Душа. Поховальний культ

Анімістичні уявлення давніх єгиптян були висловлені не тільки у вченні про богів, а й у першій в історії релігії оригіна­льній концепції про душу людини.

Згідно з цією концепцією у людини було кілька душ: душа Ба у вигляді птаха з людською головою - це чистий дух, немате­ріальна основа людини, що могла вільно відокремитись від тіла; душа Ка - точний двійник людини, “геній-охоронець”, духовна суть людини, її особистість і характер; душа Ах - уособлювала духовні сили, що керують її тілом, фізіологічними процесами.

Саме це й мали зробити поховальні культи: вони повинні зберегти тіло й душу для подальшого існування. З виникненням майнової нерівності поховальні культи своєрідно її відобразили: багатий і на тому світі залишається багатим, він матиме і тіло, і душу. Тому, ховаючи багатих, їх споряджували для достойного потойбічного життя, трупи муміфікували, споруджували гранді­озні гробниці. А бідних, якщо вони були потрібні, ховали з бага­тими у вигляді зображень. А їхні тіла заривали в пісок. Мабуть, їх душі в потойбічному житті вже обходились без тіла.

Виправдання соціальної нерівності в стародавній релігії єгиптян підсилювалось ідеєю потойбічної відплати. У XXI­XVIII ст. до н. е. Виникає ідея суду над душами померлих і е зв'язку з цим - індивідуальної морально-релігійної відповіда­льності людини за свої вчинки, поведінку, за все життя. Вважа­лося, що душі померлих судитиме бог Осіріс, він здійснить пси- хостасію - зважування серця покійного у чаші на спеціальних терезах. Якщо гріхів буде дуже багато і серце, обтяжене гріхами, переважить символи істини і добра, що лежать в іншій чаші, то такі душі будуть поглинуті чудовиськом Амамат.

У такій трактовці ідея потойбічної відплати набирала ва­гоме етичне значення. Незважаючи на наявність різних під­ходів і критеріїв у розумінні добра і зла, великої ваги набирали загальнолюдські моральні встановлення. Релігія, таким чином, ставала чинником моралі, сприяла зміцненню моральності. Це був значний внесок у розвиток стародавньої цивілізації.

Але повернемося до поховального культу.

У стародавніх єгиптян особлива увага приділялася похо­ванню обожнюваного фараона. Адже і в потойбічному світі він залишався фараоном і тому при похованні мав бути забезпе­чений всім необхідним для царського потойбічного життя.

Поховання фараонів здійснювалось у грандіозних спору­дах - пірамідах.

Перша піраміда була споруджена першим фараоном ІІІ ди­настії Джосером. Збудував її математик, архітектор і медик Імхотеп. Вона має 60 м заввишки. При розкопках біля пірамі­ди виявилося ціле місто мертвих - гробниці царської родини і наближених фараона, а також спеціальний храм для похова­льних церемоній.

Найбільша із давньоєгипетських пірамід -піраміда фа­раона Хеопса (Хуфу). Збудована зодчим Хеміуном на почат­ку XXVII ст. до н. е. Вона має висоту 146,6 м, кожна із сторін при основі - 233 м. До кінця XIX ст. це була найвища споруда на нашій планеті. Підраховано, що вона складена з 2,3 млн брил вапняку, кожна вагою понад 2 т, а були й по 18 т. І все це роби­лося вручну, залізних знарядь тоді ще не було. Для муміфі­кації трупа його бальзамували. Після розміщення трупа в ка­мері піраміди всі ходи замуровували. І тим не менше всі піра­міди були пограбовані.