Рішення вищих спеціалізованих судів України. Рішення пленуму вищого спеціалізованого суду

Вищими спеціалізованими судами в Україні є: Вищий спеціалі­зований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вищий спеціалізований суд надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня реко­мендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Подібними повноваженнями наділені також і пленуми вищих спеці­алізованих судів, які за результатами узагальнення судової практики дають роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосу­вання спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції (п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про су­доустрій і статус суддів»).

Названі вище види рішень вищих спеціалізованих судів та їх плену­мів, хоча і носять рекомендаційний характер, проте у переважній біль­шості випадків враховуються судами нижчих інстанцій під час здійс­нення судочинства. Доволі часто у таких рішеннях, особливо якщо йдеться про рішення Вищого адміністративного суду України, а також рішення його пленуму, містяться положення, що стосуються правового статусу суб'єктів публічної адміністрації та процедур їх діяльності; від­бувається тлумачення відповідних термінів (понять), що ними застосо­вуються. При цьому рішення носять не персоніфікований, а загальний (нормативний) характер; розраховані на багаторазове застосування. Викладене власне і дозволяє відносити названі рішення до джерел ад­міністративного права.

Приклад

Пленум Вищого адміністративного суду України 25 червня 2009 р. прийняв постанову «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадян­ства в Україні», в якій, крім роз’яснень застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду справ, пов’язаних зі статусом біженця, видворенням іноземця чи особи без громадянства з України, спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця чи особи без громадян­ства в Україні, сформульовано ряд положень, які стосуються безпосе­редньо органів виконавчої влади, задіяних у реалізації державної мігра­ційної політики. Так, наприклад, у ч. 3 п. 17 постанови зазначено, що «за рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком від шести місяців до п’яти років». У цьому разі Пленум конкретизував права органів внутрішніх справ у відповідній сфері, тобто заклав юридичне підгрунтя для їх діяльності у цьому напрямі.

4.4.4.