ДРУГИЙ ВАТИКАНСЬКИЙ СОБОР

У ХХ столітті відбулась одна з найважливіших подій в істо­рії сучасної Католицької Церкви - Другий Ватиканських Собор, який тривав у 1962-1965 роках. Собор був скликаний і відкри­тий Папою Іваном ХХІІІ (1958-1963), а після його смерті робо­тою Собору керував Папа Павло VI (1963-1978).

- Першим документом Собору є Конституція про Священну Лі­тургію «Sacrosanctum Concilium» (Святий Собор). Цим доку­ментом Собор реформував літургію римського обряду. Доку­мент складається зі 130 статей, і поділений на сім розділів: S Вступ (статті 1-4),

- розділ 1: «Про загальні принципи влаштування й розвитку Святої Літургії» (статті 5-46),

- розділ 2 «Про святу Тайну Євхаристії» (статті 47-58),

- розділ 3 «Про таїнства й сакраменталії» (статті 59-82),

- розділ 4: «Про богослужіння добового кола» (статті 83-101),

- розділ 5 «Про літургійний рік» (статті 102-111),

- розділ 6 «Про священну музику» (статті 112-121),

- розділ 7 «Про священне мистецтво й священний посуд» (статті 122-130).

Головним новаторством цієї конституції є наближення літур­гії до народу. Собор дозволив служити літургію національними мовами, хоч нормативною мовою римської меси залишається латинська. На практиці служіння меси латиною після Собору стало рідкістю, а в більшості католицьких храмах використо­вуються місцеві мови. Змінилася архітектура храмів: досі в ри- мо-католицьких храмах головні престоли стояли біля абсиди, так що священик міг стояти тільки задом до людей; тепер у храмах встановлюють престоли так, щоби священик міг під час меси стояти лицем до людей.

- Другим документом Собору є Догматична конституція про Церкву «Lumen Gentium» (Світло народів), яка складається з 69 статей і розділена на вісім розділів:

- розділ 1: «Про таємницю Церкви» (статті 1-8),

- розділ 2: «Про народ Божий» (статті 9-17),

- розділ 3: «Про ієрархічну будову Церкви і, зокрема, про єпископат» (статті 18-29),

- розділ 4: «Про мирян» (статті 30-38),

- розділ 5: «Про загальне покликання до святості в Церкві» (статті 39-42),

- розділ 6: «Про ченців» (статті 43-47),

- розділ 7: «Про есхатологічну природу мандрівної Церкви і про її єдність з Церквою небесною» (статті 48-51),

- розділ 8: «Про Пресвяту Богородицю Діву Марію в таємниці Христа і Церкви» (статті 52-69).

Особливістю цього документу є нове визначення природи Церкви. Вихідним твердженням еклезіології є: Extra ecclesiam nulla salus (поза Церквою немає спасіння). Однак відкритим залишається питання: що саме потрібно вважати Церквою? Досі католики стверджували, що поняття Церква Христо­ва і Католицька Церква тотожні, а тому поза Католицькою Церквою немає спасіння.

- Третім документом Собору є Пастирська конституція про Церкву в сучасному світі «Gaudium et Spes» (Радість і надія), яка складається є 93 статей і має складну структуру. Документ починається з розділів:

- Вступ (статті 1-3).

- Вступна частина «Про становище людини в сучасному світі» (статті 4-10).

- Перша частина «Про Церкву та про покликання людини» (статті 11-45), яка поділяється на чотири розділи:

• «Про гідність людської особи» (статті 12-22),

• «Про життя громади» (статті 23-32),

• «Про людську діяльність в усьому світі» (статті 33-39),

• «Про служіння Церкви в сучасному світі» (статті 40-45).

- Друга частина називається «Про деякі найбільш нагальні проблеми» (статті 46-93); вона поділена на п'ять розділів.

• Перший - «Про підтримку гідності шлюбу і сім'ї» (статті 47-52).

• Другий - «Про необхідність сприяння прогресу куль­тури» (статті 53-62); він поділяється на три підрозділи: o «Про становище культури в сучасному світі» (стат­ті 54-56),

o «Про деякі принципи належного розвитку культури» (статті 57-59),

o «Про деякі найнагальніші обов'язки християн по відношенню до культури» (статті 60-62).

