ПРИРОДА - ВИРОБНИЦТВО - СПОЖИВАННЯ. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА І ЗАСОБИ її РОЗВ’ЯЗАННЯ

Ситуацію, що склалася, вчені позначили терміном «екологічна катастрофа». Спробуємо осягнути її сутність і проблеми, розглянути засоби її розв’язання. Насамперед озброїмось фактами.

За останні 500 років людство знищило 60% лісів, що нанесло удар по біо­сфері. Ліси - це легені планети, які забезпечують свіже повітря й існування дже­рел. Нині людство включило в сферу виробництва 70% всієї родючої землі, 70% основних популяцій риб, 10% води. На кожного жителя індустріально розвину­тих країн щорічно із надр Землі видобувається близько 30т корисних копалин; 1-1,5% цієї сировини набуває форми продукту, що споживається, а 98,5% ста­новлять відходи виробництва, більшість з яких - шкідливі для людини.

Вчені підрахували: якщо виробництво буде нарощуватися такими ж темпа­ми, то заліза людству вистачить на 250, олова - на 35, цинку - на 30, міді - на 29 років. До 2500р. людство використає запаси всіх металів, що є на нашій планеті (див.: Водопьянов П.А., Крисаченко В.С. Великий день гнева. Экология и эсхато­логия. - Минск, 1993;.ZZawnee И.Д. Экологическая проблема. - M., 1984; Вернад­ский В.И. Философские мысли натуралиста. - M., 1988; Хоммонер Б. Технология прибыли. - M., 1976).

Безконтрольне нарощування виробництва призвело до екологічної кризи, подолання якої є однією з найскладніших проблем загальноцивілізаційного мас­штабу. Найхарактернішим виявом екологічної кризи є забруднення природно­го середовища залишками промисловості, радіоактивними речовинами й пести­цидами. Світовий океан поступово стає непридатним до життя. Внутрішні водні запаси вичерпуються або забруднюються. Аварії на нафтових промислах чи тан­керах забруднюють воду нафтою, що призводить до загибелі морських птахів, риб, інших живих організмів. Земна атмосфера перенасичена шкідливими за­лишками виробництва й токсичними газами автомобілів. Внаслідок вирубки лісів скорочується обсяг кисню, що надходить до атмосфери.

Найгострішими й невідкладними екологічними проблемами ХХст. є такі: загроза підвищення температури на Землі внаслідок концентрації вуглекис­лого газу та інших хімічних речовин у атмосфері. Вчені вважають, що навіть незначне посилення кількості цих речовин може викликати великі (якщо не ка­тастрофічні) кліматичні зміни;

руйнування озонового шару Землі - тонкої оболонки, що міститься в стра­тосфері й оберігає життя від згубної ультрафіолетової радіації Сонця. Дослід­ження, проведені за допомогою супутників, свідчать: в останні десять років озо­нова оболонка стала тоншою на 3%. Більше того, над Антарктидою з’явилась так звана озонова дірка, площа якої перевищує площу США. Подібні ж дірки, хоч і менші за розміром, помічені також над Північним полюсом й іншими регі­онами;

виснаження киснепостачальників Землі пов’язане з варварською вирубкою лісів. їх площа зменшується на 15млн га щорічно. Водночас з лісами людство втрачає різноманітні види флори й фауни, що також згубно позначається на кліматі й навколишньому середовищі;

виснаження Світового океану, що поряд з лісами є основним постачальни­ком кисню для життєзабезпечення планети. Внаслідок забруднення океану на­фтою й нафтопродуктами змінюється його властивість віддзеркалювати (альбе­до), що впливає на енергетичний баланс планети, порушує відповідні пропорції вологості;

забруднення навколоземного та навколишнього середовища сотнями мільйо­нів тонн хімічних сполук і радіоактивних речовин, що мають великі періоди розпаду;

поступове вичерпування природних ресурсів.

Людство зазнало декілька трагедій, пов’язаних з екологічною проблемою. Однією з перших була трагедія Міномата (Японія). Фірма «Тісо» викидала в океан залишки метил-ртуті. їх споживали риби, а жителі острова Кюсю - рибу. Внаслідок цього виникла небачена хвороба, яка вела до слабкості в кінцівках, паралічу й смерті. У 1973р.

Надто болісно позначилась на людстві Чорнобильська катастрофа 1986р. На­слідки її ще невідомі, вихід ще не знайдено. Радіація позначається на здоров’ї й житті людей не лише нашої країни, а й багатьох держав. На сьогодні в світі діє 370 енергетичних атомних реакторів. За 1971-1984рр. в 14 країнах світу на атом­них електростанціях сталася 151 аварія. Які їхні наслідки? Скільки людей живе в шкідливому середовищі? Які засоби й кошти потрібні для подолання наслідків радіоактивного забруднення? Всі ці питання ще чекають на вивчення й прак­тичне вирішення.

Екологічну проблему спричинює не лише радіація, а й хімія, металургія, біо­технологія та інші шкідливі виробництва. Вчені-екологи називають таку десят­ку найбільш забруднених міст СНД щодо кількості шкідливих викидів в атмос-

У Києві цей показник становить 70тис. т (див.: Аргументы и факты. - 1990. -

Ns6. - С.З). Як тут не згадати слова К.Маркса: культура, якщо вона розвивається стихійно, а не скеровується свідомо, залишає після себе пустелю. Надзвичайно близь­ко «до пустелі» підійшли забруднені гербіцидами та зруйновані меліорацією сільсь­когосподарські райони Кримської, Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської та Одеської областей України.

Захист природи від знищення постає сьогодні як проблема виживання люд­ства на Землі за умов зростання технічного потенціалу й промислового вироб­ництва. Все це вимагає нового погляду на природу. Від бездумного ставлення до неї як невичерпної скарбниці матеріальних благ людство має перейти до спо­конвічно шанобливого, бережливого захисту природи як необхідної умови жит­тя - найцікавішого і загадкового феномена Космосу.

Народна мудрість завжди орієнтувала людину на шанобливе ставлення до природи. В ній вбачала вона найгрунтовніше уособлення сил добра, життєдай­них джерел людяності. Як не згадати у цьому зв’язку, що саме Сірий Вовк при­ходить на допомогу Івану-царевичу й визволяє його із біди. Міцний і сильний Мороз підтримує й захищає дідову дочку-трудівницю, яку прагне згубити зла мачуха. Жива вода виліковує смертельні рани тих, хто бореться за справедли­вість, несе людям добро й не поступається честю й гідністю... Народ шанує при­роду. Він наділяє її тими якостями, за допомогою яких стверджується життя, продовжуючи його шляхом орієнтації на дійсно життєдайне джерело як одну з найфундаментальніших цінностей.

На жаль, соціальна теорія й практика технічної цивілізації ХХст. фактично знех­тували цією традицією, захопились ефективністю й повірили в чудодійний злет євро­пейського раціоналізму, руйнівні наслідки якого не могли передбачити навіть на­йбільш радикальні мрійники-технократи. Людство все глибше замислюється над витоками свого існування, чинниками забезпечення життя, умовами й чинниками його продовження. Фундаментальне місце в сьогоденних різноманітних життєвих моделях посідає природа. Нині людство поступово повертається до споконвічної, хоч і дещо забутої в останні два-три сторіччя, орієнтації культури на цінність при­роди як вічної умови існування людської цивілізації, як чинника, поза яким є не­можливим людське життя. Прапор нового екологічного мислення підняв відомий природодослідник В.І.Вернадський (1863-1945).