6.1. СХІДНО-СИРІЙСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ

В VI столітті відбувся церковний розкол на основі христоло- гічних суперечок та виокремлення Східних не-ортодоксальних Церков. У 1054 році відбулась велика схизма, внаслідок якої від Католицької Церкви відійшла Константинопольська Церква.

Східні Католицькі Церкви можна класифікувати за їхнім по­ходженням:

- Католицькі Церкви східно-сирійського обряду:

С Халдейська Католицька Церква,

С Сиро-Малабарська Католицька Церква;

- Католицькі Церкви історично споріднені зі Східними не- ортодоксальними Церквами:

- Вірменська Католицька Церква,

- Коптська Католицька Церква,

- Етіопська Католицька Церква,

- Еритрейська Католицька Церква,

- Сирійська Католицька Церква,

J-Сиро-Маланкарська Католицька Церква;

- Маронітська Церква, яка не має аналогів у східному християнстві;

- Католицькі Церкви візантійського обряду (Греко-Католицькі Церкви):

- Грецька Католицька Церква,

- Італо-Албанська Католицька Церква,

- Мелкітська Католицька Церква,

- Українська Греко-Католицька Церква,

- Русинська Греко-Католицька Церква,

- Румунська Греко-Католицька Церква,

- Болгарська Греко-Католицька Церква,

- Словацька Греко-Католицька Церква,

- Угорська Католицька Церква,

- Білоруська Греко-Католицька Церква,

- Албанська Греко-Католицька Церква,

- Російська Греко-Католицька Церква,

- Хорватська Греко-Католицька Церква,

- Македонська Греко-Католицька Церква.

- ХАЛДЕЙСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Серед Східних Католицьких Церков, тобто Церков, які дотри­муються східних обрядів, але перебувають у єдності з Католиць­кою Церквою, дві використовують східно-сирійський обряд і походять із традиції Церкви Сходу. Це - Хайдейська Католиць­ка Церква і Сиро-Малабарська Церква. Халдейська Католиць­ка Церква сформувалася внаслідок внутрішніх непорозумінь в Церкві Сходу і прагнення частини духовенства відновити єд­ність християн. У XV столітті в Ассирійській Церкві Сходу сфор­мувалася традиція передавати титул Католикоса по спадковос­ті, тобто після смерті Католикоса його місце займав його пле­мінник. Такий звичай викликав обурення частини духовенства. У 1552 році та частина духовенства, яка не погоджувалась із новими звичаями в Церкві, відділилася і обрала Юханнана Су- лака Патріархом під іменем Симона VIII. Відразу ж після свого обрання, Патріарх Симон VIII відправився до Риму, де зустрівся з Папою Юлієм ІІІ та уклав унію. Після повернення на батьківщи­ну, Патріарх Симон був арештований мусульманською владою, а в 1555 році страчений. Мусульманський уряд не хотів допус­тити поширення християнства на своїх теренах, а тим більше не погоджувався на присутність у країні Церкви, яка підтримує контакти з Римом. Через ці причини мусульмани почали пере­слідування халдеїв-католиків.

Політичні обставини врешті призвели до того, що Патріарх Мар Шімун ХІІІ Дінха, який перебував на престолі у 1662-1681 роках, розірвав унію з Римом. Його підтримало не все духовен­ство. Ті єпископи, які підтримували унію, у 1681 році обрали Патріархом Йосифа І. Так, Халдейська Церква розділилася на дві частини: Патріархат гір, який не перебував у єдності з Ка­толицькою Церквою, і мав центр у місті Кочанис (сьогодні: се­ло Конак у Південно-Східній Туреччині) та Патріархат рівнин, який перебував у єдності з Римом, і мав центр у місті Мосул в північному Іраку. Назви «Патріархат гір» і «Патріархат рівнин» сформувались у Халдейській Церкві як умовні позначення, та вказують на розташування основної маси віруючих.

За даними 2017 року Халдейська Католицька Церква налічує 628.405 віруючих^[23], 22 єпископи та 164 священики. Халдеї-като- лики дотримуються східно-сирійського обряду. Вони мешкають у Франції, Грузії, Індії, Іраку, Ірані, Ізраїлі, Йорданії, Лівані, Сирії, Туреччині і США. Патріарх Вавилону Халдейського з 1950 року мешкає у Багдаді. Сьогодні Церква є активним учасником екуме­нічного діалогу, будує відносини з Ассирійською Церквою Сходу та іншими Церквами Азії. Воднораз халдеї-католики є прикла­дом можливості узгодження віровчення Ассирійської Церкви Сходу і Католицької Церкви. Від 2013 року Патріархом Вавилону Халдейського і Главою Халдейської Католицької Церкви є Луїс Рафаель І Сако. У структурі Католицької Церкви Халдейська Ка­толицька Церква має статус Патріаршої Церкви sui juris.