• Третій - «Про економічне та суспільне житті» (статті 63-72); він поділяється на два підрозділи:

o «Про економічний розвиток» (статті 64-66), o «Про деякі принципи, що керують усім економічним та громадським життям» (статті 66-72).

• Четвертий - «Про життя політичної спільноти» (статті 73-76).

• П'ятий - «Про підтримання миру і про сприяння міжна­родного співтовариства» (статті 77-93); він поділяється на два підрозділи:

o «Про запобігання війні» (статті 79-82),

o «Про творення міжнародного співтовариства» (статті 83-93).

Цей документ є реакцією Церкви на нові соціальні обставини, в яких вона опинилася. Християнин ХХ століття зіткнувся з но­вою дійсністю, яку не бачив у минулому. ХХ століття стало часом стрімкого розвитку науки і техніки, демократії і всесторонніх свобод, але воно принесло й низку проблем, які нищили осно­ви християнської цивілізації. Собор цим документом висловив позицію Церкви щодо змін соціального життя. В документі під­креслюється цінність і важливість цивілізаційних здобутків, але й застерігається перед небезпеками. Учасники Собору визна­чили пріоритетними завданнями християн підтримку гідності сім'ї і шлюбу, сприяння культурному розвитку, активність в еко­номічно-суспільній сфері, участь християн в політиці, підтримка миру і розвиток міжнародного співтовариства.

- Четвертим документом Собору є Догматична конституція про Божественне Одкровення «Dei Verbum» (Слово Боже). Конституція складається з 26 статей та розділена на шість розділів:

- вступ (стаття 1),

- розділ 1 «Про саме Одкровення» (статті 2-6),

- розділ 2 «Про передачу Божественного Одкровення» (статті 7-10),

- розділ 3 «Про богонатхненність Священного Писання і про його тлумачення» (статті 11-13),

- розділ 4 «Про Старий Завіт» (статті 14-16),

- розділ 5 «Про Новий Завіт» (статті 17-20),

- розділ 6 «Про Священне Писання в житті Церкви» (статті 21­26).

Цим документом Собор актуалізував роль Біблії і Передання у Церкві. Окреслив відношення Священного Писання і Передання, показав рівноцінність Старого і Нового Завітів.

Наступні дев'ять документів Собору мають статус декретів.

- П'ятим документом Собору є Декрет про місіонерську діяльність Церкви «Ad gentes» (До народів).

- вступ (стаття 1),

- розділ 1 «Про віровчительні принципи» (статті 2-9),

- розділ 2 «Про саму місіонерську справу» (статті 10-18),

- розділ 3 «Про окремі Церкві» (статті 19-22),

- розділ 4 «Про місіонерів» (статті 23-27),

- розділ 5 «Про організацію місіонерської діяльності» (статті 28-34),

розділ 6 «Про співпрацю» (статті 35-41).

В документі наголошується, що проповідь Євангелія є голо­вним завданням Церкви, через яке вона наслідує Христа і апос­толів. У документі викладені принципи католицького місіонер­ства, зокрема підкреслюється, що місіонери зобов’язані пова­жати культури народів, яким проповідують. Місіонери закли­каються співпрацювати як із християнськими, так і з нехристи- янськими організаціями, задля покращення умов життя людей, серед яких проводяться місії. Декрет приписує обов’язковість катехуменату для людей, які навертаються до християнства, ро­бить особливий наголос на катехитичному служінні та на необ­хідності релігійного навчання.

- Шостим документом Собору є Декрет про Східні Католицькі Церкви «Orientalium Ecclesiarum» (Східні Церкви). Документ складається з 30 статей, об’єднаних у вісім розділів:

- вступ (стаття 1),

розділ 1 «Про окремі Церкві, або обряди» (статті 2-4), розділ 2 «Про збереження духовного надбання Східних Церков» (статті 5-6),

розділ 3 «Про Східних Патріархів» (статті 7-11), розділ 4 «Про дисципліни таїнств» (статті 12-18), розділ 5 «Про марновірство» (статті 19-23), розділ 6 «Про відносини з братами, що належать до відо­кремлених Церков» (статті 24-29), розділ 7 «Про місіонерів» (статті 23-27),

розділ 8 «Про організацію місіонерської діяльності» (стат­ті 28-34),

- висновок (стаття 30).

