§ 1. Правовідносини батьків і дітей із приводу майна

Окрему групу сімейних правовідносин становлять майнові правовідносини батьків і дітей. У сімейно-правовій літературі вони поділяються на дві групи: 1) правовідносини з приводу май­на; 2) аліментні правовідносини.

Кожна сім'я має певний обсяг майна, призначеного для задо­волення побутових та інших потреб її членів. Сімейне законодав­ство послідовно закріплює принцип роздільності майна батьків і дітей. Згідно із ч. 1 ст. 173 СК України батьки та діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Це означає, що незалежно від тривалості спільного прожи­вання та спільного користування роздільним майном, яке нале­жить батькам або дитині, воно зберігає свій первісний правовий режим. Сімейний кодекс запроваджує також презумпцію права власності батьків на спірне майно. Відповідно до ч. 2 ст. 173 СК України під час вирішення спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо приналеж­ності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Виняток із цього правила стосується речей, придбаних батьками чи одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні ін­струменти, спортивне обладнання тощо). Сімейний кодекс України прямо закріплює право власності дитини на таке майно (ct. 174).

Батьки під час визначення порядку володіння та користуван­ня майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а також роздільним майном зобов'язані враховувати інтереси своїх дітей. Майно, що забезпечує виховання та розвиток дитини, вони зобов'язані передавати їй у користування (ч.

Батьки вирішують спільно питання про управління майном дитини. Порядок учинення батьками правочинів щодо майна ди­тини визначається законодавством (ст. 177 СК України). За зага­льним правилом продукція, плоди та доходи від майна, що нале­жить власникові речі, є його власністю (ст. 189 ЦК України). Це правило поширюється на випадки, коли власником речі є особа, яка не досягла повноліття. Саме вона набуває прав щодо плодів та доходів від майна, що їй належить. Однак управляють таким май­ном і доходами від нього батьки дитини. Крім того, закон надає батькам право використовувати доходи від майна, що належить малолітній дитині, на виховання та утримання інших дітей, а та­кож на невідкладні потреби сім'ї (ч. 1 ст. 178 СК України). Непов­нолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відпо­відно до цивільного законодавства (ч. 2 ст. 178 СК України).

Батьки управляють майном малолітньої дитини (ч. 1 ст. 177 СК України). Після припинення управління батьки зобов'язані по­вернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього (ч. 8 ст. 177 СК України). У випадку неналежного виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини на них може бути покладений обов'язок відшкодувати завдану їй матері­альну шкоду (ч. 9 ст. 177 СК України).