ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ

Центральним завданням соціальної філософії з проблеми людини є теоретичне обгрунтування перспектив розвитку особистості в історії. Яке майбутнє чекає, кожного з нас? Що буде з нами найближчим часом і у більш віддаленій перспективі? Як позначиться майбутнє на соціальному, культурному, фізичному та психічному стані особистості? Ось низка питань, що чекають філософського обгрунтування.

Є всі підстави для висновку про те, що жодна з філософських концепцій, які існують чи існували в контексті світової історії, не можуть бути визнаними як остаточне обгрунтування цієї складної проблеми.

Не з’ясувала, а скоріш заплутала проблему й сучасна наука. Спроби змінити долю людини, суспільства засобами генної інженерії не дали очікуваних результатів, хоч деякі фанатично запалені цими ідеями вчені й продовжують пошуки у цьому напрямі.

Не влаштовує людство й релігійна апеляція до вищого розуму, Бога чи «пункту Омега». Схиляючись до ідеї потойбічного життя, релігії як засобу вирішення моральної проблематики, багато людей звертаються до неї як до єдиної опори, що дає можливість хоч за будь-що зачепитися. І разом з тим - сумнів, нерозуміння, апатія, зневіра у власні сили та розум.

Широку палітру майбутнього - але ж яку суперечливу! - дають людині мистецтво та література, особливо фантастична. І хоч як привабливо не виглядає той чи інший обрис майбутньої людини в художньому творі, практичну життєдіяльність людство базує не лише на художніх засадах і ними не вичерпує перспективи свого майбуття.

Отже майбутнього особистості не знає ніхто. А може, й не треба його знати? У стародавніх міфах йдеться про те, як боги карали людину: вони повідомляли їй її майбутнє. Зрадник Торрес з повісті «Серця трьох» Дж.Лондона також відсахнувся від Дзеркала світу, побачивши в ньому обставини своєї загибелі. Г.Гегель вважав знання майбутнього до відчаю нудотною справою. То чому ж кожен з нас з тремтінням протягує руку ворожці, вдивляється в зодіакальні знаки, зоряне небо,кидає карти?

Очевидно, така природа людини, що вона не тільки (й не стільки) живе сьогоденням, скільки готується до життя в майбутньому, переживає майбутнє буття як реальне.

Релігія абсолютизувала цей момент і перенесла майбутнє на небо. Ж.-П.Сартр залишив його на землі, але також не уник абсолютизації. Соціальна філософія розглядає майбутнє людини як суттєву, але не самовизначальну складову її реального історичного життя. Майбутнє вплетене в історію, воно поряд з нами і разом з тим міститься ще десь там, куди людству належить дійти. Ось чому перспективу особистості соціальна філософія шукає в історичних закономірностях розвитку людства, у сьогоденному бутті цивілізації. Вона ніби продовжує в майбутнє ті фундаментальні лінії, що визначаються загальноциві- лізаційними засадами існування та розвитку суспільства. Це - єдність людини й природи, висока свідомість та цілеспрямована діяльність, соціально злагоджене колективне співжиття, побудоване на засадах раціонального вирішення передусім проблем власності й влади, та безмежний розвиток індивідуальності. Дороговказами, що визначають перспективний цивілізаційний розвиток особистості, є мудрість - діяльність - культура - свобода. Мабуть, можливі й інші віхи перспективного розвитку особистості. Проте на запитання, чи є вони цивілізацій- ними, має відповісти майбутнє.

... Розповідають, що якось мандрівник зустрів на шляху групу людей, які наполегливо виглядали щось за обрієм. «Чого чекаєте ви, люди добрі?», - запитав мандрівник. «Кажуть, - відповіли вони, - що десь тут має пройти Свобода. Так ми чекаємо саме на неї». «Дурненькі, - спокійним голосом сказав мандрівник. - Ви ніколи не зустрінете Свободи, якщо не підете назустріч їй!».

<< | >>

↑

Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ:

- Логика - Общая философия - Социальная философия -