<<
>>

З першого погляду інколи здається, що кожна лю­дина у суспільстві існує сама по собі, керується влас­ною волею, розумом і почуттями, приймає виключно власне рішення й реалізує його власними засобами

Насправді ж ситуація дещо інша. Як специфічне утво­рення суспільство виникло, розвивається й функціонує на засадах багатогранних і різноманітних взаємозв’яз­ків між людьми та соціальними спільностями - суспіль­них відносин, що складаються у процесі діяльності.

Суспільство, зазначав з цього приводу К.Маркс, не просто складається з індивідів, а відбиває суму тих зв’язків і відносин, в яких ці індивіди перебувають. По­дібну ж думку обгрунтовували й інші теоретики. Зок­рема, П.Сорокін зазначає, що «суспільство означає не лише сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але й припускає, що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а перебувають у процесі взаємодії,тоб­то впливають одна на одну, стикаються, мають між собою той чи інший зв’язок» (Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - M., 1992, - C.28).

Власне, ще стародавні філософи розуміли, а може, інтуїтивно відчували існуючу багатогранність сус­пільних відносин індивідів, намагалися відбити ці зв’язки в соціально-філософській системі, подати ка­тегоріально вивіреною схемою або принципом (на­приклад, вчення про чесноти людей в філософії Пла­тона та Арістотеля, «золоте правило моральності» Конфуція та !.Канта, філософія духу Г.Гегеля та ан­тропологізм Л.Фейербаха). Філософія завжди розгля­дала суспільство як систему взаємозв’язків і відно­син індивідів. Інша справа, як ці відносини тракту­валися. Ознайомлення з історією розвитку соціаль­но-філософської думки дає змогу стверджувати, що тривалий час панувало абстрактне філософствуван­ня, романтичне звеличення одних соціальних домі­нант і безпідставне приниження інших, голий схема­тизм, що заступив дійсно складну й багатогранну систему зв’язків соціального. Ситуацію виправили соціально-філософські вчення Г.Гегеля та К.Марк­са, Е.Дюркгейма та М.Вебера, П.Сорокіна та Т.Пар­сонса.Незважаючи на різноплановість і різні мето­дологічні засади вчень зазначених дослідників архі­тектоніки зв’язків соціального, їх єднає одне - трак­тування зв’язків як системи суспільних відносин, що складаються між людьми на основі їх діяльнісно- предметної взаємодії.

Таким чином, поняття суспільних відносин постає як одне з центральних по­нять соціальної філософії. Без розуміння його соціум залишається для дослідни­ка «непрочитаною книгою». Адже соціум - це суспільні зв’язки й відносини. Як вони складаються? Від чого залежать? Чим детермінуються? Яких форм набира­ють? Ось низка головних питань, на яких маємо зосередитися.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме З першого погляду інколи здається, що кожна лю­дина у суспільстві існує сама по собі, керується влас­ною волею, розумом і почуттями, приймає виключно власне рішення й реалізує його власними засобами:

  1. У даному дослідженні нами викладена концепція полевого існування соціального світу на рівні країни у формі родового соціального організму, що створила позитивний дискурс для розбудови його власних елементів до яких нами віднесені видові та найпростіші соціальні мікроорганізми.
  2. Психологія у пошуках власного осередку.
  3. Почуття
  4. Порядок та способи ухвалення рішень Радою Європейського Союзу
  5. Прийняття рішення.
  6. 8.2. ЗАХІДНІ СОБОРИ ПЕРШОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ
  7. Емоції і почуття: спільне і відмінне
  8. Поняття про волю та погляди на неї
  9. Подолання конфліктної ситуації в процесі прийняття рішення.
  10. Висновки до першого розділу
  11. Пізнавальні почуття.
  12. Політичні погляди Київської Русі