Тема 2 Процес виробництва, економічні потреби і інтереси суспільства

План лекції

1.Процес суспільного виробництва.

2.Основні фактори виробництва та їхній взаємозв'язок.

3. Ефективність виробництва.

4. Економічні потреби суспільства.

5.

6. Взаємозв'язок потреб та інтересів.

1. Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх розвитку і існування.

Будь - якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні знаки:

- завжди є суспільним виробництвом;

- має безперервний характер розвитку, постійно повторюється

- у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;

- є складовою частиною тієї чи іншої соціально - економічної системи;

Науці відомі такі форми організації суспільного виробництва:

- натуральне виробництво;

- товарне виро бництво.

Для натуральних господарств характерною рисою є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці.

Економічною основою натурального господарства є сільське і домашня промисловість.

Товарне виробництво виникло на базі натуральної форми виробництва. Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є суспільний поділ праці.

Товарне виробництво - це така організаційна суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю - продаж на ринку.

Найважливішими елементами процесу виробництва у будь - якому суспільстві є праця, предмети праці і засоби праці, які виступають в формі факторів виробництва.

2. Фактори виробництва - це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духо вних благ.

Праця - свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує в процесі праці.

Предмет праці - всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, а разом з робочою силою є продуктивною силою суспільства.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію.

Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг. Сьогодні в економічній теорії сформульована концепція “людського капіталу”.

Людський капітал - сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій, і стан здоров'я, які доцільно й ефективно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного виробництва.

Капітал - це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних, і грошових засобів використовуваних для виробництва товарів та послуг.

Земля як фактор виробництва включає в себе землю, лісові й водні ресурси, р одовища корисних копалин та інші природні багатства.

Наука - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про приро ду, суспільство і мис лення. Нові знання матер іалізуються в нових засобах праці, задоволення о дних потреб породжує інші.

Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва. З авдяки розвитку інформації відбувається переоцінка ролі та місця матеріально - речових факторів суспільного виробництва. Відбувається поступове с короч ення матеріальних та зростання інформаційних джерел економічної життєдіяльності людини.

Екологічний фактор можна визначити як систему спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього с ередовища, а також на його відтворення.

Еколо гічний фактор у сучасних умовах набуває все більшого значення як на мікро - так і на макрорівні.

Підприємницькі здібності - особливий, специфічний фактор виробництва, що хар актеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Підприємницькі здібності керівника забез печують розвиток та вдосконалення виробництва, його постійне о новлення, створення інноваційного с ередо вища змінюючи методи упр авління.

Фактори виробництва переплітаються і взаємодіють один з одним. Жоден з них сам по собі не спроможний виробити продукт і принести дохід.

Фактором виробництва властива взаємозамінність, котра обумовлена специфікою споживчих властивостей продукту, що виробляється.

3. Ефективність виробництва характеризує віддачу,

результативність виробництва. Вона свідчить про приріст обсягів виробництва і якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст.

Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як про дуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність продукції, та ін. Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості працівників, зайнятих у її виробництві.

Продуктивність праці = обсяг продукції кількість працівників.

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.

Продуктивність суспільної праці = Національний дохід Середня чисельність працівників.

Фондовіддача - цей показник характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, вробленої з одиниці основних виробничих фондів.

Фондовіддача = Вартість виробленої продукції / Вартість основних фондів.. Матеріалоємність продукції характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виро бленої продукції.

Матеріалоємність = Вартість матеріалів / Вартість продукції.

Різне співвідношення кількісних значень розглянутих показників відображає можливі вар іанти динаміки ефективності вир о бництва.

Економічна теорія розглядає також соціальну ефективність суспільного виробництва, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї кінцевої мети - служити споживачу, задовольняти особисті потреби людей.

Для цього визначається показник, який характеризує розмір валового внутрішнього продукту та національного доходу на душу населення, а також показник розміру частини фонду споживання в національному доході. Важливими показниками соціальної ефективності виробництва є показники які характеризують рівень, та якість життя населення.

Рівень життя - це рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами, необхідними для їхнього нормального іс нування.

Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту - споживчому кошику.

Споживчий кошик - це вартість основних матеріальних та духовних благ, нео бхідних для нормальних умов існування людини певної країни в конкретно - історичний період часу.

У розвинених країнах існує і такий показник як якість життя населення.

Він характеризує:

- раціональну структуру споживання;

- освітній та культурний рівень населення;

- рівень фізичного розвитку людини;

- якість й комфортність життя;

- тривалість робочого тижня;

- кількість вільного часу та наявності можливостей його раціонального використання;

- умови праці та її безпеки;

- с ер едню тривалість життя;

- стан й екологічну характеристику навколишнього середовища.

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок.

Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем.

4. Економічні потреби, як визначальний чинник доцільної поведінки людей є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

Потреба - нужда у чому - небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Потреби бувають:

- біологічні, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло);

- соціальні, зумовлені соціальною природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація)

- духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження) Економічні потреби - це потреби в економічних благах.

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

- споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього з адоволення людських потреб).

- виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ).

Класифікація економічних потреб:

За характером виникнення:

- первинні, пов'язані з самим існуванням людини : їжа, одяг, безпека, житло тощо;

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

За способами задоволення:

- матеріальні (потреби в матеріальних благах) ;

- нематеріальні (духовні потреби).

За загальністю задоволення:

- першочергові ( предмети першої необхідності );

- другорядні ( предмети розкоші ).

За можливостями задоволення:

- насичені, вгамовані ( мають чітку межу і можливість повного задоволення);

- ненасичені, невгамовані ( не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

За участю у відтворювальному процесі :

- виробничі ( потреби у засобах виробництва );

- невиробничі ( потреби у споживчих благах )

За суб'єктами вияву:

- особисті;

- колективні;

- суспільні.

За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

- абсолютні; ( абстрактні ) ;

- дійсні;

- платос про мо жні;

- фактичні.

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається.

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний характер. У цьому проявляється дія закону зрос тання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо - необхідні, суттєві сталі зв'язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задо волення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного процесу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

5. У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів.

Інтерес має форму вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до задоволення її.

Економічні інтереси суспільства утворюють складну та динамічну систему і можуть бути класифіковані за різними критеріями:

За суб 'єктами:

- особисті;

- колективні, групові;

-суспільні;

За загальністю, важливістю;

-головні, позачергові;

-другорядні.

За часовою ознакою:

-поточні;

-перспективні.

За об 'єктами:

-майнові;

-фінансові;

-інтелектуальні тощо.

За ступенем усвідомлення:

-дійсні;

-уявні.

Суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

-економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням іс нуючих цін та доходів;

-економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможної продукції;

-економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Водночас інтереси держави не тотожні суспільством інтересам, оскільки включають до свого складу інтереси державної бюрократії.

Система взаємопов'язаних та взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємо реалізації.

Шляхи поєднання економічних інтересів:

-субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим; -координованеузгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів. Проблема співвідношення та пріоритетності інтересів економічних суб'єктів залишається до цього часу дискусійною. Механізм їхнього узгодження визначається сутністю економічної системи.

6. Взаємодія потреб та інтересів

Рушійні сили економічного розвитку - взаємодія потреб та інтересів економічних с уб'єктів.

Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив спонукальної дії. Мотив означає приводити в рух, діяти.

Спонукання економічних суб'єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, або незадоволення потреби, утворюючи, таким чином, логічний ланцюжок активної діяльності у вигляді такої схеми.

Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів і потреб є рушійною силою соціально - економічного розвитку.