ПОНЯТТЯ РЯДОВОЇ, ІСТОРИЧНОЇ ТА ВИДАТНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Більшість людей - рядові особистості, представники народної маси. Скільки на землі дорослих, нормальних людей - стільки й особистостей. «Проблема осо­бистості може бути вирішеною, - писав А.Макаренко, - якщо в кожній людині бачити особистість.

Історична особистість - це людина, що залишила певний слід в історії життя народу, держави, людства. Як правило, це державні чи громадські діячі, політи­ки, що очолюють певні суспільні рухи. Діяльність історичної особистості може мати як позитивний, так і негативний характер, завдяки чому вона залишає про себе як світлу, так і ганебну пам’ять. Наприклад, була така людина в історії, як Гітлер. Він очолив похід «вищої раси» на схід, керував масовим знищенням народів, санкціонував масові страти - творив історичне зло. Людство хотіло б за­бути про цю особистість. Але історична пам’ять зберігає і добре, світле, спра­ведливе, і ганебне, потворне, зле. Всі історичні події творяться людьми - осо­бистостями, яких соціальна філософія й історична наука позначають поняттям «історична особистість».

Видатна особистість своїми вчинками, творчістю, практичними справами здо­була історично-позитивну суспільну оцінку, прискорила прогресивний рух объек­тивного суспільно-історичного процесу. Вона присвятила життя служінню загаль­нолюдським (народним, національним) пріоритетам, боротьбі за справедливість, волю й щастя народу. Видатні особистості - це Спартак та Гарібальді в Італії, Т.Кос- тюшко в Польщі, генерал Лукач в Іспанії, Дж. Вашінгтон в США, Дж.Неру в Індії, Петро І в Росії, гетьман Мазепа в Україні. Видатною особистістю людина не наро­джується, а стає завдяки прогресивній діяльності у будь-якій сфері суспільного життя. Наприклад, А.Ейнштейн є видатною особистістю в науці, О.Пушкін - в літературі, А.Вівальді - в музиці, М.Пирогов - у медицині, !.Шевченко - в поезії та живописі.

Статус видатної особистості надзвичайно суперечливий. Він має конкретно- історичний характер. Доба може внести зміни в субординацію видатних особис­тостей і навіть розвінчати тих із них, результати діяльності яких суперечать но­вим поворотам історії. Наприклад, майже сімдесят років В.Ленін вважався су- первидатною особистістю. Сьогодні народ критично ставиться до його теоре­тичної спадщини, яка ще вчора вважалася незаперечною істиною.

Особистість не одразу визнається як видатна. Для цього потрібний час, що все розставляє по своїх місцях. Діяльність видатної особистості може бути не­зрозумілою й не підтриманою народом. Видатна особистість бачить світ інши­ми очима, ніж простий смертний, вона творить інакше, її діяльність позначена новизною, що стверджується через подолання старих структур та опору їх суб’єк­тів. У цьому полягає трагедія видатної особистості, яку часом неадекватно оці­нюють представники різних суспільних груп.

К.Маркс, безумовно, видатна особистість. Його індивідуальністю позначені фундаментальні напрями розвитку науки, культури, соціальної практики. Проте в оцінках його сучасників він постає суперечливою особистістю і не більше. Доктор філософії Мозес Гес дав таку характеристику К.Марксу: «Доктор Маркс - так звуть мого кумира - ще зовсім молода людина (йому чи не більше 24 років), яка завдасть останнього удару середньовічній релігії й політиці; глибока філософська серйоз­ність поєднується в ньому з тонкою дотепністю; уяви собі Руссо, Вольтера, Гольба- ха, Лессінга, Гейне і Гегеля з’єднаними в одній особистості...

А ось інша характеристика: «Пан Маркс - єврей. Він поєднує в собі, можна сказати, всі якості й всі недоліки цієї здібної породи. «Нервовий»... як каже дех­то, до боягузтва, він надзвичайно честолюбивий і пихатий, сварливий і нетер­плячий та абсолютний, як Єгова, і, як і він, мстивий до безтями. Немає такої брехні, якої б він не був здатний придумати проти будь-кого, хто мав нещастя пробудити його ревнощі або, що однаково, ненависть. І він не зупиняється пе­ред найбільш «мерзенною» інтригою, якщо лише, на його думку... ця інтрига може послужити посиленню його становища... Такі його негативні якості. Про­те й позитивних в нього дуже багато». Ці слова належать М.Бакуніну, який не сприймав марксистського вчення, вважав його за утопічне.

Життя видатної особистості минає у всіх на очах. Багатьох цікавлять особ­ливості її життєвої долі, подробиці біографії, побуту, звичок, особливо ті, що виходять за межі загальноприйнятих норм суспільного життя і, як правило, не мають ніякого відношення до величі та геніальності особистості. Наприклад, П.Чайковський був гомосексуалістом, П.Ламетрі помер від надмірної їжі, В.Ви- соцький виявляв надзвичайну пристрасть до алкоголю. «Ніщо людське не є для них чужим», разом з тим завдяки геніальності ці люди започаткували напрями в тих чи інших галузях життєдіяльності, що зумовили розвиток людства. Саме цим вони великі, ввійшли до історії, хоч здебільшого в реальних обставинах живуть і діють, як прості смертні.