<<
>>

Східно-католицькі громади, які не мають ієрархії"

а) Росіяни.

З початку ХІХ століття до 1905 року греко-католицизм в Російській імперії був поза законом, але після того як цар Ми­кола II оприлюднив маніфест про віротерпимість, виникли не­великі громади греко-католиків.

У 1917 році для них був за­снований апостоличний екзархат. Однак, незабаром відбула­ся комуністична революція, після якої ця група практично зни­кла. 28 травня 1928 року в Харбіні (Китай) був заснований другий апостоличний екзархат (див. ІІІ.В.4. Китайська Пра­вославна Церква), крихітна громада, члени якої нині живуть у різних місцях. У 1929 році в Римі під керівництвом єзуїтів був заснований коледж “Руссікум”, що готує священиків для ро­боти з російськими емігрантами і в Росії. Апостоличні екзар­хати в Росії і Китаї до цих пір формально існують; до середини 1998 року вони практично не діяли. Є дві російські візантійсь­ко-католицькі громади в США, одна в Монреалі (Канада) і одна в Мельбурні (Австралія).

б) Білоруси

Подібно своїм сусідам українцям (див. ІУ.В.2. Українська Католицька Церква), білоруські католики з'явилися після ук­ладення Брестської унії (1595—1596), але в ХІХ столітті Біло­руська Греко-католицька Церква разом з Українською Греко- католицькою Церквою були придушені російським урядом. Після Першої світової війни громада білоруських греко-като­ликів, що налічує 30 000 чоловік, емігрувала в ту частину Біло­русії, що нині належить Польщі. У 1931 році для них був приз­начений католицький візитатор, у 1940 році — екзарх. Після Другої світової війни і приєднання до Радянського Союзу цієї території Церква була знову придушена і приєднана до Росій­ської Православної Церкви.

Після розпаду комуністичної системи і здобуття Білору­сією у 1991 році незалежності білоруські греко-католики ви­йшли з підпілля. У1992 році діяли 3 священики і 2 диякона, які, на відміну від своїх римо-католицьких і православних ко­лег, проводять літургію білоруською мовою.

Незважаючи на те що офіційно зареєструватися дуже непросто, не менш як десять громад подали заяву про реєстрацію. Дослідження ре­лігійної належності, проведене в 1992 році Білоруським Дер­жавним університетом, показало, що майже 100 000 білорусів вважають себе греко-католиками.

Близько 5 000 білоруських греко-католиків живуть у діас­порі. У них є свої приходи в Чикаго, штат Іллінойс (США) і культурний центр в Лондоні (Англія).

в) Грузини.

Католицькі місіонери вже в XIII столітті почали діяти в Грузинському царстві, де їм вдалося створити невелику латин­ську громаду. Латинська єпархія існувала в Тбілісі з 1329 до 1507 року. У 1626 році місіонери почали особливу роботу з православними грузинами (див. ІІІ.А.9). У1845 році російсь­кий уряд, що керує з 1801 року Грузією, вигнав католицьких місіонерів, але в 1848 році цар Микола I погодився на створен­ня латинської єпархії в Тирасполі, під юрисдикцією якої зна­ходилися католики, що проживали на півдні Російської імперії, включаючи Грузію.

Невелика група вірменів-католиків існувала в Грузії з XVIII століття. Оскільки російські царі забороняли католи- кам використовувати візантійську літургію, а Рим не сприяв її поширенню серед грузинів, організованої грузинської ка­толицької Церкви так і не виникло. У 1920-х роках в Грузії нараховувалось близько 40 000 католиків, 32 000 з яких ла­тиняни, а інші дотримувались вірменського обряду. Разом з тим, у Стамбулі здавна існувала візантійсько-католицька гру­зинська громада (у даний час без священика). У1861 році в громаді виникло два чернечих ордени (чоловічий і жіночий) в ім'я Непорочного зачаття Божої Матері, які зараз практич­но зникли.

Після того як Грузія здобула в 1991 році незалежність, ка­толицька Церква змогла діяти вільно, а численна вірменська католицька громада повернулась до нормального церковного життя.

