Політична соціалізація особистості

Особистість у філософському розумінні є духовною істотою, духо­вною серцевиною біосоціального організму - людини. Так, С. Франк ви­значає особистість як «носія і творця духовних цінностей», вона - «жива й вічна лабораторія духовної творчості, єдина на землі реальна точка, в якій та через яку діє божий дух».

Особистість існує в суспільстві і є первинним суб’єктом будь-яких суспільних відносин, зокрема й політичних. Становлення особистості як суб’єкта політики відбувається поступово, у процесі її політичної соціалі­зації. Цей процес можна визначити як вступ, уростання особи у світ полі­тики: формування політичних уявлень, орієнтацій та установок, набуття навичок політичної участі та властивостей певної політичної культури. Політичні уявлення, цінності й установки не даються від народження, а набуваються під час становлення особистості.

Політична соціалізація відбувається двома шляхами, які в реальному житті тісно переплітаються:

1) передання новим поколінням політичного досвіду попередніх по­колінь, який утілений у нормах політичної культури (в процесі родинного виховання, навчання в школі, через засоби масової інформації тощо);

2) здобуття особистістю нових політичних знань і нового, власного політичного досвіду.

Соціалізація може бути прямою - політичні зібрання та мітинги, ви­борчі кампанії, політична пропаганда та вивчення політичних наук; або побічною - несвідоме наслідування батьків дітьми. В соціалізації індивід не є повністю пасивним суб’єктом, але й не є єдиним діючим - індивіди соці­алізують себе і соціалізуються.

У західній емпіричній політології виокремлено три етапи політич­ної соціалізації. На першому - від 3-5 до 12-13 років - дитина ідентифікує себе з батьками, які беруться за зразок, є прикладом для наслідування. При цьому, якщо спочатку політичні орієнтації дитини вирізняються позитив­ним характером і персоніфіковані, то приблизно після 7 років вона починає усвідомлювати більш абстрактні поняття та політичні символи, поступово зростає політична поінформованість. На другому етапі - від 13 до 18 років - як правило, формується політичне «Я», набуваються знання про ролі й функції політичних інститутів та осіб, зростає політична залученість. На третьому етапі - з 18 років - людина вступає в такі самі стосунки зі світом політики, як і дорослі (зокрема, набувається і юридичний статус повноліт­тя, тобто дієздатності).