Храми і жрецтво

Ось тут настав час розповісти ще про один внесок давніх єгиптян в історію релігії: вони винайшли специфічну форму релігійної організації, церкви - храмову.

Релігія як цілком сформоване соціальне явище набирає свого повного значення в суспільстві лише тоді, коли утворю­ється духовенство і церква.

В архаїчний період, та і в часи Стародавнього і Середньо­го царства, жрецтво ще не було міцною корпорацією, функції жерця виконували світські володарі, правителі номів. Але жре­цтво храмів головних богів столиць номів уже мали певну по­літичну вагу, а ці храми - свою власність.

Під час завоювання Єгипту гіксосами (1700-1570 рр. до н. е.) послаблення, а іноді тимчасове зникнення влади фарао­нів, підсилювало вплив духовенства. З часів XVIII династії (ХУІ-ХУІІІ ст. до н. е.) привілеї і посади жерців стають спад­ковими, корпоративність жрецтва посилюється, жерці наби­рають ваги в політичній ієрархії.

У період Нового царства влада жрецтва під час володарю­вання ХІХ і ХХ династій (сер. XIV- сер. XI ст. до н.е.) настіль­ки зросла, що вони вже конкурують зі світською аристократі­єю, храми нагромаджують колосальні багатства, їм належить майже 15% орної землі, десятки тисяч рабів.

Фараони ХХ династії в усьому підкорялися жерцям. Жрець Харіхор близько 1050 р. до н. е. у Фівах став главою світської влади, фіванська ієрархія проіснувала до часів асси­рійського вторгнення до Єгипту (671 р. до н. е.).

Жрецтво гуртувалось у храмах, які були місцем культо­вих церемоній і хранилищем культових цінностей. Жерці мали монопольне право на відправлення культу і тлумачення волі богів. Їм належало також проведення поховальних церемоній, вони здійснювали муміфікацію трупів і вели нагляд за похо­вальними спорудами. Усе це надавало їм особливого станови­ща в суспільстві і робило фактичними власниками колосаль­ного храмового майна.

Жрецтво чимало зробило для розвитку і розквіту давньо­єгипетської цивілізації. Вони будували величні храмові і ку­льтові споруди, під їх впливом складалася давньоєгипетська література і мистецтво. Безумовно, живопис, скульптура, ар­хітектура значною мірою мали культове призначення, тому застійний і консервативний характер давньоєгипетської ре­лігії накладав свій глибокий негативний відбиток на їх розви­ток. Але все ж вони існували і розвивалися.

Археологічні дослідження свідчать про давньоєги­петські храми, зведені в епоху XVIII династії. Храм розмі­щувався на ділянці землі, обнесеної кам'яним муром. Від Нілу до храму вів шлях, обабіч якого стояли статуї сфінксів. Вхід до храму охоронявся двома вежами. Двір храму був обнесений колонадою, а в глибині знаходилась молитовна зала, де стояла статуя головного божества храму. Навколо зали з другорядними божествами - бібліотека, кімнати для різних ритуалів, господарські приміщення. Це був, як пра­вило, гігантський архітектурний комплекс. Найбільш знач­ними, впливовими і багатими були в ті часи Карнаський і Луксорський храми. Карнаський храм називають кам'яним архівом історії Єгипту, над ним працювали найвидатніші архітектори, скульптори і митці. Будувався він кілька сто­літь. Його головна зала мала такі розміри, що могла вмісти­ти в собі Паризький собор Нотр-Дам.

Керівниками і населенням храмів було численне жрецт­во. Це вони становили своєрідний департамент фараонської адміністративної системи, були невід'ємною частиною дав­ньоєгипетської державної машини.

У кожного єгипетського бога, уособленого в кам'яній статуї, був свій клір, який очолював верховний жрець, призначений фараоном. Він мав пишний титул, носив особливі знаки відзна­ки, вів особливий спосіб життя і посідав особливе суспільне ста­новище. Йому підкорялися всі інші жерці різного рангу.