Документ визначає цінність богословських та літургійних традицій Східних Церков, закликає їх плекати та розвивати. Також в документі окреслюються межі самоуправності Східних Церков, визначаються відносини синодів і глав Східних Церков з Апостольською Столицею.

- Сьомий документ Собору - це Декрет про пастирське служіння єпископів у Церкві «Christus Dominus» (Христос Господь). Він складається з 44 статей, об’єднаних у три розділи, кожен з яких має декілька підрозділів:

- вступ (статті 1-3),

- перший розділ - «Про єпископа щодо всієї Церкви в ціло­му» - має два підрозділи:

• «Роль єпископів щодо всієї Церкви в цілому» (статті 4-7),

• «Єпископи і Апостольський Престол» (статті 8-10);

- другий розділ - «Про єпископа щодо окремих Церков або єпархій» - складається з трьох підрозділів:

• «Про єпархіальних єпископів» (статті 11-21),

• «Про визначення меж єпархій» (статті 22-24),

• «Співробітники єпархіального єпископа в пастирському служінні» (статті 25-35);

- третій розділ - «Про єпископів, які працюють заради загального блага кількох Церков» - також містить три підрозділи:

• «Синоди, Собори і особливо Конференції єпископів» (статті 36-38),

• «Межі церковних провінцій і заснування церковних регіонів» (статті 39-41),

• «Єпископи, які виконують міжєпархіальне служіння» (статті 42-43).

- Завершується документ Загальним дорученням (стаття 44). Декрет визначає права і обов’язки єпископів, їхню роль у Церкві, відношення правлячих єпархіальних єпископів, єписко- пів-помічників, митрополитів та інших. Також декрет встановив єпископські конференції, визначає їхні права і обов’язки.

- Так само Собор окреслив роль священиків. Це було зроблено у восьмому документі Собору - Декрет про служіння і життя пресвітерів «Presbyterorum Ordinis» (Священичий чин). Цей декрет складається з 22 статей і містить три глави:

- вступ (стаття 1);

- перший розділ «Пресвітерат у місії Церкви» (статті 2-3);

-другий розділ «Служіння пресвітерів» (статті 4-11) поді­лений на три підрозділи:

• «Обов’язки пресвітерів» (статті 4-6),

• «Ставлення пресвітерів до інших людей» (статті 7-9),

• «Розподіл пресвітерів і покликання до священства» (статті 10-11);

- третій розділ - «Про життя пресвітерів» (статті 12-21) складається з трьох розділів:

• «Покликання Пресвітерів до досконалості» (статті 12-14),

• «Особливі духовні вимоги в житті пресвітерів» (стат­ті 15-17),

• «Забезпечення життя пресвітерів» (статті 18-21).

- Завершується документ Висновком і покликаннями (стат­тя 22).

Документ визначає обов'язки священиків. Особливий наголос робиться на служінні літургії та молитвах добового кола.

- Дев'ятий документ Собору - Декрет про екуменізм «Unitatis Redintegratio» (Відновлення єдності) - складається з 24 ста­тей, об'єднаних у три розділи:

- вступ (стаття 1),

-розділ 1 «Про католицькі засади екуменізму» (статті 2-4),

-розділ 2 «Про здійснення екуменізму» (статті 5-12),

-розділ 3 «Про Церкви і церковні громади, відокремлені від Римського Апостольського Престолу» (статті 13-24), розділений на два підрозділи:

• «Про особливу повагу до Східних Церков» (статті 14-18),

• «Про відокремлені Церкви і церковні громади на Заході» (статті 19-24).

Документ визначає принципи екуменізму в Католицькій Церкві. Досягнення єдності визначається головним завданням Церкви, підкреслюючи особливості діалогу зі Східними Церква­ми та із західними протестантськими спільнотами.

- Десятий документ Собору - Декрет про оновлення чернечого життя у сучасних умовах «Perfectae Caritatis» (Досконала любов) - присвячений чернецтву. Документ складається з 25 статей. В документі проведений аналіз євангельських рад чистоти, убогості і послуху, які є основою чернецтва та викладені поради їхнього втілення.

