Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері міграції.

Здійснюючи ті чи інші дії в сфері правового регулювання свободи пересування та вибору місця проживання, громадяни України, іноземці й особи без громадянства повинні дотримуватися міграційного законодавства.

Здійснення заходів щодо реалізації державної міграційної політики України має забезпечити діючий механізм протидії нелегальній міграції, відповідальності за правопорушення, пов’язані з нею, поглиблення міжнародної співпраці у боротьбі з цим явищем.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Питання адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відсутність чіткого визначення поняття адміністративної відповідальності зумовили появу тлумачень "про адміністративну відповідальність як застосування будь-якого з чотирьох видів адміністративного примусу (розгляд адміністративної відповідальності в широкому розумінні)".

У сучасній науці адміністративного права адміністративну відповідальність здебільшого пов'язують із застосуванням заходів державного примусу та розглядають як передбачену санкціями правових норм реакцію на правопорушення, як реалізацію, застосування санкцій.

відповідальності для правопорушника тягне обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру, яких він повинен зазнати і фактично зазнає.

Стосовно поняття адміністративної відповідальності цілком слушною є позиція В.К. Колпакова, який розглядає правову природу адміністративної відповідальності як примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником.

Відмежувальними ознаками адміністративної відповідальності у сфері міграції є: 1) притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку (делікту); 2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень.

Таким чином, адміністративна відповідальність у сфері міграції - це врегульовані нормами права відносини між державою в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб та особою, яка скоїла адміністративний делікт у сфері міграції, що знаходять свій вираз у застосуванні до правопорушника адміністративного стягнення, яке тягне за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних деліктів, і яке

виконано правопорушником.

Суспільна небезпека адміністративних правопорушень у сфері міграції полягає в тому, що вчинення їх призводить до загрози безпеці та стабільності України, грубого порушення громадського порядку, погіршення криміногенної та санітарно-епідеміологічної ситуації, можливих конфліктів на національному ґрунті, загрози культурним надбанням, традиціям.

Під протиправністю проступку необхідно розуміти заборону дій, передбачених конкретною адміністративною нормою. В нашому випадку це буде проступок, спрямований проти норм, які регулюють порядок в’їзду в Україну та виїзду з України громадян України, в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію, порядок перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, біженців тощо.

У ст. 23 КУАП "Мета адміністративного стягнення" зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності; мета адміністративної відповідальності полягає, у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, у запобіганні здійсненню нових проступків.

Ознака винності суб’єкта, який вчинив неправомірне діяння, акцентує увагу на тому, що юридична відповідальність може наступати тільки за винні діяння (у формі умислу або необережності). Винність передбачає наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків. Адміністративним проступком може бути тільки винна дія чи бездіяльність, яка вчинена умисно або з необережності. Щодо порушень іноземцем вищеназваних правил, то такі делікти вчиняються умисно.

Адміністративні правопорушення у сфері міграції є суспільно небезпечними посяганнями проти громадського порядку та громадської безпеки. Так, на нашу думку, дії, пов’язані з незаконним перетинанням державного кордону або зі спробою незаконно його перетнути, посягають на територіальну цілісність, обороноздатність держави, на суспільні відносини, що забезпечують належне функціонування держави, її структур, громадських формувань і громадян, тобто на громадський порядок та громадську безпеку.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення містяться ціла низка статей (12), що встановлюють адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері міграції. За суб’єктом правопорушення їх всі можна умовно поділити на дві групи:

- правопорушення, що вчиняються громадянами України;

- правопорушення, що вчиняються іноземцями та особами без громадянства.

Класифікація правопорушень на аналізу їх гіпотез дозволяє класифікувати міграційні проступки на чотири основні групи:

- правопорушення у сфері паспортних вимог (ст.ст. 197-201);

- правопорушення у сфері реєстрації громадянами місця проживання (ст.197 КУпАП);

- порушення прикордонного режиму (ст.ст. 202, 204-1 КУпАП);

- правопорушення у сфері дотримання правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України (ст.ст. 203-206­1 КУпАП).

Відповідно до ст. 197 КУпАП передбачена відповідальність громадян за проживання без паспорту, якщо вони зобов'язані його мати, за недійсним паспортом, а також проживання без реєстрації місця проживання чи перебування. Суб'єктом даного правопорушення виступає громадяни України, іноземець та особа без громадянства, що постійно проживають на території України на підставі посвідки на постійне проживання.

За умисне зіпсуття паспорта чи недбале його зберігання, що спричинило втрату паспорту, передбачено відповідальність за ст. 198 КУпАП. Суб'єктом правопорушення виступає виключно громадяни України.

Стаття 199 КУпАП встановлює відповідальність за допущення особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи, проживання громадян без паспортів або за недійсними паспортами або без реєстрації місця проживання чи перебування, а так само допущення громадянами проживання у займаних ними жилих приміщеннях осіб без паспортів, або без реєстрації місця проживання чи перебування.

Слід зазначити, що в законодавстві України дефініція "паспортна система" не розкривається. На нашу думку під поняттям паспортної системи слід розуміти сукупність правових норм, що регулюють особливий порядок паспортизації населення (оформлення, вилучення, обмін, контроль за використанням документів тощо), в тому числі з використанням ідентифікаційної та облікової інформації громадян (біометричні дані), а також правила реєстрації (зняття з реєстраційного обліку) громадян за місцем проживання (перебування).

Специфічна стаття 200 КУпАП встановлює відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій, за прийняття на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами.

