З першого погляду інколи здається, що кожна людина у суспільстві існує сама по собі, керується власною волею, розумом і почуттями, приймає виключно власне рішення й реалізує його власними засобами
Насправді ж ситуація дещо інша. Як специфічне утворення суспільство виникло, розвивається й функціонує на засадах багатогранних і різноманітних взаємозв’язків між людьми та соціальними спільностями - суспільних відносин, що складаються у процесі діяльності.
Суспільство, зазначав з цього приводу К.Маркс, не просто складається з індивідів, а відбиває суму тих зв’язків і відносин, в яких ці індивіди перебувають. Подібну ж думку обгрунтовували й інші теоретики. Зокрема, П.Сорокін зазначає, що «суспільство означає не лише сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але й припускає, що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а перебувають у процесі взаємодії,тобто впливають одна на одну, стикаються, мають між собою той чи інший зв’язок» (Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - M., 1992, - C.28).Власне, ще стародавні філософи розуміли, а може, інтуїтивно відчували існуючу багатогранність суспільних відносин індивідів, намагалися відбити ці зв’язки в соціально-філософській системі, подати категоріально вивіреною схемою або принципом (наприклад, вчення про чесноти людей в філософії Платона та Арістотеля, «золоте правило моральності» Конфуція та !.Канта, філософія духу Г.Гегеля та антропологізм Л.Фейербаха). Філософія завжди розглядала суспільство як систему взаємозв’язків і відносин індивідів. Інша справа, як ці відносини трактувалися. Ознайомлення з історією розвитку соціально-філософської думки дає змогу стверджувати, що тривалий час панувало абстрактне філософствування, романтичне звеличення одних соціальних домінант і безпідставне приниження інших, голий схематизм, що заступив дійсно складну й багатогранну систему зв’язків соціального. Ситуацію виправили соціально-філософські вчення Г.Гегеля та К.Маркса, Е.Дюркгейма та М.Вебера, П.Сорокіна та Т.Парсонса.Незважаючи на різноплановість і різні методологічні засади вчень зазначених дослідників архітектоніки зв’язків соціального, їх єднає одне - трактування зв’язків як системи суспільних відносин, що складаються між людьми на основі їх діяльнісно- предметної взаємодії.
Таким чином, поняття суспільних відносин постає як одне з центральних понять соціальної філософії. Без розуміння його соціум залишається для дослідника «непрочитаною книгою». Адже соціум - це суспільні зв’язки й відносини. Як вони складаються? Від чого залежать? Чим детермінуються? Яких форм набирають? Ось низка головних питань, на яких маємо зосередитися.
Еще по теме З першого погляду інколи здається, що кожна людина у суспільстві існує сама по собі, керується власною волею, розумом і почуттями, приймає виключно власне рішення й реалізує його власними засобами:
- У даному дослідженні нами викладена концепція полевого існування соціального світу на рівні країни у формі родового соціального організму, що створила позитивний дискурс для розбудови його власних елементів до яких нами віднесені видові та найпростіші соціальні мікроорганізми.
- Психологія у пошуках власного осередку.
- Почуття
- Порядок та способи ухвалення рішень Радою Європейського Союзу
- Прийняття рішення.
- 8.2. ЗАХІДНІ СОБОРИ ПЕРШОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ
- Емоції і почуття: спільне і відмінне
- Поняття про волю та погляди на неї
- Подолання конфліктної ситуації в процесі прийняття рішення.
- Висновки до першого розділу
- Пізнавальні почуття.
- Політичні погляди Київської Русі