§ 3. Договірний режим майна подружжя

Правовий режим майна подружжя може встановлюватися не лише нормативними актами, але й самим подружжям, яке має право самостійно визначати порядок регулювання майнових відносин та встановлювати для себе відповідні норми поведінки у майновій сфері.

Таким чином, у структурі договірного режиму майна по­дружжя договір виступає головним елементом. Водночас договір­ний режим за необхідності містить у собі і нормативний елемент, без якого неможливим було б його існування.

Сімейне законодавство передбачає укладання подружжям сі­мейно-правових договорів, тобто таких, які регулюють майнові від­носини у сфері сім'ї (шлюбний договір, договір про поділ спільного майна, договір про надання утримання), але це не виключає мож­ливість укладати між собою цивільно-правові правочини.

Стаття 64 СК України містить загальне правило про те, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою всіх до­говорів, не заборонених законом, як щодо спільного, так і щодо роздільного майна.

Однак не кожний подружній договір тягне за собою виник­нення договірного режиму майна подружжя, а лише той, яким установлюються правила поведінки в майновій сфері, що відріз­няються від установлених в законі, тобто змінюється законний режим майна подружжя для максимального пристосування цього режиму до потреб подружжя. Якщо подружжя не змінює своїм до­говором тих норм і правил, які встановлено для всіх суб'єктів, то вони продовжують залишатися в межах законного режиму майна. Таким чином, договірний режим - це режим-виняток із загального правила, що є чинним лише стосовно конкретного подружжя.

До договорів, що спричиняють виникнення договірного ре­жиму майна подружжя, можна віднести такі: договір про від­чуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності без виділення цієї част­ки (ч. 2 ст. 64 СК України), договір про порядок користування май­ном (ст. 66 СК України), договір про поділ майна подружжя (ст. 69, 70 СК України), договір про виділ частки нерухомого майна одного з подружжя зі складу всього майна (ч. 2 ст. 69 СК України), договір про надання утримання (ст. 78 СК України), договір про припи­нення права на утримання замість набуття права власності на майно (ст. 89 СК України), шлюбний договір (ст. 92-103 СК України).

Договори подружжя можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать договори, які укладаються щодо спільного чи роздільного майна подружжя (договори про поділ майна або виділення з нього частки, договори щодо користування майном тощо). До другої - договори, що укладаються стосовно надання утримання одному з подружжя^[CXV].

Серед подружніх договорів особливе місце посідає шлюбний договір. По-перше, цей договір має найбільш комплексний характер і може містити різноманітні умови, що стосуються майна подружжя чи надання утримання одному з них. По-друге, його, на відміну від усіх інших договорів, можна укладати стосовно майбутнього май­на подружжя, тобто того майна, яке тільки буде набуто сторонами під час шлюбу. По-третє, суб'єктами шлюбного договору можуть бути не лише подружжя, а й особи, які подали заяву про реєстра­цію шлюбу.

Укладення шлюбного договору й установлення в ньому іншо­го режиму спільного майна є не обов'язком, а правом врегулювати майнові відносини подружжя на власний розсуд. У тому випадку, коли подружжям установлено договірний режим подружнього майна, майнові відносини дружини й чоловіка регулюються шлю­бним договором. Таким чином, законний режим застосовується тоді, коли він не змінюється шлюбним договором¹. На відміну від законного майнового режиму подружжя договірний режим майна дозволяє відступити від правил, установлених в законі щодо май­на, набутого в період шлюбу^{[CXVI] [CXVII].}