Функціональний аспект управління розвитком людиновимірних систем техніки майбутнього

Завданням цього підрозділу є відтворення функціонального аспекту управління технічними системами. Характеристика функціонування і розвитку феномена управління у горизонті, знову таки, сухої мови теорії автоматизованого управління виглядає як шаблонно відтворений процес, що затиснутий у специфічні функціональні схеми, які віддзеркалюють вхідні і вихідні сигнали та їх співвідношення.

За характером дії вони класифікуються як системи безперервної дії і системи дискретної дії. За мірою використання інформації про стан об’єкта управління - як: управління зі зворотним зв’язком і управління без зворотного зв’язку. За мірою використання інформації про параметри і структуру об’єкта управління - як: а) адаптивний, б) неадаптивний, в) пошуковий, г) безпошуковий, д) з ідентифікацією, є) зі змінною структурою. За мірою участі людини - як: а) ручні, б) автоматичні, в) автоматизовані (людина в управлінні).

Зовсім по-іншому функціонування системи управління постає в очах філософа. Саме він опікується питанням про те, якою мірою на технічну реальність можна перенести біологічні закономірності, і чи можна це зробити коректно? Відомо, що, починаючи з Е. Каппа і П. Енгельмейєра, філософи техніки періодично намагалися реалізувати цю ідею. Найцікавіші сучасні дослідження в цьому напрямі належать С. Тулміну і Б. Кудріну.

“У статті “Інновація і проблема додатка” С. Тулмін робить спробу перенести розроблену ним на основі дарвінівської теорії природного відбору методологічну модель еволюційних змін у сферу технічних винаходів (інновації в техніці) і отримує дуже

схожу з результатами П. Енгельмейера схему. С. Тулмін виділяє три фази: 1) фазу мутації, на якій створюються нові варіанти; 2) фазу селекції, коли робиться відбір варіантів для практичного використання; 3) фазу екологічної дифузії і домінування, коли варіанти, успішні усередині обмеженого середовища (чи ніші), поширюються на більше людське середовище” [136, с.

Б. Кудрін, автор технетики, показує, що якщо техніку розглядати як безліч слабо пов’язаних між собою виробів, визначуваних документами, а також такими особливостями інноваційної діяльності як диверсифікація, варіофікація, асортиця, то техніка може бути розглянута як природне утворення, що нагадує біологічні ценози. “Таким чином, ми можемо порівняти світ машин з тваринним світом (з великими тваринами і птахами, співвідносними з розмірами людини: антропологічна оцінка). Мається на увазі можливість виділення і переміщення кожної одиниці устаткування, її локальна заміна як особини на іншу (у разі потреби збереження екологічної ніші), тобто іншу машину можна розглядати як організм, фігурально кажучи,- окрему тварину... Перша принципова відмінність виробу від техноценозу полягає вже у визначенні технічного ценозу: це співтовариство, утворене практично нескінченною (що не піддається підрахуванню) безліччю слабо пов’язаних і слабо взаємодіючих виробів, для цілей пізнання, що виділяються як єдине ціле” [245, с. 26, 27].

“Якщо покласти, що особина-виріб грає в технетиці ту ж роль, що і особина-тварина (рослина) у біології, то закони природного і інформаційного відборів збігаються... техноеволюція - творчий процес, заснований на варіофікації. Наявність нововведень, шлях проб і помилок, спеціалізація обов’язкові для техноеволюції. Онтогенез здійснюється за документом, а техноеволюція в цілому є непрограмований розвиток, де спадкоємність, що проявляється в документі, є фундаментальна властивість” [246].

Варто зазначити, що уявлення про документ, варіофікації, нововведення, проби припускають не лише природну запоруку мислення, але і штучну - усе це культурні утворення. Намагаючись вирішити це протиріччя, Б. Кудрін вводить нове цікаве уявлення про техніку і технології, усередині яких штучні феномени виступають як природні. Техніку Б. Кудрін визначає як “частину технічної реальності”, а технологію - як процесуальний бік техніки. “Таким чином, техніка утворює каркас, структуру техноценозів, а технологія забезпечує процеси (і полягає в них) функціонування і окремих машин, агрегатів, і техноценозу в цілому.

Функціональні характеристики системи управління техносферою також мають значною мірою специфічні риси. По- перше, функції системи управління створені штучно людиною під окремий процес або групу процесів, наприклад, автопілот. Управлінський вплив на технічну систему забезпечується 3 родинами функцій: а) функції, що визначають зміну станів усіх елементів системи; б) функції, що задають їх вихідні сигнали; в) функції, що викликають зміни у структурі системи [75, с. 75]. По-друге, відносини між суб’єктом і об’єктом управління тяжіють до сталості, тому їх слід навіть розглядати як “об’єкт-об’єктні”, оскільки вони обслуговуються структурною інформацією у вигляді енерго-інформаційних впливів.

Принципи і методи управління визначає якість вихідних параметрів технічної системи. Серед методів управління превалюють математичне моделювання і програмування, дослідження операцій та ін. Система управління має певний діапазон свого впливу на техносферу. Верхнє обмеження впливу залежить від потужності (ЕОМ), а нижнє - від діапазону чутливості датчика. Інформаційне забезпечення управління полягає у наявності інформаційних банків, процесорів, механічної пам’яті ПК або ЕОМ. Обсяг інформації для здійснення регуляції поведінки об’єкта штучно закладається конструкторами систем управління.

Специфічним є режим дії органу управління, що закладений у алгоритм управління [76, с. 37], тобто суворо заданий конструкторами, на технічну систему з врахуванням динамічних властивостей системи, фізичних і технічних обмежень. Каналами впливу управління на технічну систему є спеціальні комунікаційні канали інформаційного зв’язку, а інструментами - інформаційно- аналітичні пристрої. Сьогодні найбільш поширеними інструментами управління такими системами стають бортові ЕОМ, наприклад, у літаках, морських судах, річкових пароплавах і поромах.

Критерієм якості управління технічними системами є морфологічна цілісність і функціональна сталість структури, що відома нам як гомеостаз.

Визначення параметрів управління та створення органу саморегуляції відбувається на основі надійності, мінімальної енергозатратності та матеріалоємності, фінансових затрат на створення та обслуговування.

Отже, на завершення, зробимо головний висновок з розглянутого вище матеріалу. Він полягає у тому, що інструментарій філософського аналізу, спочатку обґрунтований нами у другому розділі, плідно спрацював у сфері управління технічними системами. Категоріального апарату, методів і принципів філософського аналізу нам вистачило, щоб подати доволі розгорнутий аналіз управління технічними системами.

На цій основі у нас є впевненість, що він плідно спрацює й у сфері управління біологічними і соціальними системами, а це на практиці означає, що згодом можна звести головні світоглядно- ідеологічні, морфологічні і функціональні характеристики у порівняльному аналізі.

Уже на основі порівняльного аналізу наведених вище характеристик управління технічними, біологічними і соціальними системами можна визначити закономірності, які спостерігаються у цій сфері, що буде надійним філософським підґрунтям розробки загальної теорії управління.

3.4.