- Одинадцятий документ Собору - Декрет про підготовку до священства «Optatam totius» (Ясно усвідомлюючи) - присвячений підготовці духовенства. Окрім вступу і висновку, документ містить 22 статті, об'єднані у сім розділів:

- розділ 1 «Про програму підготовки до священства, яку належить розробити в кожній окремій країні» (стаття 1),

- розділ 2 «Про належне заохочення покликань до священ­ства» (статті 2-3),

- розділ 3 «Про організацію вищих семінарій» (статті 4-7),

- розділ 4 «Про ретельнішу духовну підготовку» (статті 8-12),

- розділ 5 «Про необхідність переглянути викладання цер­ковних дисциплін» (статті 13-18),

- розділ 6 «Про розвиток пастирської підготовки в строгому сенсі слова» (статті 19-21),

- розділ 7 «Про продовження підготовки після періоду навчання» (статті 21-22).

Цим декретом Собор провів реформу закладів формації і на­вчання духовенства з ціллю приведення їх у відповідність до вимог часу. Собор реформував устрій духовних семінарій, пе­реглянув перелік предметів, які повинні вивчати семінаристи. Особливий наголос Собор зробив на тому, що підготовка духо­венства не може бути універсальною, а повинна відображати особливості культур тих народів, серед яких вони згодом пра­цюватимуть.

- Дванадцятий документ Собору - Декрет про засоби масо­вої комунікації «Inter Mirifica» (З числа незвичайних) - присвячений присутності Церкви в засобах масової інформації. Декрет містить:

- вступ (статті 1-2),

- розділ 1 «Про вчення Церкви» (статті 3-12),

- розділ 2 «Про пастирську активність Церкви» (статті 13-22),

- висновок (статті 23-24).

Декрет визначає, що Церква повинна використовувати сучас­ні ЗМІ для проповіді Євангелія і високих моральних цінностей.

- Тринадцятий документ Собору - Декрет про апостольство мирян «Apostolicam Actuositatem» (Апостольська діяльність). Документ складається з 33 статей, об’єднаних у шість розділів:

- вступ (стаття 1),

- розділ 1 «Про покликання мирян до апостольства» (стат­ті 2-4),

- розділ 2 «Про поставлені цілі» (статті 5-8),

J розділ 3 «Про різні області апостольства» (статті 9-14),

- розділ 4 «Про різні способи апостольства» (статті 15-22),

- розділ 5 «Про дотримання належного порядку» (статті 23­27),

- розділ 6 «Про підготовку до апостольства» (статті 28-32),

- висновок (стаття 33).

Документ був революційним, оскільки досі миряни відігра­вали у проповідництві, апостольському служінні, дияконаті незначну роль, а після Собору миряни отримали виключну роль у всіх сегментах життя Церкви.

Три наступні документи Собору мають статус декларацій.

- Чотирнадцятий документ - це Декларація про релігійну свободу «Dignitatis Humanae» (Гідність людської особи). Він складається з 15 статей:

- вступ «Про право особи і спільнот на громадську і грома­дянську свободу в питаннях релігії» (стаття 1),

- розділ 1 «Загальне обґрунтування релігійної свободи» (статті 2-8),

- розділ 2 «Релігійна свобода у світі Одкровення» (статті 9-15).

Документ визначає свободу совісті базовим принципом хрис­тиянства. Проповідь повинна закликати людей до прийняття Христового Євангелія, але в жодному разі не змушувати. Справ­жнє навернення можливе тільки в умовах свободи, тому Церква і державні уряди повинні дбати про свободу всіх людей у релі­гійній царині.

- П’ятнадцятий документ Собору - це Декларація про христи­янське виховання «Gravissimum Educationis» (Найважливіше у вихованні). Документ складається з 12 статей. В декларації підкреслене значення виховання в особистісному становленні людини, вказано на виключну роль батьків, школи і Церкви у вихованні, а також наголос зроблено на цінностях, які повинні лежати в основі виховання.

- Шістнадцятий і останній документ Собору - це Декларація про ставлення Церкви до нехристиянських релігій «Nostra Aetate» (Наш час). Документ складається з п’яти статей. В декларації наголошується, що відносини між релігіями світу повинні ґрунтуватися на взаємній любові і повазі. Католицька Церква з особливою пошаною ставиться в інших релігіях до всього, що є добрим. Собор закликав забути всі негаразди, які виникали між релігіями в минулому і почати конструктивний діалог заради спільного блага людства. Особливо Собор засуджує нетерпимість і дискримінацію за релігійною ознакою.