г) Албанці.

Першою громадою албанських візантійських католиків була невелика місія на березі Епіра, що проіснував з 1628 по 1765 рік. Другу громаду заснував у 1900 році колишній албан­ський православний священик батько Георг Германос.

У 1912 році його громада, що налічувала 120 чоловік, посели­лася в селі Эльбазан. У1938 році їй на поміч прийшли ченці з італо-албанського монастиря Гроттаферата, у 1939 році був призначений апостоличний адміністратор, і громада була пе­редана в окормлення апостоличному делегату в Албанії архіє­пископові Леону Джованні Нигрису. У 1945 в громаді було 400 членів, але в тому ж році архієпископа Нигриса вигнали з країни. Група припинила своє існування після 1967 року, коли Албанія оголосила себе атеїстичною країною. У1996 році пер­шим після 1945 року єпископом апостоличної адміністрації став Хил Кабаши. Віруючих цієї громади нараховують понад 2 000 чоловік і майже цілком вони належать до латинського обряду. У 1998 році в Албанії не було жодного приходу і жод­ного священика візанто-католицького обряду.

Запитання і завдання для закріплення знань

1. Які основні причини розриву між латинською і візан­тійською Церквами?

2. Як обирається головний архієпископ?

3. Які церкви відносяться до східних православних церков?

4. Коли і де була утворена церква Християн Апостола Фоми?

5. На якому соборі виник розкол внаслідок чого відійш­ла Вірменська Апостольська церква від Вселенського право­слав’я?

6. Хто є засновником Коптської Церкви?

7. Де і коли була заснована Ефіопська церква?

8. Основні догмати Сирійської церкви?

Теми для рефератів

1. Маланкарська Сирійська Церкав: історія та сучасність.

2. Релігійне вчення Еритрейської Церкви.

3. Історичні причини виникнення Македонської Правос- лавонї Церкви.

4. Старостильні Правослвні Церкви.

5. Загальна характеристика східно-католицьких церков.

6. Маронітська Католицька Церква.

7. Соціально-історичні причини виникнення Італо-Албан- ської Католицької церкви.

8. Церкви, що відокремились від Ассірійської Церкви Схо­ду. (Халдейська католицька церква).

9. Сіро-Малабарська католицька церква: історія і сучас­ність.

10. Виникнення Вірменської Католицької церкви.

11. Загальна характеристика коптської, ефіопської, сірій- скої католичних церков.

12. Основні соціально-політичні та історичні причини ві­докремлення від православної церкви.

13. Східно-католицькі громади, які не мають ієрархії.

Література

Религиоведение. / Эницклопедический словарь. - М.: Академический Проспект, 2006. - 1256 с.

Кучер О.Н. Христианство. История и современность. - Ростов Н/Д. 2004. - 320 с.

Кубланов М.М. Возникновение христианства. Эпохи. Идеи. Искания. - М. 1968.

Христианство: навч. посібник. За редакцією проф. Лубсь- кого В.І. - Київ. Фітосоціоцентр. 2006. - 524 с.

Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій. К. - 2004. - 694 с.

Яблоков И.Н. История религии.В 2-х т. М. 2002.

<< | >>
Источник: Історія релігій: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Лубський, М. В. Лубська - [2-ге вид.]. - К.: Центр учбової літератури,2009. - 776 с. 2009

Еще по теме Східно-католицькі громади, які не мають ієрархії":

  1. До цим Церквам ставляться дві Східно-католицькі Церк­ви, у силу особливих історичних обставин не мають парале­лей серед Східних Церков.
  2. Східно-католицькі церкви
  3. 6.1. СХІДНО-СИРІЙСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ
  4. Світ "пекучих таємниць", гострих випробувань.
  5. 1. Понятие " документооборот " и его развитие
  6. Стратегія вчинку і ствердження "Я".
  7. Список литературы к курсу "Институциональная экономика"
  8. Обоснование необходимости применения принципов СИСТЕМЫ "директ-костинг" в военно­строительных организациях
  9. Предмет и "части" философии
  10. Как мы "делаем" бессмертие?