Цінності та ціннісні орієнтації особистості. «Життєві стратегії».
Поняття «цінність» широко використовується у філософській та іншій спеціальній літературі для вказівки на людське, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності. На думку науковця П.
Менцера, цінність - це те, що почуття людини диктує визнати важливішим над усім, і до чого можна прагнути, ставитися з повагою та визнанням.На думку М. Головатого, цінності - це певні ідеї, погляди за допомогою яких люди задовольняють свої потреби та інтереси. У свою чергу, М. Рокич визначає цінності, як стійке переконання в тому, що певний спосіб поведінки чи кінцева мета існування має потенційне значення з особистого погляду, на відміну від протилежного чи зворотного способу поведінки або кінцевої мети існування. Як зазначають С. Возняк, В. Кононенко, поняття «цінність» близьке до поняття «значущість». Цінністю можна вважати все те, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим. Власне, йдеться про ту роль, яку предмет чи явище можуть відігравати в життєдіяльності людей із точки зору їхніх потреб, інтересів, цілей.
Те, що для однієї людини може бути цінністю, інша людина може недооцінювати, а то й зовсім не вважати цінністю, тобто цінність завжди суб’єктивна. Цінності з формальної точки зору поділяються на позитивні й негативні (серед них можна виділити і малоціннісні), абсолютні та відносні, суб’єктивні й об’єктивні. За змістом розрізняють речові цінності, логічні й естетичні.
Ціннісні орієнтації - це певна сукупність ієрархічно пов’язаних між собою цінностей, яка ставить людині спрямованість його життєдіяльності.
Джерелом формування ціннісних орієнтацій виступає сенсожиттєва активність особистості, що визначає рівень домагань особистості та її орієнтацію у процесі діяльності на досягнення конкретних цілей.
Ціннісні орієнтації визначають:
1) загальну спрямованість інтересів і прагнень особистості;
2) ієрархію індивідуальних вподобань і зразків;
3) цільові і мотиваційні програми;
4) рівень вподобань;
5) уявлення про дійсне і механізми селекції за критеріями значущості;
6) міру готовності й рішучості до реалізації власного «проекту життя».
Життєві стратегії входять в систему орієнтування разом з системами вольового рішення, мотивації, контролю, а система орієнтування, в свою чергу, виконує функцію рефлексії життя відносно його смислу, цінностей, норм.
Встановлено, що життєві цінності і потреби, які знаходяться в певній ієрархії, впливають на людину, детермінуючи її поведінку; регуляція поведінки є однією з функцій цінностей. Даний факт виступає як закономірний результат самої діалектики життя людини, перебудови її взаємовідношень зі світом і, перш за все, з іншими людьми; ті чи інші цінності актуалізуються в результаті зміни внутрішніх умов. Визначено, що поняття «життєвих стратегій» включає такі феномени як: 1) спосіб життя, який входить в систему орієнтування за допомогою механізмів сприймання та інтуїції і характеризує емоційну сторону людського життя; 2) смисл життя - цілісне уявлення про фундаментальні основи життя; 3) життєві цінності - виступають як система ідей і переконань особистості відносно повноцінного життя, що сформувалася під впливом культурних традицій, зразків та ідеалів; 4) життєві норми - вимоги до змісту і якості життя, а також стандарти оцінки життєвих подій. Складовими стратегій особистості виступають перцептивні, смисложиттєві, ціннісні, нормативні і цільові орієнтації, які формуються в процесі розвитку особистості і обумовлені специфікою суспільства, в якому особистість розвивається. Зроблено висновок про те, що для реалізації тієї чи іншої системи цінностей необхідна суспільно - політична активність особистості. Процес формування цінностей є соціальним за своєю природою, тісно пов’язаний з характером діяльності та її процесуальними характеристиками, опосередкований спілкуванням індивіда з індивідом, процес формування цінностей відображає смисложиттєву активність особистості (формування ідеалів).1.2.7.
Еще по теме Цінності та ціннісні орієнтації особистості. «Життєві стратегії».:
- Мотиви та мотивація особистості. Потреби, інтереси, переконання, ідеали. Спрямованість особистості.
- Еміль Дюргейм про суспільні норми і цінності. Поняття аномії. Проблеми розрізнення нормальних і патологічних явищ. Типи самогубств. Еміль Дюргейм про суспільні норми і цінності.
- Самоактуалізація та самореалізація особистості: сутність та риси.
- Біологічні передумови, соціальні умови та чинники психічного розвитку особистості.
- Сприймання і спрямованість особистості
- ЛЕКЦІЯ 13 Тема: Вольові якості особистості
- ЛЕКЦІЯ 14 Тема: Темперамент - індивідуально-психологічна особливість особистості
- Аналітична психологія Карла Густава Юнга. Структура особистості. Архетипи колективного несвідомого.
- Соціалізація особистості: сутність, етапи (первинна, вторинна), механізм (адаптація, інтеграція). Суб’єкти (сім’я, формальні та неформальні групи однолітків) і агенти (освіта, традиційні ЗМІ та нові медіа: інтернет, соціальні мережі) соціалізації. Поняття ресоціалізації.
- Психоаналітична теорія Зигмунда Фрейда. Вчення про сексуальність: лібідо, сублімація, витіснення. Структура особистості: Воно (Id), Я (Ego) і Над-Я (Super-Ego). Соціологічні аспекти психоаналізу.
- Девіантна поведінка особистості. Поняття та види (позитивна і негативна) девіацій. Суїцидальна та залежна поведінка. Булінг. Мобінг. Ейджизм. Рівні девіантної поведінки: поведінка, що не є схвалюваною іншими, що осуджується іншими, морально негативні прояви і вчинки, делінквентна поведінка, злочинна поведінка, деструктивна поведінка. Соціальні та психологічні чинники девіантної поведінки. Профілактика девіантної поведінки: просвіта, соціальна реклама, корекційні програми, створення ситуації успі
- Індивідуальна психологія Альфреда Адлера. Комплекс меншовартості.
- ЗМІСТ
- Вплив в умовах міжособистісної взаємодії
- Теорії емоцій