Незаконне вилучення посадовими особами паспортів у громадян або прийняття паспортів у заставу, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 201 КУпАП.

За порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, особа буде нести відповідальність в порядку ст. 202 КУпАП.

Ст. 203 КУпАП є головною в питані протидії нелегальної міграції та встановлює підстави відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення міграційних правил. Дана стаття складається з двох частин. Різниця між ними полягає в місці виявлення правопорушення та, як наслідок, в юрисдикції уповноваженого органу, що має право розглядати протоколи та накладати адміністративні стягнення.

Так, за першою частиною ст. 203 КУпАП виявляє правопорушення та складає адміністративні протоколи - ОВС, а розглядає районний (міський) суд (ст. 221 КУпАП). В свою чергу, з метою економічності та оперативності розгляду справи, друга частина ст. 203 КУпАП, передбачає виявлення, складання, розгляд та накладення адміністративного стягнення органом Державної прикордонної служби України (у випадку виявлення правопорушення в пункті пропуску через держкордон). Суб'єктом правопорушення завжди виступає іноземець або особа без громадянства.

Так відповідно визнається адміністративним проступком порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто:

- проживання без документів на право проживання в Україні;

- проживання за недійсними документами;

- проживання за документами термін дії яких закінчився;

- працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо законодавством передбачена необхідність його отримання;

- недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання;

- ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування;

- неприбуття без поважних причин у визначений строк, після в'їзду в Україну, до визначеного місця навчання або працевлаштування;

- порушення правил транзитного проїзду через територію України.

При чому, слід наголосити, що відповідальність за ч. 2 ст. 203 КУпАП настає лише за недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, що виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України.

Іноземець або особа без громадянства не несе відповідальність за порушення правил перебування у випадку коли вона з наміром набути статусу біженця чи особи, що потребує додаткового захисту перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Порушення встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання, тягнуть за собою притягнення посадових осіб підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України до адміністративної відповідальності за ст. 204 КУпАП.

Особливе місце серед міграційних порушень займає декриміналізований злочин (2003 р.) - незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України. Відповідальність за цієї статтею наступає за дії, що спрямовані на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (ст. 204-1 КУпАП).

Не несуть адміністративну відповідальність, у випадку повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з метою отримання притулку, набуття статусу біженця чи додаткового захисту, якщо вони без зволікань звернулись із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців та осіб без громадянства, яких запросили в Україну, в приватних справах (приймаюча сторона) і надали їм жилу площу, тягне за собою відповідальність за ст. 205 КУпАП.

Ст. 206 КУпАП, передбачає покарання за надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприяння їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

Проблемним питанням є практичне застосування даної статті. Так, слід наголосити, що ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та діючим законодавством не передбачено якихось особливих, спеціальних правил надання іноземцям житла, транспорту, послуг, що, на нашу думку, автоматична унеможливлює застосування частини диспозиції даної норми.

Крім того, санкція даної статті взагалі вражає своїм розміром. Так за порушення ст. 206 КУпАП передбачено застосування до винної особи штрафу в розмірі від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є цілком надмірним. З цього приводу слід звернути увагу, що статтею 53 Кримінального кодексу України розмір штрафів за вчинення злочинів, залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного, визначений у межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому навіть мінімальний розмір штрафу за ст. 206 КУпАП (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ) в десять раз перевищує мінімум, за вчинення більш суспільно небезпечного діяння - злочину.

І в решті-решт, сама "молодша" міграційна стаття КУпАП 206-1, що встановлює відповідальність за перевезення водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України, а рівно обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів та саме безпосереднє перевезення іноземців та осіб без громадянства в обладнаних власниками транспортних засобів або водіями спеціальних схованках для перевезення людей.

Санкція даної статті передбачає накладення штрафу на власників транспортних засобів або посадових осіб підприємств, установ, організацій, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, в залежності від складу протиправної дії - від ста двадцяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу чи без такої.

Розгляд справ про порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзді через територію України (ч.1 ст. 203), порушення порядку працевлаштування, надання житла, реєстрації, прописки або виписки іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів (ст. 204), невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства (ст. 205), порушення порядку надання іноземцям і особам без громадянства житла, транспортних засобів та інших послуг (стаття 206), відповідно до ст. 221 КУпАП, віднесено до юрисдикції районних (міських) судів.

Розгляд справ про проживання без паспорта (стаття 197), умисне зіпсуття паспорта чи втраті його з необережності (стаття 198), допущення проживання без паспорта (стаття 199), відповідно до статті 222 КУпАП покладено на органи внутрішніх справ.

Відповідно до статті 222-1 справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та порушення іноземцями правил перебування (стаття 202 та ч.2 статті 203) розглядають органи Державної прикордонної служби України.

Що стосується системи адміністративних стягнень за вчинення міграційних проступків, то слід зазначити, що вони мало чим відрізняються від звичайних. Так, переважно в якості покарання за вчинення міграційних правопорушень застосовується штраф, розмір якого залежить від ступені провини та суспільної небезпеки діяння. Крім того, за певні правопорушення передбачено накладання на вину особу таких адміністративних стягнень: виправні роботи на строк до двох місяців та адміністративний арешт (ст. 204КУпАП), а також конфіскація (ст. 206-1 КУпАП).

Слід зазначити, що ст. 24 КУпАП закріплює, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок, хоча жодна стаття КУпАП не передбачає накладення на правопорушника такого виду адміністративного стягнення. Детальніше правову природу адміністративного видворення ми розглянемо в наступному параграфі.

9.2.