Соціальна мобільність: поняття, типи (вертикальна/ горизонтальна), механізми, соціальні та психологічні чинники. Міграція як вид просторової мобільності: сутність, соціальні та психологічні характеристики.

Соціальна мобільність - це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші. Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна й вертикальна. Під горизонтальною соціальною мобільністю мається на увазі перехід індивіда (соціального об’єкта) з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на тому самому рівні (наприклад, з одного громадянства в інше, з однієї родини в іншу, з однієї організації в іншу й т.д.).

Механізм селекції та розподілу індивідів у суспільстві, як зазначалося, включає в себе відповідні соціальні інститути та організації (сім’я, армія, церква, школи, різні інституції, політичні та професійні організації). При цьому, такі соціальні інститути, як сім’я, церква, школи, являють собою механізми, які перевіряють головним чином загальні здібності індивідів, необхідні для успішного виконання безлічі соціальних функцій (рівень інтелекту, емоційно - вольова сфера, загальні риси характеру, фізичний стан).

Міграція - переселення, тобто територіальне переміщення населення, пов’язане зі зміною місця проживання. Не всі переселення вважають міграцією, а лише ті, що пов’язані з перетином певних кордонів - державних, адміністративних. До міграцій не належать переміщення, які не спричиняють жодних змін у соціальних зв’язках особи і майже не впливають ані на саму особу, ані на її суспільне оточення як у місці вибуття, так і прибуття (тобто туристичні, рекреаційні поїздки, короткочасні гостьові візити чи поїздки на відпочинок). У міграції як суспільному явищі є три параметри: зміна індивідом координат свого перебування, тобто переміщення (чинник мобільності); намір індивіда поліпшити своє матеріальне і (або) соціальне становище (чинник потреб); прагнення індивіда обжитися на новому місці та вважати його «другою батьківщиною» (чинник стабільності).

Тож можна виділити декілька видів міграції. Міграція внутрішньодержавна і міждержавна: виїзд із країни - еміграція, в’їзд до країни - імміграція. Міграція постійна і тимчасова: трапляються випадки, коли індивід вимушений мігрувати у зв’язку з особливими політичними подіями в країні. Це - різновид еміграції. Міграція суверенна і вимушена. До вимушеної міграції треба віднести ті випадки, коли причина міграції лежить поза індивідом, тобто це міграція з примусу. Суверенною міграцію вважають тоді, коли мігрант приймає рішення без зовнішнього тиску, виходячи зі своїх потреб. Нині отримали державне визначення два офіційні види міграції: «вимушені переселенці» і «біженці». Така законодавча класифікація є важливою з погляду надання державної допомоги і правового статусу. Схожість між « вимушеним переселенням « і « біженством» - це самий момент вимушеності. Відмінності ж у тому, що в психіці біженця панує домінанта віддалення від небезпечного місця, тоді як у вимушеного переселенця присутній момент оцінки місця переселення, тобто він ретельно вибирає місце, куди переселитися.

Епізодичні міграції - це ділові, культурно-побутові та інші соціальні переміщення, які здійснюються нерегулярно як у часі, так і в просторі, а також зовсім не обов’язково у тих самих, що раніше були, напрямках. Головною ознакою епізодичних міграцій є насамперед нерегулярність подібних переміщень, здійснення яких залежить від багатьох чинників.

Сезонні міграції - переміщення працездатного населення до місць тимчасового працевлаштування з метою отримання вигідної роботи за наймом, після виконання якої особа повертається до місця попереднього мешкання.

За правовою основою : 1) офіційна трудова міграція - переміщення

громадян, які виїздять за кордон, декларуючи метою виїзду участь у трудовій діяльності. Це - легальні трудові мігранти у країнах призначення (саме їх фіксує офіційна статистика); 2) неофіційна легальна міграція - поїздки за кордон із декларованою метою туризму або відвідування родичів із подальшим працевлаштуванням та реєстрацією в країні реципієнті. Учасників таких поїздок не можуть відстежити вітчизняною статистикою, однак вони стають цілком легальними трудовими мігрантами у країнах реципієнтах; 3) успішна нелегальна міграція - поїздки, пов’язані з незареєстрованою зайнятістю видами діяльності, дозволеними законодавством відповідних країн; 4) міграція жертв злочинних угруповань - торгівля людьми та інші випадки перебування мігрантів у нелюдських умовах або зайнятість протиправною діяльністю за кордоном не з власної волі. Виходячи з цього, виокремлюють три типи трудових мігрантів: 1) трудові мігранти, які прибувають на роботу за

контрактом - напівкваліфіковані чи некваліфіковані робітники, котрі перебувають у країні певний період часу; 2) висококваліфіковані спеціалісти - працівники транснаціональних компаній та спільних підприємств, які за характером діяльності переїздять від країни до країни; 3) нелегальні трудові мігранти.