Жрець носив білий одяг з льняної тканини (вовняний був категорично заборонений) дуже простого крою.

Жерці мали різноманітні функції: одні виконували важ­ливі культові ролі, інші були читцями і знавцями священних текстів, писарями, співцями і музиками, рахівниками, нагля­дачами, виконували інші господарські та адміністративні обо­в’язки аж до таких, що були пов’язані із застосуванням фізич­ної праці.

Одночасно з релігійними функціями жерці здійснювали і світські, були, по суті, чиновниками фараонового державного апарату і дуже часто відігравали впливову роль у його діяль­ності.

Важливим позитивним внеском давньоєгипетської релігії в становленні цивілізації була участь жерців у започаткуванні і розвитку наукових знань.

Необхідність вимірювання земельних ділянок після роз­ливів Нілу зумовило розвиток геометрії, передбачення розли­вів - астрономії, обчислення часу. Єгиптяни створили літочи­слення і календар. Будівничі роботи стимулювали розвиток інженерних знань.

Єгиптяни, перші після шумерів, самостійно винайшли письмо. Перші письмові пам’ятки були написані ієрогліфіч­ним (“священною різьбою”) письмом, потім виникло ієратич­не (“жрецьке”), і вже в VII ст. до н. е. з’явилося демотичне (“на­родне”), спрощене курсивне письмо. З ієрогліфів розвинуло­ся синайське (XVI ст. до н.е.), фінікійське (XIV - XIII ст. до н.е.) письмо, грецький алфавіт (IX ст. до н. е.), з якого вини­кли латинський і слов’янський алфавіти.

Щоправда, високу оцінку внеску давньоєгипетського жрецтва в розвиток зачатків науки поділяють не всі дослідни­ки, серед них і вже згадуваний О.Нейгебауер, і С.А.Токарев.

***

Давньоєгипетська релігія багато чого дала людству, була значним внеском у розвиток людської цивілізації. Безумовно, вона відіграла певну роль і в суспільному розвитку єгипетсь­кого народу, сприяла зміцненню державного ладу, становлен­ню національної свідомості єгиптян.

Єгипет увійшов в епоху феодального розвитку вже втра­тивши свою стародавню релігію, але її духовні досягнення збе­реглися в національному менталітеті єгиптян.

Запитання для закріплення знань

1. У чому причина зміни уявлень стародавніх єгиптян про головного бога в системі їхніх анімістичних уявлень?

2. У чому особливість давньоєгипетської міфології'?

3. Що нового в ідею потойбічного існування внесли ста­родавні єгиптяни?

Теми для рефератів, курсових, дипломних і конкурсних робіт

1. Давньоєгипетські боги.

2. Монотеїстичні тенденції в давньоєгипетському ані­мізмі.

3. Давньоєгипетський міф.

4. Піраміди Єгипту.

5. Роль давньоєгипетського жрецтва в розвитку науки і мистецтва країни.

Література

Заморовський В. Їх величності піраміди. - К.: Веселка, 1988. - 373 с.

Тураев В.А. История Древнего Востока. Т. 1. - Л., 1936.

Кацнельсон И.С. Тутанхамон и сокровища его гробницы. Изд. 2-е. - М.: Наука, 1979. - 152 с.

Картер Г. Гробница Тутанхамона. - М.: Изд-во восточ. л- ры, 1959. - 261 с.

Лауэр Ж.Ф. Загадки египетских пирамид. - М.: Наука, 1966. - 223 с.

Лирика Древнего Египта. - М.: Худож. литература, 1965. - 158 с.

Дем’янчук І. Перекази старинного світа. - Львів, 1908. - 44 с.

Хрестоматія з історії стародавнього світу. Т. 1. Стародав­ній Схід / Пер. з рос. - К.: Рад. школа, 1953. - С. 24-125.