Основні закономірності вищої нервової діяльності (ВНД)

Основними процесами нервової діяльності є збудження і гальмування.

На кору великих півкуль головного мозку одночасно діють багато різних подразників, проте, на значну кількість подразників організм не реагує, оскільки збудження, викликане ними, гальмується.

Гальмування відбувається одночасно зі збудженням. Завдяки гальмуванню цілого ланцюга ділянок кори головного мозку збудження прямує й зосереджується у певній ділянці кори.

За певних умов збудження і гальмування розширюються, іррадують по корі великих півкуль, викликаючи збудження або гальмування інших ділянок кори або знову концентруються в пункті свого виникнення.

Завдяки іррадіації умовний рефлекс може проявлятися і на схожий подразник, наприклад, якщо запалити замість лампки ліхтарик. Іррадіація збудження в свідомості викликає різні асоціації-образи, думки, відчуття, які або підсилюють, або гальмують виконувану діяльність.

У разі концентрації збудження в певній ділянці кори інші її ділянки гальмуються.

Розширення або зосередження збудження чи гальмування здійснюється відповідно до закону іррадіації і концентрації нервових процесів.

Збудження і гальмування взаємодіють. Збудження у певних ділянках кори великих півкуль головного мозку викликає гальмування в других, і навпаки: гальмування в одних ділянках кори викликає збудження в інших. Таке явище відбувається за законом взаємної індукції збудження і гальмування.

Розрізняють індукцію позитивну і негативну.

При позитивній індукції гальмування в певній ділянці кори викликає збудження в інших її ділянках.

При негативній індукції збудження в якій-небудь ділянці кори викликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього активними.

Гальмування нервових процесів буває безумовним (або зовнішнім) і умовним (або внутрішнім).

Зовнішнє гальмування виникає як наслідок дії досить сильного стороннього подразника.

Зовнішнє гальмування є проявом дії негативної індукції. Воно виявляється ще й у вигляді позамежного гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості нервової клітини. У цьому випадку сила подразника не лише викликає посилення реакції, а, навпаки, реакція слабшає або зовсім гальмується. Гальмівні процеси, які виникають у клітині через її перенапруження, охороняють її від руйнування.

Внутрішнє гальмування також обумовлене зовнішніми умовами. Одним із проявів умовного або внутрішнього гальмування є послаблення тимчасових нервових зв'язків. Воно виникає тоді, коли умовний подразник (наприклад, світло), на який виробляється умовний рефлекс, час від часу не підкріплюється безумовним подразником (наприклад, їжою). Створений зв'язок у цьому випадку загальмовується, і рефлекс згасає. Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загальмований тимчасовий зв'язок легко відновлюється і умовний подразник знову викликає умовний рефлекс. Гальмування тимчасових нервових зв'язків лежить в основі забування.

Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференціація подразників і реакцій. Якщо з умовних подразників, на які вироблявся умовний рефлекс, підкріплювати безумовним подразником лише деякі, то умовний рефлекс виникає на ті умовні подразники, які підкріплюються безумовним. А збудження від інших подразників, які не підкріплюються, гальмуються і умовний рефлекс на них не виявляється. Так, якщо сформований умовний рефлекс на звук, але підкріплюється звук лише певної висоти або інтенсивності, то і умовний рефлекс далі виникатиме лише на звук тієї висоти або інтенсивності, яка підкріплювалася. Відбувається диференціація подразників. Дослідженнями встановлено, що собака, наприклад, може диференціювати звукові подразники з точністю до 1/8 тону. Диференційоване подразнення сприяє розрізненню виправданих життям подразників від невиправданих. Це яскраво виявляється у навчально-виховній діяльності.

Разом із функцією замикання великі півкулі головного мозку виконують також аналітико-синтетичні функції.

Взаємодіючи з середовищем, організм відповідає не на всі подразники, які досягають мозку, а лише на ті, які слугують задоволенню його потреб.

Розрізняючи подразники, мозок на одні з них відповідає, а на інші не відповідає. Так аналізуються предмети зовнішнього світу. Одночасно з аналізом великі півкулі головного мозку здійснюють синтез, суть якого полягає в замиканні нервових зв'язків. Утворюються цілі ланцюги й системи тимчасових зв'язків. Процеси, які в психології називають асоціаціями, є не чим іншим як утворенням тимчасових зв'язків, тобто актами синтезу. Пізнавальні процеси, мислення - це складна аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку.

4.