владою єрарха ВАЦ. Константинопольський вірменський Патріарх використовував свою владу для утисків і, навіть, переслідувань вірмен-католиків. За пригнічених ві- рмен-католиків заступилися європейські дипломати. За під­тримки французького уряду турки у 1829 році вийняли вірмен- католиків з вірменського міллету і створили для них окремий міллет. Главою міллету вірмен-католиків у 1846 році став Кон­стантинопольський архиєпископ Вірменської Католицької Церкви.

Після окупації Російською імперією Центральної України час­тина вірмен-католиків опинилися відірваними від Львівської архиєпархії. В 1807 році була створена Могилево-Подільська вірменська католицька єпархія, яка однак проіснувала тільки до 1828 року. Вірменські католицькі парафії в Російській імперії, поза межами України, були підпорядковані римо-католицьким єпископам, оскільки не могли підтримувати зв'язки зі своїм Па­тріархом. В Російській імперії вірменам-католикам жилось гір­ше, аніж у мусульманському світі; вони перебували під постій­ними утисками. Після розпаду СРСР та отримання незалежності Вірменії, Вірменська Католицька Церква почала своє відроджен­ня. Відновились парафії ВКЦ і в Україні. Незважаючи на те, що Львівський вірменський собор від 1630 року до його закрит­тя у 1945 році належав вірменам-католикам, у 2000 році уряд віддав його не Вірменській Католицькій Церкві, а Вірменській Апостольській Церкві. Сьогодні Вірменська Католицька Церква налічує 757.726 віруючих. Офіційний титул глави Церкви - Ка- толикос-Патріарх Килікії. Його резиденція знаходиться в Бейру­ті. Найбільше вірмен-католиків мешкають у Північній Вірменії, Сирії, Лівані. Також Церква має свої єпархії в Нью-Йорку, Парижі, Буенос-Айресі тощо.