• СИРО-МАЛАБАРСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Ще однією Церквою східно-сирійської традиції, яка перебуває в унії з Католицькою Церквою, є Сиро-Малабарська Католицька Церква. Вона виникла в Індії, і є найбільшою з шести Церков ін­дійської традиції християнства Апостола Томи. Всі християнські Церкви, які ведуть свій початок від Апостола Томи, розташовані у штаті Керала. Величезні зміни в історію Індії були привнесені європейською колонізацією. У 1498 році до Малабарського бе­регу прибули португальські кораблі під проводом Васко да Га- ми. Присутність європейців у Індії дала можливість індійським християнам ближче познайомитись із Католицькою Церквою. Португальські місіонери розгорнули в Індії широку діяльність. Результатом цієї діяльності було утворення Сиро-Малабарської Католицької Церкви. Більшість Східних Католицьких Церков утворилися внаслідок підписання акту унії з Апостольською Столицею.

Коли у 1597 році помер Мар Абрагам, який був останнім ар- хиєпископом малабарців-католиків, Апостольська Столиця у 1599 році призначила духовним лідером малабарців єзуїта Франціска Роза, якому дали титул єпископа. В 1609 році єпис­коп Роз переніс свій осідок до міста Кодунґаллур, в якому вже знаходилась римо-католицька катедра. Відповідно до тогочас­них норм канонічного права в одному місті не могло бути двох правлячих єпископів. Щоби вирішити цю колізію, архиєпископ Ґоа Алєксіо де Менецез у 1599 році скликав Синод у Діампері, на якому було постановлено ліквідувати малабарську єрархію та підпорядкувати малабарські парафії римо-католицьким єпис­копам. Алєксіо де Менецез діяв не тільки як архиєпископ Ґоа, а й як офіційний представник короля Португалії. Португальський уряд був зацікавлений у тому, щоби уніфікувати християн Індії та використати Церкву для укріплення своєї влади на субкон­тиненті. Архиепископ діяв більше на користь корони, аніж на користь Церкви. Синод у Діампері був катастрофою для індій­ського християнства. Велика частина Малабарської Церкви не погодилась із новими порядками. Вони відреклись унії з Римом, але повернутися до Церкви Сходу вони не могли, бо контакти з цією Церквою були втрачені, а через проблеми християн у му­сульманському світі відновити їх було неможливо. Щоби при­мкнути до якоїсь Церкви, малабарці ввійшли в контакт із Сиро- Яковитською Церквою, тобто однією з монофізитських Церков. Сиро-Яковитська єрархія погодилась прийняти малабарців, але при умові, що вони приймуть монофізитське віровизнання і західно-сирійський обряд.

Рим відразу ж відреагував на цей розкол, і відсторонив від управління Сиро-Малабарською Церквою єзуїтів. На їхнє місце були прислані місіонери з Ордену кармелітів. Внаслідок цих рі­шучих дій до Католицької Церкви повернулись 84 парафії зі 118, які відійшли у 1653 році. У 1896 році Папа Лев ХІІІ встановив три апостольські вікаріати для малабарців, а в 1911 році Папа Пій Х створив четвертий апостольський вікаріат. У 1923 році апостольські вікаріати бути перетворені в єпархії. Відтоді кіль­кість сиро-малабарців-католиків почала різко зростати. Так, у 1878 році їх було 200 тисяч, у 30-і роки - 400 тисяч, у 1960 ро­ці - 1,5 мільйона, а на початку ХХІ столітті - чотири мільйони. У ХХ столітті Сиро-Малабарська Церква почала процес очищення обрядів від латинських впливів. В 1992 році глава цієї Церкви отримав титул Верховного Архиєпископа, що визначило ста­тус цієї Церкви серед Східних Католицьких Церков. Станом на 2017 рік, Сиро-Малабарська Католицька Церква має 4.251.399 віруючих, 2866 парафій, чотири Митрополії, 53 єпископи, понад сім тисяч священиків, понад дев'ять тисяч монахів і близько 34 тисячі монахинь. Отже, серед Східних Церков, які перебувають в єдності з Католицькою Церквою, дві, а саме Халдейська Като­лицька Церква і Сиро-Малабарська Церква, походять із традиції Церкви Сходу та зберегли свій східно-сирійський обряд. Ці Церк­ви, незважаючи на складні історичні обставини та політичні не­гаразди, зберегли власну ідентичність і єдність із світовим хрис­тиянством.